Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow нев-нюр arrow НЕОБХІДНА ОБОРОНА
   

НЕОБХІДНА ОБОРОНА

- одна з обставин, що виключає злочинність діяння у крим. праві. Відповідно до ч. 1 ст. 36 КК України Н. о. визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або ін. особи, а також сусп. інтересів та інтересів д-ви від суспільно небезпеч. посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої у даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж Н. о. Право на Н. о. є природним і невідчужуваним правом людини. Воно визнається самостійним, а не дод. (субсидіарним) до діяльності спеціально уповноважених органів д-ви та посад, осіб з підтримання правопорядку. Кожна особа має право на Н. о. незалежно від можливості уникнути суспільно небезпеч. посягання або звернутися за допомогою до ін. осіб чи органів влади (ч. 2 ст. 36). Відмова особи від використання свого права на Н. о. є правомір. поведінкою. Гр-нин не зобов'язаний також сповіщати держ. чи будь-які ін. органи про здійснений акт Н. о., але він може це зробити задля своєчасного, швидкого та об'єктивного встановлення істини у справі. Виникнення права на Н. о. можливе лише за наявності відповід. підстави, якою є суспільно небезпечне посягання, що потребує негайного відвернення чи припинення шляхом завдання шкоди тому, хто посягає. Суспільно небезпеч. посяганням визнаються будь-які дії людини, спрямовані на завдання значної шкоди охоронюваним інтересам чи правам особи, сусп-ва, д-ви. Потреба негайного відвернення чи припинення такого посягання виникає у разі, коли зволікання з боку того, хто захищається, у заподіянні шкоди тому, хто посягає, загрожує явною та непоправною шкодою правоохоро-нюваним інтересам. Реалізація особою права на Н. о., коли для цього є підстави, виражається в її правомір. вчинку, що має певні ознаки. Кінцевою метою дій того, хто захищається, визнається захист правоохоронюваних інтересів чи прав особи, яка захищається, або ін. особи (життя, здоров'я, честь, гідність, особиста свобода, власність, недоторканність житла тощо), а також інтересів сусп-ва (громад, безпека, порядок, норм, функціонування підприємств, установ, організацій тощо) або д-ви (тер. недоторканність, обороноздатність, збереження держ. таємниці, встановленого порядку управління тощо). Ця мета досягається шляхом відвернення чи припинення посягання. Якщо той, хто захищається, має ін. мету (напр., самосуд над злочинцем), то заподіяння ним шкоди визнається незаконним і тягне за собою відповідальність на заг. підставах. Об'єктом заподіяння шкоди за Н. о. є особа, яка посягає, її права та інтереси (життя, здоров'я, власність тощо). В разі, якщо той, хто захищається, заподіяв шкоду ін. особі, то оцінка правомірності таких дій проводиться з урахуванням ін. обставин, що виключають злочинність діяння (напр., крайня необхідність, казус тощо) або тягнуть за собою відповідальність на заг. підставах. За об'єктив, ознаками захист виявляється тільки в актив, діях (безпосередні фіз. зусилля того, хто захищається, використання ним будь-яких предметів і засобів тощо), які із зовн. боку підпадають під ознаки певного діяння, передбаченого КК (напр., під ознаки вбивства, заподіяння тілесних ушкоджень та ін.). Тому відштовхування того, хто посягає, відбивання його ударів та ін. подібні дії, що не містять ознак «протипосягання», Н. о. не визнаються і крим.-прав. значення не мають. Захист повинен бути своєчасним: він можливий тільки у період, коли посягання існує, тобто коли воно почалося, продовжується і ще не закінчилося. Початком посягання визнається не тільки момент початку суспільно небезпеч. дії, а й наявність з боку особи реальної загрози завдання істотної шкоди правоохоронюваним інтересам.

Кінцевим моментом посягання визнається його припинення тим, хто захищався, або досягнення мети тим, хто посягав, а також припинення з його боку небезпеч. дій за своєю або поза своєю волею, втеча з місця події тощо. Якщо посягання ще не розпочалося або вже закінчилося, то заподіяння шкоди тому, хто посягав, неприпустиме. Завдання шкоди до початку посягання (т. з. передчасна оборона) або після його завершення (т. з. запізніла оборона) тягне за собою відповідальність на заг. підставах. Але якщо той, хто захищався, помилявся у тому, чи було посягання закінчене, то вважається, що він діяв у стані Н. о., тому завдання шкоди тому, хто посягав, визнається своєчасним. Нарешті, оборона визнається відповідною, якщо тяжка шкода (смерть або тяжкі тілесні ушкодження), заподіяна тому, хто посягав, відповідає сусп. небезпечності посягання (напр., посягання на життя, здоров'я, власність, житло тощо) і була заподіяна в обстановці захисту, за яко ї реальне співвідношення сил захисту і нападу склалося на користь того, хто посягав. При оцінці співвідношення сил захисту і посягання враховуються конкр. обставини справи, зокрема місце і час, раптовість нападу, неготовність до його відбиття, кількість нападаючих і тих, хто захищався, їх фіз. дані (вік, стать, інвалідність, стан здоров'я) тощо. Враховуються не тільки об'єктивні фактори, а й суб'єктив. стан того, хто захищався. Відповідно до ч. 4 ст. 36 не підлягає крим. відповідальності особа, котра захищається, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпеч. посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту. Крім того, КК містить важливе положення, за яким не є перевищенням меж Н. о. і не має наслідком крим. відповідальність застосування зброї або будь-яких ін. засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильн. вторгнення у житло чи ін. приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає (ч. 5 ст. 36). Отже, дії, вчинені особою у стані Н. о. без перевищення меж Н. о., визнаються правомірними. Крим, справа в цьому разі підлягає закриттю за відсутністю у діях того, хто захищався, складу злочину (ст. 6 КПК України).

Літ.: Баулин Ю. В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния. X., 1991; Юшков Ю. Н. Институт необходимой обороны и его роль в борьбе с преступностью в совр. условиях. «Гос-во и право», 1992, № 4.

Ю. В. Баулін.

 

Схожі за змістом слова та фрази