Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow дол-дяк arrow ДУАЛІСТИЧНА МОНАРХІЯ
   

ДУАЛІСТИЧНА МОНАРХІЯ

(від лат. — двоїстий) — форма держ. правління, різновид обмеженої конст. монархії. Заг. ознакою Д. м. є те, що тут реальні владні повноваження розділено між монархом і парламентом, хоча монарх зберігає домінуючі позиції. Владу монарха обмежено конституцією, яка, проте, октроюється (дарується) самим монархом. Фактично в Д. м. влада глави д-ви завдяки впливу традицій, ролі особи монарха тощо є ширшою, ніж це передбачено конституціями (напр., Йорданія, Марокко).

Держ. механізм у Д. м. побудовано на засадах форм, розмежування законод. і викон. влади. Хоча законод. влада належить парламенту, однак монарх у багатьох випадках має право абсолютного вето. Звичайно у міжсесійний період він уповноважений видавати в межах парлам. компетенції акти, що мають силу закону і підлягають досить умовному парлам. контр олю. При цьому слід враховувати, що компетенція парламентів у Д. м. досить обмежена. В Д. м. нерідко частина депут. корпусу або верхні палати парламентів в цілому призначаються монархом (Йорданія, Свазіленд, Тонга). Монарх є чи не єдиним (крім уряду) суб'єктом права законод. ініціативи у парламенті. До того ж він має широкі права щодо розпуску парламенту. Все це дає монархові можливість активно впливати на діяльність колегіальних представн. органів держ. влади.

Викон. влада фактично належить монархові, який може реалізовувати її або безпосередньо, або, здебільшого, через уряд. Для Д. м. не є характерною політ, відповідальність уряду (колект. або індивід.) перед парламентом. Монарх самостійно призначає главу та ін. членів уряду. Парламент не може відправити уряд у відставку або може зробити це лише за наявності відповідного рішення монарха.

За Д. м., як правило, відсутній інститут контрасигнування (контрасигнатури) актів монарха главою або ін. членами уряду. Наявність такого інституту не обмежує монарха в прийнятті відповідальних політ, рішень, як це має місце за умов парлам. форм держ. правління. У деяких Д. м. за монархами іноді зберігаються окремі суд. прерогативи. Д. м. як форма держ. правління прийнята в ряді країн з відносно невисоким рівнем екон., соціального і політ, розвитку. Сучасні Д. м. характеризуються відсутністю багатьох найважливіших елементів демократії і громадян, сусп-ва. Д. м. звичайно вважають історично перехідною формою від абсолютизму до парламентарної монархії. Про це свідчить той факт, що в 19 — на поч. 20 ст. вона існувала в багатьох європ. країнах (Австро-Угорщина, Італія, Пруссія, Румунія тощо).

В. М. Шаповал.

 

Схожі за змістом слова та фрази