Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow пер-план arrow ПЕТРАЖИЦЬКИЙ
   

ПЕТРАЖИЦЬКИЙ

Лев Йосипович [13(25).IV 1867, м. Колонтаєво Вітеб. губ., тепер Білорусь — 15.V 1931, Варшава) — рос. правознавець, доктор права з 1897, чл. Польс. АН з 1912. Закін. юрид. ф-т Київ, ун-ту. Згодом навчався у Берліні, де й розпочав свою наук, діяльність.

ПЕТРАЖИЦЬКИЙ Л.Й. - leksika.com.ua

1897 захистив докт. дис. «Вопа fides у цивільному праві». В 1898-1918 завідував каф. енциклопедії і філософії права Петерб. (Петроградського) ун-ту. Емігрувавши до Польщі, працював зав. кафедри соціології Варшав. ун-ту (1918-31). П. досліджував римське право і проблеми рос. цив. права, займався питаннями теорії права і моралі з позицій психології. Автор ряду фундам. наукових праць: «Розподіл прибутків, отриманих при користуванні» («Die Fruchtverteilung beim Wechsel der Nut-zungsberichtigen», 1892), «Учення про прибуток» («Die Lehre vom Einkommen»; 1893,1895), «Передмова і вступ до науки політики права» (1896) «Звичаєве право на народний дух» (1899) «Нариси філософії права» (1900) «Вступ до вивчення права і моральності», «Теорія права і держави у зв'язку з теорією моральності» (обидві — 1907), «До питання про соціальний ідеал та відродження природного права» (1913). Розроблена П. психол. теорія права зводилася до наступного. Реальність складається з двох сторін: з одного боку, це фіз. об'єкти та живі організми, а з іншого — псих, феномени. Право, на думку П., є особливою формою (різновидом) психічних переживань. Воно покликане виконувати дві функції: дистрибутивну (розподіл предметів, що наділені певною екон. цінністю) та організаційну (наділення одних осіб правом наказувати іншим). З огляду на це П. ділив право на інтуїтивне та позитивне. Інтуїтивне право є виключно особистісним псих, явищем, що полягає у переживанні імперативно-атрибутивного обов'язку, який кореспондується «праву» (вимозі, проханню) ін, особи. При цьому імперативна природа вбачалась автором в усвідомленні свого обов'язку, атрибутивна — в усвідомленні свого права. Саме в наявності атрибутивності П. вбачав відмінність права від моралі. Адже мораль, як категорія психологічна, оперує поняттям «добровільність виконання зобов'язання», що надає йому заг. характеру, тоді як право завжди конкретне. У зв'язку з цим П. ставив право вище моралі. Саме інтуїтивним правом, вважав він, регулюються певні відносини між людьми (сусідами, коханими, близькими). Натомість позитивне право обмежене дією прав, норм і тому є універсальним. Перевагу П. надавав інтуїтив. праву, проголошуючи пріоритет усвідомлення прав, явищ, в їх психол. розумінні, над форм, вивченням прав. норм. Учений вважав, що осн. метою права має бути виявлення тих чинників (емоцій), які шляхом впливу на психіку особи мотивували б її до вчинення чи невчинення тих або ін. дій. Так само, крізь призму пізнання психології людини, П. розглядав і сутність д-ви. Він доходив висновку, що д-ва існує внаслідок псих, розвитку людини, становлення у неї певних «правових емоцій». Теорія П. набула поширення на поч. 20 ст. у Росії, потім у США та ін. країнах.

Літ.: Алексеев Н. Н. Осн. филос. предпосылки психол. теории права Л. И. Петражицкого. «Юридический вестник», 1913, кн. 4.

Р. О. Стефанчук.

 

Схожі за змістом слова та фрази