Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow крик-кроп arrow КРИМ
   

КРИМ

— півострів на півдні УРСР. Омивається Чорним м. (на Пд. і Зх.) та Азовським м. (на Сх.). На Пн. сполучається з материком вузьким (8 км) Перекопським перешийком. Площа 25,5 тис. км2. На Сх. виступає Керченський півострів, на Зх.— Тарханкутський півострів. Про природу, населення, г-во і культуру сучас. Криму див. Кримський півострів, Кримські гори, Кримська область.

Історія. К. був заселений людиною з часів раннього і серед, палеоліту (стоянки Кіїк-Коба — нижній шар, Вовчий грот, Старосіллівська стоянка, Чокурча, Шайтан-Коба). До пізнього палеоліту належать Сюренські стоянки, до епохи мезоліту — стоянки фатьма-Коба, Мурзак-Коба. Якщо за часів палеоліту і мезоліту люди населяли переважно гірський К., то за неоліту вони розселились і в степовій частині, гол. чин. у Присивашші. За ранніх етапів мідно-бронзового віку в К. жила частина землеробсько-скотарських племен ямної культури і катакомбної культури. До пізніших етапів цього віку в степовому К. належать археол. пам'ятки, залишені кіммерійцями, а в гірській частині — пам'ятки кизил-кобинської культури, яку пов'язують з таврами В 7 ст. до н. е. степовий К., як і все Пн. Причорномор'я, опинився під владою скіфів. У 2 ст. до н. е. сюди проникли сармати, які разом із скіфами протягом кількох наступних століть становили осн. населення степового К. У 7 ст. до н е. узбережжя К. почали відвідувати грец. купці. Давньогрец авторам (Геродоту, Гіппократу, Страбону, Птолемею га ін.) належать перші геогр. та етногр. описи К. В 6—5 ст. до н. е. на берегах К греки заснували свої колонії (див Античні держави Північного Причорномор'я). Найбільшими з них були Херсонес (біля сучас. Севастополя) і Пантікапей (на місці сучас. Керчі). Грец. колонії на узбережжі Керченської протоки в 5 ст. до н. е. об'єдналися навколо Пантікапея в єдину Боспорську державу (Боспор) Скіфська д-ва (т. з. Мала Скіфія), що утворилася в К. в кін. З ст. до н. е. із столицею в Неаполі Скіфському, в період свого розквіту за царів Скілура і Палака оволоділа грец. містами Зх. К.— Керкінітідою і Прекрасною Гаванню (див. Калос-Лімен), вела воєнні дії проти Херсонеса і Боспору. В останньому десятилітті 2 ст. до н. е. на Боспо-рі вибухнуло антирабовласницьке Савмака повстання. Після його придушення з допомогою понтійських військ Боспор і Херсонес потрапили під владу понтійського царя Мітрідата VI Сенатора, а з 2-ї пол. 1 ст. до н. е.— в залежність від Риму. В 1 ст. н. е. римляни окупували узбережжя К. Найзначнішим рим. укріпленням у К. був Харакс. У серед. З ст. н. е. в К. з Пн. проникли готи (див. Готи кримські). Під час навали гун-нів у 70-х рр. 4 ст. К. зазнав спустошення, внаслідок чого розпалися Боспорська і Скіфська держави.

Бл. 5 ст. в К. почали розвиватися феод. відносини. На поч. 6 ст. частину узбережжя півострова підкорила Візантія. В останній чверті 6 ст. К. захопили хозари. Активну роль в історії К. відігравала Київська Русь. У 90-х рр. 10 ст. великий князь київський Володимир Святославич після облоги здобув Корсунь — гол. опорний пункт Візантії в К. В 10 ст. на Керченському і Таманському п-овах виникло давньорус. Тмутараканське князівство. Поява в пн.-причорноморських степах і К. печенігів (серед. 10 ст.) і половців (серед. 11 ст.) дуже утруднила екон. зв'язки К. з Руською землею, монголо-тат. навала серед. 13 ст. надовго припинила їх. К. став улусом (провінцією) Золотої орди. З 60-х рр. 13 ст. на пд. узбережжі К. почали засновувати свої торг. колонії генуезці (див. Генуезькі колонії Північного Причорномор'я). У серед. 15 ст., з розпадом Золотої орди, виникло Кримське ханство (1449—1783) з центром у Бахчисараї. В 70-х рр. 15 ст. воно стало васалом Туреччини. Проти грабіжницьких нападів крим. татар на укр. (особливо Поділля і Київщину) і рос. землі героїчну боротьбу вели запорізькі козаки (див. також Запорізька Січ) у союзі з донськими козаками. Після возз'єднання України з Росією 1654 спільна боротьба рос. і укр. народів проти тат. агресії стала набагато ефективнішою. За Кючук-Кайнарджійським миром 1774 Кримське ханство було визнане незалежним від Туреччини, 1783 територію його приєднано до Росії. В 1802 Кримський п-ів увійшов до Таврійської губернії

Приєднання К. до Росії мало прогресивне значення для його соціально-екон. і культур. розвитку. Значно тіснішими стали екон. зв'язки К. з Україною (див., зокрема, Чумацтво). Під час Кримської війни 1853—56 К. був осн. театром воєнних дій. У 2-й пол. 19 ст. в К. швидко розвивався капіталізм, особливо в с. г. З 70-х рр. 19 ст. пд, узбережжя К. почали використовувати як курорт. На поч. 20 ст. в К. виникли с.-д. орг-ції іскрівського напряму. Під час революції 1905—07 вибухнули повстання на броненосці "Потьомкін", Севастопольське збройне повстання 1905, яке очолив П. П. Шмідт. Рад. владу в Севастополі встановлено 16 (29).ХІІ 1917, в Сімферополі — 13 (26). І 1918. В березні

1918 К. проголошено Радянською Соціалістичною Республікою Тавріди. У квітні 1918 К. захопили війська кайзерівської Німеччини, в листопаді 1918 — війська Антанти. Під керівництвом підпільних більшовицьких орг-цій в К розгорнувся масовий партизанський рух. У квітні 1919 рад. війська визволили К. (крім Керченського п-ова). Було проголошено Кримську Соціалістичну Радянську Республіку. Проте в кін. червня

1919 К. захопили денікінці, а після розгрому їх К. став гол. оплотом врангелівіцини. В результаті Перекопсько-Чонгарської операції 1920 К. було визволено від білогвардійців. 21.ХІІ 1920 В. І. Ленін підписав декрет про використання К. для лікування трудящих. 18.Х 1921 було утворено Кримську АРСР у складі РРФСР. Під час Великої Вітчизн. війни 1941—45 в К. точилися запеклі бої проти нім.-фашист. загарбників (див. Севастопольська оборона 1941— 42, Керченсько-Феодосійська десантна операція 1941—42, Аджимушкайські каменоломні, Керченсько-Ельтигенська десантна операція 1943). Внаслідок Кримської операції 1944 всю тер. К. було визволено від нім.-фашист. військ. 30.VІ 1945 Кримську АРСР перетворено на Кримську обл. РРФСР 19.ІІ 1954 Президія Верховної Ради СРСР з нагоди 300-річчя возз'єднання України з Росією, беручи до уваги спільність економіки, тер. близкість і тісні госп. та культурні зв'язки між Кримською обл. і УРСР, затвердила подання Президії Верховної Ради РРФСР і Президії Верховної Ради УРСР про передачу Кримської обл. зі складу Рос. Федерації до складу Рад. України. В різний час у К. жили й працювали відомі діячі — вітчизн. поети й письменники О. С. Пушкін, С. В. Руданський, Л. М. Толстой, А. П. Чехов, О. М. Горький, М. М. Коцюбинський, Леся Українка, С. М. Сергєєв-Ценський, К. А. Треньов, О. С. Грін, композитор О. О. Спендіаров та ін.

Див. також Кримська обласна партійна організація. Архітектура. На тер. К. від мідно-бронзового віку залишилися менгіри (зокрема, в Байдарській долині). У 1-му тис. до н. е. таври будували кам'яні укріплення (на горах Уч-Баш, Кішка та ін.). Збереглися залишки оборонних, культових і громад. споруд, поховальні пам'ятки античних колоній Херсонеса (див. Херсонеський історико-археологічний заповідник), Пантікапея та ін. (див. Золотий курган, Ич-Оба, Ілурат, Мелек-Чесменський курган, Мірмекій, Німфей, Тірітака, Царський курган, Юз-Оба). За середньовіччя в К. створювалися визначні пам'ятки худож. культури Візантії — християнські базиліки (в Херсонесі, 7—8 ст.) та хрестово-купольні храми (церква Іоанна Предтечі в Керчі, 10—13 ст.; іл. див. на окремому аркуші, до ст. Візантія, т. 2, с. 448—449). З 6 ст. населення крим. степів і передгір'я споруджувало в горах т. з. печерні міста і фортеці (Чуфут-Кале, Ескі-Кермен, Тепе-Кермен — поблизу Бахчисарая; Інкерман і Мангуп — поблизу Севастополя). До пам'яток вірм. архітектури на тер. К. належать церкви Сергія, Стефана в Феодосії (14—15 ст.), Іллі в с. Багатому (Бахчі-Елі; 14—15 ст.), до оборонних споруд генуезьких колоністів — фортеці в Феодосії (1348), Судаку (1345—1414), Балаклаві (15 ст.). З 13 ст. татари і турки збудували ряд поселень і монументальних споруд — мечеті Джума-Джамі в Євпаторії (1552, арх. Х.Сінан), Муфті-Джамі в Феодосії (закінчено бл. 1623), комплекс ханського палацу в Бахчисараї (16—18 ст). З 80-х рр. 18 ст. споруджувалися міста (Севастополь, Сімферополь), храми, палаци, парки: в стилі класицизму — Петропавлівський собор (1843) і Графська пристань (1846) — у Севастополі, псевдоготичні з "маврітанськими" мотивами Воронцовський палац—в Алупці, Лівадійський палац (1911—13, арх. М. Краснов). За рад. часу розгорнулося велике міське, сільс. та курортне буд-во (санаторій "Курпати" поблизу Ялти, 1936, арх. В. Ковальський; будинок відпочинку в Алушті, 1939, арх. О. Бекетов). Серед споруд 60—70-х рр.— міжнар. табір "Супутник" у Гурзуфі (1962, арх. О. Полянський та ін.), всесоюзний піонерський табір Артек, кінотеатр "Сатурн" у Ялті (1968, арх. І. Татієв), готель "Турист" (1974) в Севастополі (арх. І. Фіалко), муз.-драм. театр у Сімферополі (1976, арх. С. Афзаметдінова; Держ. премія УРСР ім. Т. Г. Шенченка, 1978), піонер. табір "Чайка" в Алушті (1979, арх. Т. Бєляєва). Образотворче мистецтво. Найдавніші пам'ятки мист. К. належать до 3—2-го тис. до н. е. (розпис на скелях урочища Таш-Аїр, рельєфи із зображенням людини на кам'яних стелах тощо). З 2-ї пол. 1-го тис. до н. е. мист. К. пов'язане з мист. грец. колоністів, для нього характерний взаємовплив грец. і місц. традицій. У розписах склепів Неаполя Скіфського й Пантікапея поряд з міфологічними є й побутові сцени. В той час у містах К. розвинулася скульптура (надгробні рельєфи, культові й портретні статуї, теракотові статуетки). В Херсонесі відкрито розписні стели й унікальні мозаїки. В Пантікапеї виробляли поліхромні вази, було поширене різьблення на дереві. Всесвітньовідомі вироби з золота й срібла, виготовлені боспорськими ремісниками, знайдено в К. і на сусідніх територіях (ваза з кургану Куль-Оба, чаша з Гайманової могили, гребінь з кургану Солоха, амфора з кургану Чортомлик, пектораль з Товстої могили та ін.). Мистецтво К. часів середньовіччя розвивалося певною мірою під впливом Візантії. У 7—8 ст. інтер'єри базилікальних християнських храмів прикрашали мозаїками й фресками ("уваровська базиліка" в Херсонесі). В 12—15 ст. фресками розписували печерні храми нагірного К. (храм Успіння в Ескі-Кермені). Згодом у монументальних розписах сполучаються традиції давньоруського живопису з елементами мистецтва Візантії (стінопис церков Стефана у Феодосії, Іоанна Предтечі в Керчі). У 18 ст. інтер'єри палаців прикрашали розписами та різним декором (ханський палац у Бахчисараї). У 19 — на поч. 20 ст. у К. працювали живописці І. Айвазовський, Р. Судковський, К. Богаєвський, Ф. Васильєв, М. Волошин, М. Самокиш та ін. З К. пов'язана діяльність рад. митців Ф. Захарова, К. Прохорова, П. Столяренка, В. Цвєткової. Див. також розділ Культура в ст. Кримська область. Пам'ятки мист. К. зберігаються в Керченському історико-археол. музеї, Херсонському історико археол. заповіднику, Одес. археол. музеї АН УРСР, Музеї істор. коштовностей у Києві, ДЕ.

Літ.: Ленін В. І. Про Україну, ч. 1 — 2. К., 1977; Надинский П. Н. Очерки по истории Крыма, ч. 1 — 4. Симферополь, 1951—67; Революционное движение в Таврической губернии в 1905— 1907 гг. Сборник документов и материалов. Симферополь, 1955; Борьба за Советскую власть в Крыму. Документы и материалы, т. 1 — 2. Симферополь, 1957 — 61; Недслін О. I. Приєднання Криму до Росії. К., 1958; Дорогой тысячелетий. Симферополь, 1969; Хроника революционных событий в Крыму 1917 — 1920 гг. Симферополь, 1969; Крым в период Великой Отечественной войны. 1941 —1945. Сборник документов и материалов. Симферополь, 1973; Иванова А. П. Искусство античных городов Северного Причерноморья. Л., 1953; Чубова А. П., Иванова А. П. Античная живопись. М., 1966; Штітельман Ф. М. Античне мистецтво. Альбом. К., 1977.

В. Л. Зуц (історія), Ф. М. Штітельман (образотворче мистецтво).

Крим - leksika.com.uaКрим - leksika.com.uaКрим - leksika.com.uaКрим - leksika.com.ua

Крим - leksika.com.uaКрим - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази