Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow право оп-прим arrow ПРЕЗУМПЦІЯ НЕВИНУВАТОСТІ
   

ПРЕЗУМПЦІЯ НЕВИНУВАТОСТІ

- правове положення, згідно з яким підозрюваний, обвинувачений чи підсудний вважається невинуватим у вчиненні злочину доти, доки його винуватість не буде доведена в порядку, встановленому законом. Ще у 18 ст. відомі мислителі Ч. Б. Беккаріа, Вольтер та ін. виступили проти ототожнення обвинуваченого з винуватим, проти презумпції винуватості, що існувала у феод, інквізиційному процесі. В законод. порядку П. н. вперше була закріплена у франц. Декларації прав людини і громадянина 1789, а також включена до конституції Франції 1791. На міжнародному рівні П. н. передбачена в Загальній декларації прав людини 1948 (ст. 11), Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 (ст. 14), Європейській конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 (ст. 6і) тощо. П. н. — один з важливих дем. принципів су-час. крим. процесу. Вона забезпечує охорону прав особи, виключає необгрунтовані обвинувачення і засудження.

В укр. крим. процесі немає єдиного формулювання П. н., але зміст цього принципу дістав своє втілення в окр. статтях Конституції і нормах КПК України. Так, відповідно до ст. 62 Конституції особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана крим. покаранню, доки її вину не буде доведено в закон, порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Про це йдеться і в ч. 2 ст. 2 КК України та ч. 2 ст. 15 КПК. Юрид. зміст П. н. становлять такі правила: а) ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (ст. 62 Конституції України) або меншу винність, а також наявність обставин, які виключають крим. відповідальність особи; б) давати показання — право, а не обов'язок обвинуваченого (ч. 1 ст. 74 КПК), і якщо обвинувачений (маються на увазі також підозрюваний і підсудний) не побажав навести докази на свою користь, це не може бути використано проти нього і слугувати підставою для визнання його винним; в) обов'язок доказування винуватості обвинуваченого покладено на особу, що провадить дізнання, слідчого, прокурора, а у справах приват, обвинувачення — на потерпілого або його представника; заборонено перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого, домагатися його показань шляхом насильства, погроз та ін. незакон, заходів (ст. 22 КПК); г) обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незакон, шляхом, а також на припущеннях (ч. З ст. 62 Конституції, ч. 2 ст. 327 КПК); д) визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є у справі (ч. 2 ст. 74 КПК); е) всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ч. З ст. 62 Конституції); є) недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочину в юрид. аспекті означає його невинуватість і тягне за собою закриття крим. справи на досуд. слідстві і постановлення виправдувального вироку — в стадії суд. розгляду (п. 2 ст. 213, ч. 5 ст. 327 КПК); ж) факт притягнення особи до участі в справі як підозрюваної, обвинуваченої, підсудної, обрання щодо неї запобіжного заходу не повинні розцінюватися як докази її винуватості, як покарання винного; з) до остаточного вирішення крим. справи й офіц. визнання особи винною у вчиненні злочину з нею не можна поводитися як з винною, а також публічно, у ЗМІ та будь-яких офіційних док-тах твердити, що дана особа є злочинцем. До гарантій дотримання принципу П. н. належать: конст. право підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного на захист, яке віднесено до осн. засад судочинства (ч. 2 ст. 63, п. 6 ч. З ст. 129 Конституції); право кожного на правову допомогу, яка у передбачених законом випадках надається безоплатно; гр-ни є вільними у виборі захисника своїх прав; визнання злочинними таких діянь, як завідомо незаконні затримання, привід або арешт (ст. 371 КК), притягнення завідомо невинного до крим. відповідальності (ст. 372), порушення права на захист (ст. 374), постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови (ст. 375 КК); відсутність у гр-нина обов'язку давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом, тобто особа не несе відповідальності за відмову давати такі показання або пояснення (ч. 1 ст. 63 Конституції); право на суд. оскарження дій і постанов органів дізнання, слідчого або прокурора (ст. 110, гл. 22 КПК); право на апеляц. оскарження вироку та ін. рішень суду, що не набули закон, сили (гл. 29, 30 КПК України); право на перевірку вироку та ін. рішень суду в касац. порядку (гл. 31 КПК) та право на перегляд суд. рішень у порядку виключного провадження (гл. 32 КПК); право гр-н України після використання усіх нац. засобів прав, захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповід. міжнародних суд. установ чи до відповід. органів міжнар. організацій, членом або учасником яких є Україна (ч. 4 ст. 55 Конституції). Умисне невиконання служб, особою рішення Європ. суду з прав людини визнається злочином (ч. З ст. 382 КК). У разі скасування вироку суду як неправосудного д-ва відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням (ч. 4 ст. 62 Конституції). Орган дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов'язані вжити не-обхід. заходів до відшкодування шкоди, заподіяної гр-нину незакон, діями (ст. 53і КПК).

Літ.: Ларин А. М. Презумпция невиновности. М., 1982; Строгович М. С. Право обвиняемого на зашиту и презумпция невиновности. М.. 1984; Савицкий В. М. Презумпция невиновности. М, 1997; Гриненко А. В.. Кожевников Г. К, Шумилин С. Ф. Принцип презумпции невиновности и его реализация в досудеб. уголов. процессе. X.. 1997; Маляренко В. Т. Конст. засади крим. судочинства. К., 1999; Михеєнко М. М. Проблеми розвитку крим. процесу в Україні. К., 1999; Братель С. Г. Принцип презумпції невинуватості: історія і сучасність. «Наук, вісник Юрид. академії М-ва внутр. справ», 2002, № 1.

А. А. Музика.

 

Схожі за змістом слова та фрази