Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Л arrow ЛІБЕРАЛІЗМ
   

ЛІБЕРАЛІЗМ

(франц. від лат.— вільний) — громад.-політ. та ідеол. течія, яка об'єднує прихильників парламентаризму, політ, і екон. свобод, ринкового г-ва та вільної конкуренції. Виник у 2-й пол. 18 — на поч. 19 ст. у ряді країн Зх. Європи. Термін «лібералізм» уперше з'явився у 1810-х рр. у Франції. Ідейно-теор. витоки Л. беруть свій початок в епоху кризи феодалізму та перемоги бурж. революцій 17—18 ст. Ідеологія раннього Л. втілювала осн. принципи нового сусп. ладу, який ішов на зміну феодалізму. Основоположниками класичного Л. — першого етапу його формування та розвитку — були Вольтер, Д. Дідро, Т. Джефферсон, І. Кант, Дж. Локк, Ш. Монтеск'є, А. Сміт, Б. Франклін, Д. Юм та ін. Вони обгрунтували ідею юрид. рівності всіх людей, невідчужуваних природ, прав, абс. цінність люд. особистості, договір, характеру відносин між д-вою та індивідом, захищеності приват, життя людини тощо. Прихильники Л. вимагали запровадження конст. ладу, обмеження прав монарха парламентом, допущення до управління д-вою нових порівняно з феодалізмом груп власників, вихідців з третього стану, скасування привілеїв дворянства і духівництва. Ідеологи Л. зробили істотний вклад у реалізацію на практиці ідей парлам. устрою. Згодом переважна більшість ідей, співзвучних з концепціями правової д-ви і громадян, сусп-ва (конст. правління, засноване на розподілі влади, функціонуванні механізму стримань і противаг у відносинах законод., викон. та судової гілок влади, існування незалежної суд. влади, верховенство закону і панування права, формування серед, класу, діяльність інституцій соціального спрямування та різних політ, орг-цій, незалежних від д-ви, забезпечення осн. громадян, і політ, прав гр-н та ін. увійшли до ідейно-політ. надбань Л. З часом зазначені цінності в поєднанні з потужним розвитком вільної конкуренції, приват, власності, як і пром. переворот в ост. третині 19 ст., сприяли еволюції Л. Оновлений Л. дотримується тези, що сусп-во підпорядковується законам, які не підвладні людині. Тому об'єктивним принципом поведінки індивіда має бути автономія індивід, волі, здоровий глузд, адаптація до обставин і вимог сусп-ва. У розв'язанні соціальних проблем Л. взаємодіє з лейборизмом, соціал-демократією та ін. реформіст, течіями у справі перетворення ліберальної д-ви на соціальну, або «державу соціального добробуту». Післявоєн. розвиток технораціоналізму і економічне зростання, крах ліберально-консервативного консенсусу 70—80-х рр., докорінна соціально-екон. зміна зх. сусп-ва на основі здійснення найновітнішого етапу технол. революції, загострення глобальних проблем, виникнення могутніх соціальних та екон. рухів, падіння тоталітарної системи на Сході Європи зумовлюють необхідність дальшого оновлення Л. Новий Л. є різновидом Л. з властивим для нього держ. регулюванням економіки, інститу-ціоналізацією нових форм втручання д-ви в сусп. сферу.

Найважливішими рисами сучас. лібералізму є збереження і захист природ, прав людини, договірний характер відносин між окр. людиною і д-вою, пріоритет громадян, свобод над політ., юрид. і моральними нормами, його адаптування до істор., нац. і культурних умов, конст. обмеження впливу д-ви на економіку та її втручання у цю сферу. Йому притаманні прагматизм, меркантилізм, раціоналізм, пошук і досягнення консенсусу, поліпшення соціальних умов реформування, благодійність і доброчинність. Л. втілюється в ідеології і політиці ліберальних партій. Останні 1947 утв. Ліберальний Інтернаціонал і затвердили програму дій — «Маніфест лібералів». Ліберали є впливовою політ, силою сучасності. Сьогодні в Європі діє понад 30 ліберальних партій. В Європарламенті вони мають п'яту за чисельністю фракцію. У ряді країн ін. регіонів вони є правлячими або входять до складу УРЯД, коаліцій.

О. В. Скрипнюк.

 

Схожі за змістом слова та фрази