Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow клат-кнор arrow КНИГОДРУКУВАННЯ
   

КНИГОДРУКУВАННЯ

— комплекс виробничих процесів, метою яких є виготовлення книг, журналів, газет й ін. друкованої продукції шляхом перенесення фарби з друкарської форми на папір. Термін цей вживають переважно, коли йдеться про історію виготовлення друкованої книги, в значенні сучасного К. більш поширений термін поліграфія. Попередником К. був ксилографічний друк, при якому на дерев'яній дошці вирізьблювалися штампи для відбивання цілих сторінок. З 11 ст. у Китаї відоме друкування глиняними рухомими літерами. Початок К. в Європі став можливим лише після винайдення Й. Гутенбергом у 40-х рр. 15 ст. пристрою для відливання металевого шрифту в матрицях. Набірна форма складалася з металевих літер, відбитки з якої на папері отримували з допомогою ручного друкарського верстата (преса). И. Гутенберг засн. у Майнці (Німеччина) першу друкарню. Серед кращих її видань — 42-рядкова Біблія (1452— 55). З Німеччини К. швидко поширилося в Італії (1464), Швейцарії (бл. 1468), Франції (1470), Угорщині (1473), Польщі (1474) та ін. Найбільшими центрами друкарської справи стали Венеція (Н. Єнсон, Е. Ратдольд, Мануції), Нюрнберг (А. Кобергер). На 1500 рік друкарні були в 250 містах Європи і випустили бл. 40 тис. видань. Завдяки розвиткові друкарської справи книга стала важливим фактором сусп.-політ. життя й розвитку культури. Вже наприкінці 15 ст. великі друкарські підприємства почали перетворюватися з ремісничих майстерень на капіталістичні мануфактури. В 16 ст. відзначалися високим худож. рівнем видання Етьєннів (Франція), К. Плантена (Нідерланди), Фробена (Швейцарія), у 17 ст.— Ельзевірів (Нідерланди). Протягом 16 ст. в Європі було видано бл. 500 тис. назв книг, у 17 ст.— бл. З млн. Першою друкованою книгою укр. автора був трактат Г. Дрогобича (Рим, 1483). Того ж року у Венеції (за ін. даними, в Хорватії) надруковано першу слов'ян. книгу глаголицею. Видатними слов'ян. друкарями були Ш. Фіголь, який видав перші слов'ян. книги кирилицею 1491 у Кракові, Макарій (Чорногорія), Ф. Скорина, який 1522 випустив у Вільнюсі "Малу подорожню книжку" — найдавніше з відомих видань, надрукованих на території СРСР. Бл. 1553 засн. т. зв. анонімна друкарня в Москві. У 1564 І. Федоровим та П. Мстиславцем видано першу датовану книгу в Москві. На Україні першу друкарню відкрито І. Федоровим у Львові, в ній видано 1574 "Апостол" і "Буквар". У 1578 засн. Острозьку друкарню. Згодом її обладнання перейшло Львівській братській друкарні. На серед. 17 ст. на Україні налічувалося 25 друкарень у 17 містах і селах: у Києві — Києво-Печерська друкарня, друкарні Т. Вербицького і С. Соболя, у Львові — М. Сльозки та А. Желіборського, Чернігівська друкарня. Друкарні були засн. також у Стрятині (1602—06; див. Стрятинська друкарня), Дермані (1603—05; див. Дерманська друкарня), Крилосі (1606), Панівцях (1608—11), Добромилі (1611—17), Луцьку (1625— 28), Кременці (1638), Новгороді-Сіверському (1674—79), Почаївська друкарня (поч. 17 ст.— 1917). В кінці 18 ст. друкарні існували у Кременчуку, Катеринославі, Миколаєві, Житомирі, Тульчині, Яришеві, Миньківцях та ін. містах і селах. Власниками їх, як правило, були братства, монастирі, магнати, заможні особи з духівництва й старшини. Значний внесок у розвиток К. зробили С. Будзина, Т. Л. Земка, Я. Шеліга. С. Рогаля, мандрівний друкар П. Люткович. Відомими українськими друкарями 17—18 ст. були також П. Беринда і С. Беринда, Л. Зизаній, Ф. Кізаревич, О. Митура та ін. У 1700 Й. Городець-кий видав у Львові першу в Сх. Європі книгу з набірним нотним друком. У галузі оформлення книги працювали відомі гравери Ілля, Н. Зубрицький, О. Тарасевич, Г. Левицький, І. Филипович, Прокопій, І. Щирський. У 2-й пол. 18 ст. у Росії відмінено держ. монополію на К. Серед приватних видавців 18 ст. найбільш відомими були М. І. Новиков (Росія), Дідо, Фурньє (Франція), Бодоні (Італія), Баскервіль (Англія), Брайткопф (Німеччина). Передумовою дальшого розвитку К. стало винайдення літографії (А. Зенефельдер, 1798) і плоскодрукувальної машини (Ф. Кеніг, 1811). На Україні перші літографічні майстерні відкрито 1822 (Львів) і 1823 (Чернігів), плоскодрукувальні машини почали застосовуват и з серед. 19 ст. З другої половини 19 — початку 20 ст. у К. впроваджено лінотип, пізніше — ротаційні машини, розвивається офсетний друк. Укр. винахідник Й. М. Лівчак розробив проект набірно-матрицевідливної машини. Напередодні Великої Жовтн. соціалістич. революції осн. центрами К. у Росії були Петербург і Москва, на Україні — Київ, Харків, Чернігів, Полтава, Одеса, Львів. Велике значення мали друкарні Харків. ун-ту (засн. 1805), Київ. ун-ту (засн. 1835), Наук. т-ва імені Шевченка у Львові. Популярну л-ру для народу в кінці 19 — на поч. 20 ст. видавали також Харків. т-во грамотності, Петербурзьке "Доброчинне т-во видання загальнокорисних і дешевих книг", яке друкувало значну кількість книг укр. мовою. Укр. мовою друкували також книги рос. видавці Літови, І. Ситін, І. Губанов. Популяризаторською була видавнича діяльність таких діячів укр. культури, як Б. Грінченко, П. Симиренко, М. Костомаров, О. Кониський, М. Драгоманов, М. Комаров, Олена Пчілка. М. Старицький та ін. Велике значення для українського К. мала діяльність Т. Шевченка як офортиста, видавнича діяльність І. Франка. К. укр. мовою всіляко гальмувалось царською цензурою. В 2-й пол. 19 — на поч. 20 ст. на Україні з'явився тип капіталіста-видавця. Такими книговидавцями були: у Києві — С. Кульженко, І. Самоненко, Л. Ідзиковський, О. Череповський, О. Коваленко, Ф. Йогансен, в Одесі — Ю. Фесенко, Распопов, в Полтаві — К. Маркевич, у Львові — Піллер, Нейман, Г. Альтенберг та ін. У 1917 на Україні було (без зах. земель) 78 вид-в. Широкого розвитку К. набуло після Великого Жовтня (див. Видавнича справа). У Києві створено Книги і книгодрукування музей УРСР, у Львові — музей І. Федорова. Див. також Книгознавство.

Літ.: 400 лет русского книгопечатания. 1564 — 1964, т. 1—2. М., 1964; Книга і друкарство на Україні. К., 1965; Запаско Я. П. Мистецтво книги на Україні в XVI—XVIII ст. Львів, 1971; Немировский Е. Л. Начало славянского книгопечатания. М., 1971; Люблинский В. С.Книга в истории человеческого общества. М., 1972; Машталір Р. М., Ковба Ж. М., Феллер М. Д. Розвиток поліграфії на Україні. Львів, 1974; Ісаєвич Я. Д. Першодрукар Іван Федоров і виникнення друкарства на Україні. Львів, 1975; Funke F. Buchkunde. Leipzig, 1963; Encyklopedia wiedzy о ksiezce. Wroctaw, 1971.

Я. Д. Ісаєвич.

 

Схожі за змістом слова та фрази