Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow дер-дин arrow ДЕРЖАВНО-ПРАВОВА ЗАКОНОМІРНІСТЬ
   

ДЕРЖАВНО-ПРАВОВА ЗАКОНОМІРНІСТЬ

- об'єктивний, необхідний, суттєвий (для певних умов), заг. і сталий взаємозв'язок держ.-правових та ін. явищ, який безпосередньо зумовлює якісну визначеність цих феноменів, що виявляється в їх юрид. властивостях. Інакше кажучи, це такий зв'язок, який юридично опосередковує: соціальну детермінованість; структуру; функціонування і розвиток; соціальну активність, дієвість держ.-правових явищ. Саме наявність специф. держ.-правових закономірностей і виступає об'єктивною основою для виділення юриспруденції (правознавства) у самост. науку в системі всього суспільствознавства. Розрізняють такі види Д.-п. з.:

1) за змістом, типом зв'язку — генетичні (закономірності виникнення держ.-правових явищ), структурні (закономірності будови, формування, «організації» держ.-правових явищ, напр., зв'язок між елементами юрид. норми), функціональні (закономірності «життя», взаємозв'язку, впливу держ.-правових явищ, напр., зв'язок між матеріальними і процес, нормами); закономірності зміни, розвитку держ.-правових явищ;

2) за дією у соціальному просторі — внутрішні (напр., зв'язки між д-вою та об'єктивним юридичним правом) і зовнішні (зв'язки держ.-правових явищ з ін. соціальними феноменами, напр., взаємозалежність політики і права);

3) за сферою дії у держ.-правовому просторі — загальні (дія яких поширюється на всю д-ву в цілому та її правову систему) і окремі, що діють лише на частині, на «фрагменті» держ.-правової дійсності (скажімо, закономірності методу правового регулювання суб'єктів майн. відносин в умовах ринкової економіки);

4) за історико-етапними межами дії — всеза-гальні (належать до права і д-ви в будь-яких історичних умовах, в будь-якому місці й часі), формаційні (діють на право і д-ву лише певного істор. типу) та особливі (притаманні тільки конкретній д-ві чи певній групі держав);

5) за способом здійснення, формою вияву — т. з. динамічні (їх дія виявляється однозначно у кожному конкр., одиничному зв'язку державно-правових явищ, напр., залежність юрид. сили нормат.-правового акта від місця правотв. органу, яким його прийнято, в апараті д-ви) і «статистичні» (їх дія виявляється лише на значному масиві, на множині держ.-правових явищ як багатозначний, сто-хастичний зв'язок, напр., залежність рівня, динаміки правопорушень, злочинності від стану й зміни тих чи ін. соціальних явищ). Методол. значення викладеної класифікації держ.-правових закономірностей полягає, насамперед, у тому, що вона: полегшує виявлення тих сфер держ.-правової дійсності, де її закономірні зв'язки досліджені недостатньо; відіграє суттєву роль при виборі методу дослідження; виступає необхід. засобом встановлення субординації, «ієрархії» об'єктивних законів права, а відтак їх тлумачення, інтерпретації; дає змогу конкретизувати уявлення про шляхи здійснення осн. функцій юрид. науки; створює об'єктивну основу для структурування всієї системи юрид. наук. З урахуванням даної класифікації предмет теорії д-ви і права становлять тільки загальні й формаційні специф. закономірності виникнення, структури, функціонування і розвитку держ.-правових явищ. Своєрідність таких закономірностей серед ін. зв'язків у сфері держ.-правової дійсності й є об'єктивною основою для виділення особливої галузі знань, що їх вивчає і відображає, — заг. теорії права та д-ви, в окрему, самост. науку в системі юриспруденції.

Літ.: Алексеев С. С. Общая теория права, т. 2. М., 1982; Керимов Д. А. Филос. основания полит.-правовых исследований. М., 1986; Рабінович П. М. Основи заг. теорії права та д-ви. К., 1995.

П. М. Рабінович.

 

Схожі за змістом слова та фрази