Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow конс-корон arrow КОНСТАН ДЕ РЕБЕК
   

КОНСТАН ДЕ РЕБЕК

(Constant de Rebecque) Бенжамен Анрі (25.X 1767, м. Лозанна, Швейцарія — 8.XII 1830, Париж) — франц. теоретик новітнього конституціоналізму, політичний діяч, публіцист і письменник. Навчався в ун-тах м. Ерлангена (Німеччина, 1782) і м. Единбурга (Шотландія, 1783-85). Впродовж 1799-1802 входив до складу законод. Трибунату. За виступи проти свавілля Наполеона І у 1802 був виключений з Трибунату і висланий з Парижа. Протягом 1803— 04, 1807, 1811-13 перебував за межами Франції (Швейцарія, Німеччина). Після реставрації Бурбонів повернувся до Парижа, підтримав режим конст. монархії. Але під час стоденного владарю

КОНСТАН ДЕ РЕБЕК - leksika.com.ua

вання Наполеона І (20.111—22.VI 1815) став його прибічником і підготував на прохання імператора Додатковий акт до конституцій імперії (Act additionnel aux Constitutions de 1'Empire) — власне нову наполеонівську конституцію лібер. спрямування. Після остаточної поразки Наполеона І під Ватерлоо поїхав у жовтні 1815 до Брюсселя, а 1816 перебрався до Англії. Наст, року К. було дозволено повернутись у Париж. 1819 його обрали депутатом парламенту. 27. VIII 1830 К. призначено головою Держ. ради Франції.

К. належать праці з питань конституціоналізму та лібералізму: «Про політичні реакції», «Про наслідки терору» (обидві —1797), «Про дух завоювання і узурпацію в стосунках з європейською цивілізацією», «Роздуми про конституції, їх поширення та гарантії в конституційній монархії» (обидві — 1814), «Принципи політики, застосовні в усіх представницьких урядах і, зокрема, в сучасній конституції Фр анції» (1815), «Курс конституційної політики» (т. 1—4, 1818—20) та ін. Йому належать також книги «Спомини про Сто днів, у вигляді листів» (ч. 1—2, 1820—22), «Про релігію, розглянуту в її джерелах, формах і розвитку» (т. 1—5, 1824—31), «Римський політеїзм» (вид. 1834); романи («Адольф», 1816, та ін.). Ідеї К. вважалися «посібником свободи». Метою д-ви, твердив К., є свобода особи, яка стоїть вище д-ви, авторитетів, мас. Осн. засіб досягнення мети природної, невідчужуваної індивід, свободи — встановлення конст. гарантій свободи друку, зібрань, петицій, відповідальність міністрів і «молодших чиновників» за порушення таких свобод, а також обрання «багатолюдного і незалежного» нар. представництва — парламенту. Незалежність особи від державної влади, на думку К., забезпечується конституційною (на зразок англійської) монархією, тобто закріпленим у конституції д-ви поділом влади на шість гілок: 1) влада королівська; 2) влада представницька (верхня палата парламенту); 3) влада громадської думки (нижня палата парламенту); 4) влада виконавча (міністри); 5) влада судова; 6) влада муніципальна. Але сам по собі поділ влади, вважав К., не є повною гарантією індивід, громадян, свободи. Він стає таким лише за умови наявності у конституції механізму рівноваги названих владних гілок.

Популярна доктрина нар. суверенітету в К. поступається теорії суверенітету особи, який забезпечується незалежністю індивіда від будь-якої влади, його звільненням від «рабства у вирішенні власних справ». Демократія за жодних обставин не повинна втручатись у майнову сферу. Держ. влада не може бути абсолютною чи деспотичною, вона обмежується громад, думкою, втіленою у нижній палаті парламенту, яка обирається із застосуванням високого майнового цензу. Корол. влада, хоч вона і відживає свій вік, теж є однією з конст. гарантій індивід, свободи, оскільки «велично перебуває над всіма людськими пристрастями». Право на власність у К., на відміну від ін. особистих прав і свобод індивіда, не є природженим. Власність священна і недоторканна, але право на неї набувається, оскільки власність створюється у сусп-ві, а не передує йому. Така концепція сприяла вкрай необхідному у той час зруйнуванню феод, землевласності. Зате «промислова свобода», на думку мислителя, повинна забезпечуватись і конституцією, і всіма гілками держ. влади для повного розквіту шляхом безперешкодної конкуренції, відмови від будь-якого правового регулювання взаємовідносин праці й капіталу. Космополітичні змістом, англофільські формою лібер. конституціоналістські ідеї К. справили істотний вплив на розвиток світ, політ.-правової думки і практики державотворення.

Літ.: Грановский А. Парламентаризм во Франции. В кн.: Градовский А. Политика, история и администрация. СПб. — М., 1871; Ковалевский М. Молодость Бенжамена Констана. «Вестник Европы», 1882, т. 5, кн. 10; Кечекьян С. Ф. Полит, учение Бенжамена Констана. «Проблемы соц. права», 1938, № 5; Мироненко О. М. Права і свободи людини у творах франц. просвітителів і утопістів XVIII ст. К., 1995.

О. М. Мироненко.