Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow міз-мінк arrow МІНІАТЮРА
   

МІНІАТЮРА

(франц. miniature, від лат. minium — кіновар або сурик, що ними в давнину оздоблювали рукописні книжки) — твір образотворчого мистецтва, невеликого розміру, відзначається особливо тонкою технікою виконання. Термін "мініатюра" вживають і для позначення невеликих муз. і літ. творів. Різновид М.— живопис лаком, олією або темперою на поверхні лакових виробів (див. Лаки художні). М. зустрічається як книжкова ілюстрація і як невелике портретне зображення. Ілюстрування тексту було відоме вже в Старод. Єгипті, пізніше — в античному світі. Найбільшого поширення М. набула за доби середньовіччя. У візантійських кодексах вона мала переважно ре-ліг. зміст, текст оздоблювався сюжетними й орнаментальними композиціями. Пам'ятки 6—7 ст. ("Віденський кодекс"), 9—10 ст. (Паризький псалтир) мають яскраво виявлені класичні традиції, які поступово зникають до 11 ст., на зміну їм приходить абстрагований, суто візантійський стиль. М. 12 ст. відзначається витонченістю, увагою до деталей. Відомі й портрети візантійських імператорів (напр., Андроника Палеолога, 1301). У Зх. Європі з часом виникли придворні й монастирські майстерні М. У 7—8 ст. особливого значення в М. набула химерна плетінка й зооморфний орнамент. Стилізовані композиції з стрічкових спіралей та геометричних елементів, зображення людини й тварин траплялися рідко ("Книга Дурроу", 7 ст.). Широко відомі М. в рукописах часів "Каролінгського відродження" (Утрехтський псалтир, 820), що відзначаються віртуозними малюнками в тексті. М. 10—11 ст. мають умовний характер (Євангеліє Оттона, 983 — 991). М. 13 ст. ще залежні від техніки вітража. В 14—15 ст. на зх.-європ. М. мала значний вплив французька школа (Ж. Пюцель, А. Бонево, С. Мартіні, брати Лімбург, Я. Ван-Ейк). Готичні М. різноманітні за змістом, жанрами, вишукані за формою. Давньоруська М. відображає високий рівень майстерності мініатюристів манускриптів. Пам'ятки раннього періоду, які збереглися, тісно пов'язані як з технікою емалі, так і з монументальним живописом (Остромирове євангеліє, 1056—57; Ізборник Святослава, 1073; "Кодекс Гертруди", 1078—87). М. часів феодальної роздробленості свідчать про зв'язок з візантійським мистецтвом і про вплив на них нар. витворів (Добрилове євангеліє, 1164; Галицьке євангеліє, 12—13 ст.). В 14—15 ст. М. властиві витонченість, багатоманітність принципів ілюстрування рукописів, висока техніка виконання; пам'ятки цього часу свідчать про стилістичну близькість мистецтва Москви і Києва (Євангеліє Хитрово, поч. 15 ст.; Київський псалтир, 1397). Виникають регіональні центри, в них, поряд з релігійними, ілюструються історичні тексти (Онезький псалтир, Смоленський псалтир, 1395; "Кенігсберзький літопис"). В 16 ст. в Москві при дворі Івана IV виникла майстерня, організована митрополитом Макарієм, яка проілюструвала російські літописи ("Лицевий літописний звід", що має понад 10 тис. мініатюр). Вона справила помітний вплив на стиль рос. живопису того часу. М. була дуже поширена в араб. країнах, на Кавказі, в Середній Азії, Індії. Вірменська М. існувала в 6—19 ст. її вершиною є ілюстрації до Євангелія цариці Млке (852) й Ечміадзінське євангеліє (989). Відомі кілікійська (художник С. Піцак) й татевська школи (Г. Татевані, 1346—1411). Грузинські М. 9—12 ст. розвивалися в руслі візант. системи. До 13 —15 ст. їхній рівень знизився. В 16— 17 ст. ілюструються твори худож. л-ри (Шота Руставелі "Витязь у тигровій шкурі" , художник М. Тавкарашвілі, 1646). Для азербайджанської М. характерна різноманітність тем і напрямів. її ранні твори близькі до багдадської школи ("Варта та Гюль", художник A. М. Мухаммед аль Хойї, 13 ст.). Особливою самобутністю відзначалися М. 14 ст. ("Шахнаме", 1330). До 15 ст. М. набули декоративно-орнаментального характеру (Айналь-Казаті Хамадані "Тамхідат", 1479—80). В історії сх. М. було ряд шкіл. У 15 ст. виникла Гератська школа мініатюри; її засновником був Кемаледдін Бехзад. На 16 ст. припадає розквіт Тебрізької школи мініатюри (Султан Мухаммед, його сини Мірза Алі й Мухаммед, Мір Сеїд Алі та ін.). В 15 — на поч. 16 ст. в Індії розвивалася місцева радж-путська М. Поряд з індійськими художн иками тут працювали майстри з Тебріза (Мір Сеїд Алі) й Шираза (Ходжа Абдус Самад). В 16 ст. поширилася портретна М. як вид живописного портрета невеликого розміру, яка виконувалася емаллю, гуашшю, аквареллю на папері, кістці, металі, фарфорі. Найвідомішими майстрами портретної М. були Г. Го-льбейн Молодший — в Німеччині, С. Купер — в Англії, Ж. Б. Ізабе — у Франції, Р. Кар'єра — в Італії. В Росії перші портретні М. з'явилися у 18 ст.; наприкінці 18 — на поч. 19 ст. тонкі й одухотворені портрети створили Г. Скородумов,B. Боровиковський, П. Соколов, О. Кіпренський та ін. Укр. М. зустрічається в книгах, гол. чин. реліг. змісту. Повторення сюжетів у них не виключало стилістичної розмаїтості. Поряд з використанням давньорус. традицій, в 15 ст. на оздобленні рукописів позначився вплив готичної орнаментики, в 16 ст.— ренесансної. Автором, який змінив у 1-й пол. 16 ст. образний лад українського манускрипта, був Андрійчина (Служебник, Новгородське євангеліє, Холмське євангеліє). В серед. 16 ст. на Волині було створено кілька пам'яток, в яких поєднувалося ренесансне вирішення декору аркуша з традиційними лицевими зображеннями (Пересопницьке євангеліє, 1556—61; "Загоровський Апостол", 1554). У 16 ст. в демократичних колах майстрів укр. М. помітні дві тенденції — графічна, що перебувала під певним впливом гравюри (Євангеліє з Вовкова), й декоративна (Євангеліє з Хишевич, 1646). Про рівень львів. цехової майстерності дає уявлення Євангеліє з Гримна (1602) майстра А. Пеленички. В ньому він прагнув подолати середньовічну умовність у зображенні постатей, які змальовував на тлі краєвидів або архіт. споруд. З серед. 19 ст. в зв'язку з появою дагеротипу й фотографії портретна М. зникає. Іл. див. на окремому аркуші, с. 32—33.

Літ.: Свєнціцький І. Прикраси галицьких рукописів XIV в., в. 1—3. Жовква, 1922—23; Запаско Я. П. Орнаментальне оформлення української рукописної книги. К., 1960: Свирин А. Н. Миниатюра древней Армении. М.— Л., 1939; Свирин А. Н. Древнерусская миниатюра. М., 1950; Амиранашвили Ш. Грузинская миниатюра. М., 1966: Логвин Г. Н. З глибин. К., 1974.

Л. С. Міляєва.

Мініатюра - leksika.com.uaМініатюра - leksika.com.ua

Мініатюра - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази