Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow лже-ліб arrow ЛИСЕНКО
   

ЛИСЕНКО

Микола Віталійович [10 (22).ІІІ 1842, с. Гриньки, тепер Глобинського р-ну Полтав. обл.— 24.Х (6.ХІ) 1912, Київ] — укр. композитор, основоположник укр. класичної музики. Заг. освіту здобув у приватних пансіонах Києва (1852—55) та в Харків. гімназії (1855—59). Паралельно займався музикою. В 1859 вступив на природничий ф-т Харків. ун-ту, через рік перейшов до Київського, який закінчив 1865. В ун-ті зблизився з прогресивно настроєною молоддю. Записував і обробляв нар. пісні, брав участь у діяльності аматорського театру. В 1865—67 Л. був мировим посередником у Таращанському пов. на Київщині. В 1867—69 навчався в Лейпцігській консерваторії (фортепіано і композиція). В 1868 написав перший значний твір — "Заповіт" на слова Шевченка (для соліста, хору й фортепіано). В Лейпцігу Л. надрукував 1-у серію з "Музики до Кобзаря" Шевченка". "Збірник українських пісень" (1-й— 3-й вип. по 40 пісень) для голосу з ф-но. Повернувшись 1869 до Києва, віддався творчій, фольклористичній, муз.-громад. і пед. діяльності. Написав оперету "Чорноморці" (1872), оперу "Різдвяна ніч" (1873—82). В 1873 виступив з рефератом "Характеристика музичних особливостей українських дум і пісень, виконуваних кобзарем Вересаєм", який разом з ін. його теор. працями ("Дума про Хмельницького і Барабаша", 1888; "Про торбан і музику пісень Відорта", 1892; "Народні музичні інструменти на Україні", 1894) відіграв важливу роль у розвитку укр. муз. фольклористики. В 1874—76 Л. вдосконалював майстерність у М. Римського-Корсакова в Петербурзі, де познайомився з М. Мусоргським, О. Бородіним, Ц. Кюї, критиком В. Стасовим. Передові муз.-естетичні погляди класиків рос. музики справили значний вплив на формування світогляду і творчих принципів Л. Під час перебування в Петербурзі він пропагував укр. нар. музику, влаштував кілька виступів кобзаря О. Вересая перед громадськістю. Повернувшись до Києва, продовжував збирати й обробляти нар. пісні (всього вийшло 7 випусків по 40 пісень для голосу з фортепіано, 12 хорових десятків, 5 циклів обрядових пісень тощо), організував хори, з якими виступав у містах і селах України. Написав опери "Утоплена" (1883), "Наталка Полтавка" (1889), "Енеїда" (за І. Котляревським, 1911), дит. опери "Коза-дереза" (1888), "Пан Коць-кий" (1891), "Зима й Весна" (1892), одноактну оперу "Ноктюрн" (1912). Серед оперної спадщини композитора найвидатнішою є нар. муз. драма "Тарас Бульба" (1890). Л.— один з кращих інтерпретаторів "Кобзаря" Шевченка, на тексти якого він написав понад 80 вокальних творів різних жанрів (пісні, романси, ансамблі, хори, кантати). Багато вокальних композицій Л. створив на слова І. Франка, М. Старицького, С. Руданського, Лесі Українки, О. Олеся, М. Вороного, А. Міцкевича, Г. Гейне та ін. Серед цих композицій виділяється гімн "Вічний революціонер" (1905, слова Франка), який був безпосереднім відгуком композитора на події першої рос. революції 1905—07. Л.— основоположник інструм. жанрів укр. музики. Серед його фп. творів —2 рапсодії, сюїта, соната, полонези, ноктюрни та ін. твори. Велика і розмаїта спадщина Л. пройнята демократичними ідеями. Яскрава за нац. колоритом, його музика відзначається органічним перетворенням основ народнопісенної культури. В 1903 громадськість України відзначила 35-річчя його плідної роботи на ниві укр. культури В святкуванні взяли участь прогресивні митці Москви, Петербурга, Тифліса, Баку та ін. міст. У 1904 композитор відкрив у Києві Музично-драматичну школу Миколи Лисенка, в якій здобуло освіту багато укр. музикантів і акторів. У 1905 очолив Київ. муз. т-во "Боян", 1908 заснував і очолив "Український клуб". Творча й громад. діяльність Л. мала великий вплив на розвиток укр. муз. культури. Значного поширення набула спадщина Л. за рад. часу. Ім'я Л. надано Харків. театрові опери та балету, Львів консерваторії, Київ. спец. муз школі, струнному квартетові й Колонному залові Київ. філармонії. Пам'ятники Л. споруджено в Києві і с. Гриньках. У Києві— Лисенка М. В. музей. Іл. див. на окремому аркуші, с. 448 — 449.

Тв. Зібрання творів, т. 1—20. К., 1950—56; Листи. К., 1964. Літ.: М. В. Лисенко у спогадах сучасників. К., 1968; Архімович Л. Б., Гордійчук М. М. Микола Віталійович Лисенко. К., 1963: Лисенко О. М. В. Лисенко. Спогади сина. К., 1966; Гозенпуд А. Н. В. Лысенко и русская музыкальная культура. М., 1954; Булат Т. Героїко-патріотична тема в творчості М. В. Лисенка. К., 1965: Василенко 3. І. Фольклористична діяльність М. В. Лисенка. К., 1972.

М. М. Гордійчук.

Лисенко - leksika.com.uaЛисенко - leksika.com.uaЛисенко - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази