Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow комер-коно arrow КОМІТЕТИ І КОМІСІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
   

КОМІТЕТИ І КОМІСІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

— органи Верховної Ради України, осн. елемент структури парламенту України. Назви відповідних органів парламентів у різних країнах є різними. У більшості європ. країн усі зазначені органи, незалежно від змісту їх компетенції і порядку функціонування, називаються комісіями. При цьому можуть бути пост, комісії, спец, комісії, слідчі комісії тощо. В англомовних та деяких ін. країнах такі органи наз. комітетами. В окр. країнах к-ти утворюються на пост, основі, а комісії — на тимчасовій. Іноді к-тами називають ті органи парламенту, які уповноважені діяти у період між його сесіями. Под. структури на рівні найвищого органу держ. влади створювалися і за рад. часів. Конституцією УРСР 1937 було визнано необхідним обрання ВР УРСР мандатної комісії, яка мала перевіряти повноваження депутатів, і припускалося призначення слідчих і ревізійних комісій (ст. 32, 33).

Конституція УРСР 1978 питання організації і діяльності різного роду комісій як органів ВР УРСР регламентувала докладніше. Вона містила ст. 112, якою передбачалось обрання (з числа депутатів) пост, комісій «для попереднього розгляду і підготовки питань, що належать до відання Верховної Ради Української РСР, а також для сприяння проведенню в життя законів Української РСР та інших рішень Верховної Ради Української РСР та її Президії, контролю за діяльністю державних органів і організацій». Водночас визнавалося можливим утворення слідчих, ревізійних та ін. комісій «в будь-якому питанні, віднесеному до відання Української РСР». Було встановлено, що практично всі суб'єкти влади зобов'язані виконувати вимоги комісій ВР УРСР, надавати їм «необхідні матеріали та документи». При цьому рекомендації комісій підлягали обов'язковому розгляду відповідними органами, установами та організаціями. Про результати розгляду або вжиті ними заходи мало бути повідомлено комісіям. У процесі розбудови незалежної д-ви положення Конституції України щодо статусу комісій ВР були доповнені і конкретизовані. Відповідні зміни до Осн. Закону вносилися 1991 (двічі), а також 1992, 1994 і 1995. Зокрема, було наголошено на участі пост, комісії у законод. процесі та на їх ролі в обранні й призначенні певного кола посад, осіб. У квітні 1995 прийнято Закон «Про постійні комісії Верховної Ради України», який акумулював зміст конст. поправок і деталізував їх.

Чинна Конституція країни містить лише узагальнені положення щодо статусу відповідних органів ВР України (ст. 89). Водночас у ній уточнені їх назви. Так, пост, комісії по суті отримали назву комітетів. У розвиток цього уточнення у травні 1997 була прийнята пост. ВР «Про перетворення постійних комісій Верховної Ради України у комітети». У липні 1998 прийнято Закон «Про внесення змін до Закону України "Про постійні комісії Верховної Ради"». Ст. 2 цього Закону передбачила заміну у назві і тексті первинного законод. акта терміна «постійні комісії» на термін «комітети». За Конституцією к-ти ВР України здійснюють законопроектну роботу, готують і попередньо розгляда ють питання, віднесені до повноважень парламенту. ВР затверджує перелік к-тів і обирає їх голів. Закон «Про постійні комітети Верховної Ради України» (1995; назва в ред. 1998) докладно викладає ці норми, вказуючи при цьому, що завдання і компетенція к-тів визначаються положеннями про них, які затверджуються парламентом, Регламентом ВР України, її постановами.

Законом визначено осн. функції к-тів ВР України (ст. 5). Однією з найважливіших з них є законопроектна робота, яка включає організацію розробки за дорученням ВР проектів законів та ін. актів, що розглядаються парламентом, поперед, розгляд та підготовку висновків і пропозицій щодо законопроектів, доопрацювання окр. законопроектів за наслідками їх розгляду у першому та наст, читаннях тощо. Зазначене свідчить, що в к-тах ВР відбувається осн. робота над законопроектами. Тому саме роботу в к-тах треба вважати ключовою стадією законод. процесу у ВР України. Подібне є звичайним для світової парлам. практики. Проте не менш важливою є контрольна функція комітетів ВР України. За вказаним вище Законом і відповідно до Конституції к-ти уповноважені вивчати доцільність та ефективність дій уряду і центр, органів викон. влади, їх посад, осіб з метою забезпечення, зокрема, ефектив. використання держ. коштів. Для цього вони можуть заслуховувати членів КМ України (крім Прем'єр-міністра України), керівників ін. центр, органів викон. влади, їх посад, осіб. На пропозицію к-ту ВР відповідні особи зобов'язані прибути на його засідання і дати роз'яснення щодо питань, які розглядаються к-том у порядку виконання контрольних повноважень. До того ж, к-ти мають право вимагати присутності зазнач, осіб на засіданні

ВР. Контрольну функцію к-тів треба розглядати як складову власне парлам. контрольної функції. К-ти ВР України уповноважені брати участь у складанні, прийнятті, контролі за виконанням Держ. бюджету України в частині, що віднесена до їх компетенції. Важливою є також функція поперед, обговорення к-тами кандидатур посад, осіб, які обираються, призначаються або затв. ВР України, підготовки відповідних висновків щодо цих кандидатур. К-ти зобов'язані періодично звітувати перед ВР України про свою роботу. За Конституцією допускається утворення у межах повноважень ВР України тимчасових спеціальних комісій для підготовки і поперед, розгляду питань. Осн. Законом передбачено також утворення тимчас. слідчих комісій. Вони об'єктивно призначені для проведення розслідувань з питань, що становлять сусп. інтерес. Як і в багатьох ін. країнах, утворення слідчої комісії є своєрідною прерогативою політ, опозиції у парламенті: за це має проголосувати не менше як третина від конст. складу ВР України. Конституцією визначено, що висновки і пропозиції тимчас. слідчих комісій не є вирішальними для слідства і суду. Такий підхід узгоджується із загальносвіт. досвідом, обумовленим принципами поділу влади і незалежності суду.

В. М. Шапова.

 

Схожі за змістом слова та фрази