Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow гре-гроб arrow ГРЕЦІЯ
   

ГРЕЦІЯ

Грецька Республіка - держава на Пд. Європи. Розташована на Пд. Балканського п-ова і прилеглих до нього островах (найбільші з них: Кріт, Евбея, Родос, Лесбос, Хіос. Кефалінія). Омивається Середземним м. і його морями - Іонічним та Егейським. В адм. відношенні поділяється на 53 номи (округи). На тер. Г.- 10 істор.-геогр. областей. Карти див. на окремому аркуші, с. 128-129. Державний лад. Г.- республіка. Діє конституція 1975. Глава д-ви - президент, який обирається парламентом і наділений широкими повноваженнями. Він, зокрема, призначає главу уряду, має право накладати вето на законодавчі акти, прийняті парламентом, розпускати уряд і парламент, запроваджувати без згоди парламенту надзвичайний стан тощо. Законодавча влада належить однопалатному парламенту, який обирається населенням. Виконавчу владу здійснює уряд на чолі з прем'єр-міністром.

В. Н. Денисов.

Природа. Берегова лінія розчленована численними затоками, береги звивисті. Більша частина тер. Г.- гори і плоскогір'я. На Зх. підноситься гірська система Пінд, продовженням якої є гори на п-ові Пелопоннес та о-вах Кріт і Родос. Гірська смуга на Сх. країни включає гори Грамос, масиви Отріс та Парнас і переходить на о. Евбею й о-ви Кіклади. Найвища вершина країни - г. Олімп, 2911 м. На Пн. Сх.- південні відроги Пирину й Родопських гір. Низовини переважно в долинах річок і на узбережжі Егейського моря (Фессалійська, Салонікська). Корисні копалини: боксити, пірити, нікелева, залізна, хромова й марганцева руди, магнезит, лігніт і мармур. Клімат середземноморський субтропічний. Пересічна т-ра січня від +4° до +11°, липня - від +24° до +28°. Річна кількість опадів на Сх. до 350 мм, на Зх.- до 1500 мм. Річки невеликі, переважно гірські, несудноплавні. Найважливіші з них Вардар, Мариця, Стрімон, Нестос (у межах країни - нижні течії). Багато озер, є мінеральні джерела. Грунти приморських і низькогірних районів переважно коричневі й буро-коричневі, по долинах річок - алювіальні. В горах - бурі гірсько-лісові й малопродуктивні скелетні грунти. На ниж. частинах гірських схилів переважають вічнозелені чагарники. Лісами вкрито бл. 15% площі країни (дуб, бук, каштан, волоський горіх, в'яз, ясен, ялиця та ін.). З вис. 2000-2200 м - гірські луки.

Населення. Понад 95% населення (8,6 млн. чол.; 1975, оцінка) становлять греки. В центр. областях живуть групи албанців і аромунів (народ, близький до румунів), на Пн.- македонці, на Сх. країни - групи турків. Живуть також євреї, цигани, болгари та ін. Офіц. мова - грецька. Пересічна густота нас.- 68 чол. на 1 км2 (1977). 65% нас. живе в містах. Найбільші міста: Афіни, Салоніки, Потри.

Історія. На тер. сучас. Г. в давні часи існувала антична цивілізація (див. Греція Стародавня). В 4 ст. н. е. Г. ввійшла до складу Візантії. В 14-15 ст. була підкорена Османською імперією. Грец. народ не раз піднімався на боротьбу проти іноз. загарбників (1571, 1611). Тисячі біженців із Г. селилися на Україні - в Києві, Львові, Ніжині. Чимало їх було й серед козаків Запорізької Січі. Під час визвольної війни українського народу 1648-54 Данило Грек не раз виконував доручення Б. Хмельницького. . З Г. пов'язаний значний період життя й діяльності укр. мандрівника й письменника

18 ст. В. Г. Григоровича-Барського. В кін. 18 ст. на Пд. України (в районі Одеси, Херсона та ін.) виникли грец. поселення. В той часу Г. та грец. колоніях у Європі створювалися грецькі патріотичні товариства, гетерії. Найбільше т-во "філікі етерія", засн. 1814 в Одесі, з 1820 очолили брати Іпсілан-ті. В результаті грецької національно-визвольної революції 1821 -29 Г. було проголошено незалежною д-вою (1830). З 1832 - монархія. В 19 ст. Г. продовжувала боротьбу за визволення своїх земель. У 1864 до Г. було приєднано Іонічні о-ви, 1881 - Фессалію та частину Епіру. В 1898 дістав автономію о. Кріт.

Під впливом революцій 1848--49 в європ. країнах у Г. вибухнув ряд селянських повстань. У 70-х pp.19 ст. зародився робітничий і соціалістичний рух. Г. брала участь у створенні Балканського союзу 1912, в Балканських війнах 1912- 13. 29.VI 1917 Г. вступила в 1-у світову війну на боці Антанти. Під впливом Великої Жовтн. соціалістич. революції посилився революц. рух у Г. В 1918 засн. Соціалістичну робітн. партію Г. (з 1924- Компартія Г., КПГ). Г. зазнала поразки у війні з Туреччиною 1919 -22. В 1924 Г. встановила дипломатичні відносини з СРСР. 25.ІІІ 1924 Г. було проголошено республікою. В роки світової екон. кризи 1929-33 в країні розгорнувся масовий робітн. і сел. рух. У 1934 Г. ввійшла до складу Антанти Балканської. В 1935 в країні було реставровано монархію. В 1936 встановлено військ.-фашист. диктатуру: КПГ та ін. демократ. організації було оголошено поза законом. На поч. 2-ї світової війни Г. дотримувалася нейтралітету. Проте 28.X 1940 війська фашист. Італії вторг-лися на тер. Г.

Після розгрому італ. військ грец. армією в Г. 1941 вдерлися війська фашист. Німеччини, які окупували країну. Під керівництвом КПГ народ піднявся на боротьбу. В 1941 створено Нац.-визвольний фронт (ЕАМ) і Нар.-визвольну армію (ЕЛАС). В складі її окремих підрозділів, зокрема 34-го піх. полку 13-ї д-зії, боролися громадяни СРСР, в т. ч. представники укр. народу. До літа 1943 ЕЛАС визволив від окупантів третину тер. Г. У визволених районах зароджувались органи нар.-демократичної влади. В 1944 створено Політ. к-т нац. визволення, що виконував функції тимчасового демократичного уряду. В травні 1944 в еміграції було створено бурж. уряд "нац. єдності", який закликав правлячі кола Великобританії надіслати війська для придушення антифашист. руху в Г. В жовтні бурж. уряд прибув до Афін у супроводі англ. військ. Реакція, спираючись на англ. окупаційні сили, вдалася до терору. Англ. війська почали воєнні дії проти ЕЛАС. В атмосфері терору було проведено парламентські вибори, реставровано монархію (1946). Громадян. війна, що велася Демократичною армією Г. (засн. 1946) проти реакції, тривала до 1949. В ці роки посилилась екон. і політ. залежність Г. від США. В 1952 Г. вступила в НАТО, 1962 приєдналася до Європейського економічного товариства на правах асоційованого члена. В 60-х pp. у Г. почалося могутнє піднесення демократичного руху проти антинар. політики правлячої кліки. Значно посилився страйковий рух трудящих (1966 - 1 млн. страйкарів). 21.IV 1967 реакційна вояччина при підтримці мілітаристських кіл США і НАТО встановила військ.-фашист. диктатуру. Конституцію було анульовано, всі демократичні партії та орг-ції заборонено. На чолі військ. хунти "чорних полковників" став Г. Пападопулос. Король був змушений залишити країну. На поч. 1973 посилились анти-диктаторські виступи трудящих, керованих КПГ. Президент Г. Пападопулос у жовтні передав владу цивільному урядові прогресистів на чолі з С. Маркезінісом. У результаті держ. перевороту 25.XI 1973 владу захопив ген. Ф. Гізікіс, прибічник кривавих репресій проти прогресивних сил. Хунта почала 15.VII 1974 збройну авантюру на Кіпрі з метою приєднання його до Г. Провал путчу на Кіпрі, організованого при підтримці НАТО, привів до падіння військ.-фашист. режиму в Г. 23.VII 1974 до влади прийшов цивільний уряд К. Караманліса (прем'єр-міністр 1955- 63), який заявив про вихід Г. з воєнної орг-ції НАТО, легалізував КПГ та ін. прогресивні орг-ції. На виборах до парламенту 1974 перемогу здобула партія "Нова демократія". Референдум про визначення форми правління підтвердив скасування монархії 1973 і проголосив Г. республікою. 15.IV 1976 уряд Г. підписав грец.-амер. угоду про принципи військ. співробітництва, що поставило Г. в залежність від США і НАТО. Важливою віхою в боротьбі за єдиний демократичний антиімперіалістичний фронт трудящих Г. став X з'їзд КПГ (травень 1978). В жовтні 1978 партії демократичної опозиції досягли значних успіхів на виборах до місц. органів влади. Між СРСР і Г. укладено морську (1975), торг. (1977), культур., наук.-тех. (1978) угоди.

К. А. Шеменков.

Політичні партії, профспілки.

"Нова демократія", засн. 1974 на базі Нац. радикального союзу. Правляча, правобурж. партія. Всегрецький соціалістичний рух, засн. 1974 на базі лівого крила Союзу центру. Партія с.-д. напряму. Союз демократичного центру (до 1976 - Союз центру - нові сили), засн. 1974 на базі правого крила Союзу центру. Правоцентристська партія. Національне угруповання, засн. 1977. Реакційна політ. партія, включає крайньо правих і монархістів. Єдина демократична ліва партія (ЕДА), засн. 1951. Виступає за демократизацію життя країни. Комуністична партія Греції, засн. 1918. Загальна конфедерація праці Греції, засн. 1918. Об'єднує більшість галузевих профспілок.

К. А. Шеменков.

Господарство. Греція - індустріально-аграрна капіталістична країна, г-во якої перебуває в залежності від іноз. капіталу (гол. чин. США і ФРН). Для економіки країни 70-х pp. характерні зростання інфляції, дорожнечі (лише в 1977 роздрібні ціни збільшилися на 12,8%), хронічний дефіцит торгового балансу. В 1977 в країні налічувалося 35 тис. безробітних, бл. 250 тис. греків змушені шукати роботу за кордоном. Промисловість. У пром-сті зайнято бл. 25% самодіяльного населення країни. Бл. 70% пром. виробн. припадає на текст., харчосмакову й хім. пром-сть. Виробляють бавовняні (1977 - 81,4 тис. т бавовняної пряжі), вовняні та штучні тканини; килимарство на базі місц. сировини. Харчосмакова пром-сть представлена олійницькими (за виробн. оливкової олії Г. належить 3-є місце в світі), борошномельними, плодоконсервними, тютюновими, виноробними та ін. підприємствами. Продукція хім. пром-сті: сірчана к-та, синтетичні матеріали, азотні й фосфорні добрива, вибухові речовини; нафтопродукти (1977 вироблено 8,5 млн. т) з довізної нафти. Добувають (млн. т, 1977): боксити-2,9, лігніт - 23,4, феронікелеві руди - 2,0 та ін. Значну частину руди вивозять у необробленому вигляді й концентратах. У 1977 вироблено 17,2 млрд. кВт · год електроенергії, в основному на ТЕС. Виплавляють (тис. т, 1977): алюміній - 125, сталь - 780, чавун, деякі кольорові метали. Судноверфі, автомобіле- й тракторобудівні з-ди; пром-сть буд. матеріалів. Невеликі шкіряно-взуттєві й деревообр. ф-ки. Осн. пром. центри - Афіни, Салоніки. Сільське господарство. Гол. галузь с. г.- землеробство, яке дає бл. 75% вартості с.-г. продукції. Характерне поєднання дрібного сел. землеволодіння й великих поміщицьких г-в. Поширена оренда. В обробітку бл. 30% площі країни. Г. здавна спеціалізується на вирощуванні трудомістких експортних культур: тютюну, олив, винограду, цитрусових, бавовнику. Бл. 75% посівів зернових становить пшениця. Вирощують також цукрові буряки, ячмінь, кукурудзу, овочі, рис та ін. Тваринництво розвинуте мало. Розводять овець, кіз, велику рогату худобу, свиней.

У приморських районах - рибальство, промисел губки. Важлива стаття доходів - іноз. туризм. Транспорт. Гол. вид транспорту - морський, тоннаж морського торгов. флоту - 33,3 млн. брутто реєстрових т (1977, одне з перших місць у світі). Гол. мор. порти - Пірей, Салоніки. 3-ць - 2,6 тис. км, асфальтованих автошляхів - 14 тис. км. Міжнар. аеропорти - Афіни й Салоніки. Г. експортує маслинову олію, оливки, виноград, цитрусові, тютюн і мінеральну сировину; імпортує машини, устаткування, паливо й сировину для металург. та хім. пром-сті. Гол. зовнішньоторг. партнери: ФРН, США, Італія, Франція, Великобританія, СРСР. У 1977 частка європ. соціалістич. країн у зовнішньоторг. обороті становила 11,3%. Грош. одиниця -драхма. За курсом Держбанку СРСР 100 драхм = 1,88 крб. (грудень 1978). В. М. Юрковський. Медичне обслуговування. В 1975 ліжковий фонд лікарень країни становив 58,5 тис. (6,5 ліжка на 1 тис. ж.); було 18,4 тис. лікарів (1 лікар на 491 ж.). Позалікарняну допомогу подавали гол. чин. приватні лікарі. Лікарів готують на мед. факультетах ун-тів в Афінах і Салоніках. Відомі курорти в Дельфах, Салоніках, Патрах, на о-ві Керкіра та ін.

Освіта, наукові та культурно-освітні заклади. В 1975 у Г. 10 % дорослого населення становили неписьменні. За конституцією 1975 в країні до 1980 має бути впроваджено обов'язкове 9-річне навчання дітей віком від 6 до 15 років. Тривалість навчання в поч. школі - 6 років, у серед.- 6 (3 + 3). Поряд з держ. є приватні школи. В 1974/75 навч. р. у поч. школах налічувалося 926,6 тис. учнів, у серед. навч. закладах (гімназіях і ліцеях) - 656,5 тис, у вищих навч. закладах - 107 тис. студентів. Вузи: ун-ти в Афінах (засн. 1837; понад 33 тис. студентів; 1856 його філол. та богослов. ф-ти закінчив укр. поет і композитор П. І. Ніщинський), Салоніках і Патрах, Політех. ін-т в Афінах (засн. 1836) та ін. Учителів поч. школи готують 3-річні пед. академії, викладачів серед. школи - ун-ти. Наук. установи: Афінська академія (засн. 1926), при академії є 7 н.-д. ін-тів і 3 комітети. Крім того, працює 14 ін. н.-д. ін-тів і 20 наук. т-в, Нац. обсерваторія в Афінах (засн. 1842). Б-ки: Нац. (1828), Палати депутатів в Афінах, ун-тів. Гол. музеї: Нац. археол. (1874), Акрополь (відкрито 1878), Візантійський (1914), Нац. істор. (1882), Нац. галерея живопису (1900), усі - в Афінах.

В. З. Клепиков.

Преса, радіомовлення, телебачення. В 1976 в країні виходило 106 щоденних газет заг. тиражем бл. 1 млн. примірників, 642 ін. періодичні видання. Найпоширеніші щоденні газети: "Авгі" ("Світанок", з 1951), "Акрополіс" ("Акрополь", з 1881), "Елефтерос козмос" ("Вільний світ", з 1966), "Неа" ("Новини", з 1931). Орган Компартії Г.- "Різоспастіс" ("Радикал", з 1918). Нац. "Афінське інформаційне агентство АА" засн. 1896. Держ. служба "Грецьке радіо і телебачення - ЕРТ" засн. 1975 на базі акціонерного товариства. Працює 51 радіостанція, в т. ч. ретрансляційні. Радіомовлення ведеться з 1938, телебачення - з 1966.

О. В. Ткачов.

Література. Зародження новогрец. л-ри пов'язане з першими творами нар. мовою, як усними (епос "Дігеніс Акріт", 10 ст.), так і писемними (див. Візантія, розд. "Література"). Після падіння Візантії (1453) літ. осередки залишилися на островах, переважно на о. Кріт. Тут розвивалися успадковані від візант. л-ри жанри (вершина - віршований лицарський роман "Еротокріт" В. Корнаро), а також драматургія (трагедія "Ерофілі" Г. Хортаці, "Жертва Авраама" невідомого автора). Після завоювання Кріту турками (1669) л-ра існувала в двох формах - "вчена" з осередками на Афоні (тут, зокрема, в кін. 16 ст. жив, укр. письменник-полеміст І. Вишенський) і в Фанарі (квартал у Стамбулі - див. Фанаріоти) та народна - пісні клефтів (повстанців проти османського ярма). Великого значення у 18 ст. набула поезія революц. демократа Ріги Ферєо. У 18 ст. точилася гостра боротьба навколо питання, якою мовою повинна розвиватися л-ра - димотикою (нар. мовою), кафаревусою (архаїзованою) чи якоюсь середньою. На поч. 19 ст. провідна роль у л-рі переходить від фанаріотів (А. Хрістопуло та ін.) до поетів Іонійських островів, співців нар.-визв. боротьби грец. народу - Д. Соломоса, А. Кальвоса, А. Валаорітіса та ін. Волелюбні мотиви характерні й для афінських поетів - революц. романтиків 30-50-х pp. братів А. й П. Суцо, А. Рангаві та ін. У 50- 70-х pp. в л-рі запроваджено кафаревусу. В 80-х pp. виник літ.-громадський рух димотикізм на чолі з Я. Псіхарісом. Найбільш розвинувся димотикізм у творчості поетів К. Паламаса, пізніше А. Сіке-ліаноса, К. Кавафі, драматурга Г. Ксенопулоса. З визволеного 1912 Кріту в л-ру ввійшли Н. Казанд-закіс, твори якого набули світового значення, Т. Корнарос, О. Елітіс, а після виселення греків з Малої Азії 1923 - поет Г. Сеферіс, прозаїки І. Венезіс, Д. Сотіріу, С. Дукас. У 20-х pp. 20 ст. антивоєнний роман створив С. Мірівіліс. Велика Жовтн. соціалістична революція і зростання робітничого руху в Г. сприяли появі пролетарської л-ри. Вплив марксистської естетики позначився на творчості К. Варналіса, Д. Гліноса, М. Ав'єріса, Я. Кордатоса, Я. Ріцоса. Антифашистська л-ра Опору, яку очолювали К. Паламас та А. Сікеліанос, представлена також іменами Н. Карвуніса, С. Мавроїді-Пападакі, В. Ротаса, Я. Ріцоса, І. Сімопулоса, Ф. Ангулеса, М. Дімакіса, Р. Бумі-Папа, Н. Папаса, Т. Лівадітіса, Е. Алексіу, Т. Патрікіоса та ін. Після поразки прогресивних сил у громадян. війні 1946-49 деякі письменники емігрували - К. Кодзяс в СРСР, М. Лудеміс - в Румунію. В еміграції почали творчу діяльність письменники - М. Александропулос (СРСР), Д. Рендіс (Румунія), Д. Хадзіс(НДР). У 60-х pp. відзначилися В. Васілікос, А. Самаракіс, А. Франгяс. В укр. л-рі до тем грец. життя зверталися М. Костомаров, Я. Щоголів, у рад. час - Л. Первомайський. Переклади творів новогрец. л-ри укр. мовою з'явилися після 2-ї світової війни. На Україні видано твори М. Лудеміса, Н. Казандзакіса, К. Кодзяса, Я. Ріцоса, Е. Алексіу та ін. У Греції 1964 вийшли переклади творів Т. Шевченка під редакцією Е. Алексіу. С. Мавроїді-Пападакі перекладала твори Лесі Українки, І. Франка. Грец. л-ра розвивається й на Кіпрі. Див. Кіпр, розділ "Література".

Т. М. Чернишова.

Архітектура. На тер. Г. збереглися численні визначні архіт. пам'ятки античності (див. Греція Стародавня) й Візантії (комплекси монастирів Дафні поблизу Афін, 11. ст., Хосіос Лукас у Фокіді, 10-11 ст., в Містрі на Пелопоннесі, 13-15 ст., та ін.). З 15 до поч. 19ст. у спустошеній турками Г. розвивалося переважно нар. будівництво. Архітектура сучас. Г. сформувалася на традиціях античного -та нар. будівництва. З 30-х pp. 19 ст. інтенсивно забудовувалися міста, особливо Афіни (у псевдокласич. стилі - королівський палац, тепер парламент, 1834-38, арх. Ф. Гертнер, за участю Л. Кленце; Нац. б-ка, 1832, ун-т, 1837, обидва - архітектор Г.-К. Гансен; Академія наук, 1859-85, арх. Т.-Е. Гансен; Нац. музей, 1866-69, арх. Л. Ланге). З 50-х pp. 20 ст. споруджуються переважно готелі з використанням нових матеріалів і конструкцій (Атенепалас, 1957, арх. Кіцікіс; готель Хілтон, 1959- 63, арх. П. Васіліадіс, Е. Вурекас, С. Стойкос). Забудовується центр Афін (площі Омонія та Синтагма, арх. Васіліадіс,та ін., вул. Стадіу), виросли нові споруди в Піреї, Салоніках, нові житл. масиви ("Агіос Іоаніс Рендіс" біля Пірея, 1950, арх. А. Константівідіс).

Ю. С. Асєєв

Образотворче мистецтво нового часу зародилося в 1-й пол. 19 ст. Провідну роль відігравали майстри наївного й правдивого портрета (Н. Кандуніс, Н. Кунелакіс). Живописці 2-ї пол. 19 ст., застосовуючи прийоми Мюнхен. академізму, створювали картини на нар. теми (Н. Літрас, Н. Гізіс). У 20-х pp. 20 ст. на творчість живописця К. Парфеніса, скульптора Я. Халепаса та ін. вплинули новітні західноєвроп. течії. В серед. 20 ст. склалося кілька напрямів: живописці А. Георгадіс, Е. Томопулос наслідували традиції 19 ст.; Я. Мораліс, Я. Царухіс спиралися на західноєвроп. реалістичний живопис 20 ст.; живописець Ф. Кондоглу, графік С. Васіліу - на спадщину середньовічного й нар. мист.; графіки Д. Галаніс, Я. Кефалінос, скульптори М. Томброс, А. Сохос - на античність. Визвольна боротьба в роки 2-ї світової війни сприяла піднесенню демократичного реалістичного мист. (живописці й графіки В. Семерцідіс, Д. Ка-цікояніс, скульптори X. Капралос, М. Томброс; графіки А. Тасос, В. Катракі). Водночас у серед. 20 ст. й особливо в наступні роки поширилися модерністичні течії (живописці Н. Хадзікір'якос-Гікас і А. Кондоглу, скульптор Л. Ламерас та ін.). Із серед. 70-х pp. 20 ст. розвивається демократичне реалістичне мист. (А. Тасос, В. Семерцідіс та ін.).

Є М. Полевой.

Музика. Грец. муз. культура має давні традиції (див. Греція Стародавня). Нар. музика різноманітна за жанрами й формами. Пісні - епічні, історичні, побутові, балади. Нар. танці беруть назву від місцевості (напр., крітський), професії, характеру виконання (сиртос, сиртакі). Серед нар. муз. інструментів-лютня, ліра, флейта, волинка, популярні й бузукі, мандоліна, скрипка. Профес. музика почала розвиватися в 30-х pp. 19 ст. Серед композиторів 19-20 ст.- Н. Мандзарос, П. Карер, С. Самарас, . Коромілас, Д. Кокос. Основоположник нової грец. муз. школи М. Каломіріс - автор опер і симф. творів. Відомі муз. діячі й композитори - Д. Лавранга, М. Варволіс, Г. Ламбелет, Е. Ріадіс, А. Ксенос, А. Незерітіс, А. Євангелатос. У 40-50-х pp. 20 ст. поширилася масова пісня (М. Тео-доракіс, М. Хадзідакіс та ін.). Серед виконавців: диригенти-Ф. Ваваяніс, Ф. Візантіу, А. Парідіс, співачка М. Каллас: піаністи-Г.Темеліс, В. Девеці; скрипалі-Б. Коласіс, Н. Дікеос, бузукісти- М. Хйотіс, К. Пападопулос. У Г. функціонують: Нац. оперний театр (Афіни), 5 симф. оркестрів (у т. ч. Афінський держ. оркестр), ансамбль пісні й танцю Дори Страту; консерваторії - державна (в Салоніках), приватні - Афінська, Пірейська, Грецька й Національна.

М. П. Загайкевич.

Театр. Традиції античного театр. мист. Г. були перервані в період тур. панування. Становлення сучас. театр. мист. почалося на поч. 19 ст. водночас із нац.-визвольною боротьбою грец. народу. Після проголошення держ. незалежності сформувався профес. театр. Серед провідних акторів 19 ст.- Д. Алексіадіс, Н. Лекацас, П. Суцас, Д. Тавуларіс. У 1901 в Афінах створено театр "Неа скіні" ("Нова сцена", існував до 1906), того самого року - Грец. королівський театр (існував до 1908), 1932 - Грец. нац. театр. Провідні режисери 1-ї пол. 20 ст. - Ф. Політіс, А. Мінотіс, Т. Музенідіс; актори - К. Паксіну, К. Коцопулос, Г. Глінос та ін. В 50- 60-х pp. великого значення набула діяльність таких колективів, як Афінський худож. театр (засн. 1942, гастролював в СРСР 1965), Грец. нар. театр (засн. 1955), Пірейський театр (засн. 1957; гастролював в СРСР 1962, 1963), театри в Салоніках, Сіракузах та ін. містах. З серед. 70-х pp. у репертуарі театрів чільне місце посідають твори часів античності, нац. драматургія, твори світової, в т. ч. рос. (Гоголь, Чехов, Горький) класики. Серед режисерів - Д. Рондіріс, С. Карандінос, П. Кацеліс, М. Какояніс; акторів - А. Папатанасіу (гастролювала в Києві 1967; 1974), А. Александракіс, С. Кафкарідіс, т. Карусос, М. Меркурі.

І. Г. Посудовська.

Кіно. Перші короткометражні фільми знято 1911-12. В 1914 засновано першу кіностудію, яка випускала повнометражні картини. В 1928-31 фірма "Дагфільм" знімала історичні стрічки й екранізувала літ. твори "Любов і хвилі" (1927), "Прикутий Прометей" (1929, реж. обох - Д. Газіадіс), "Дафніс і Хлоя" (1931, реж. Д. Ласкос). Серед відомих грец. фільмів: "Криваве різдво" (1951, реж. Г. Зервос), "Фальшива монета" (1955), "Антігона" (1961, реж. обох - Д. Дзавелас), "Стелла" (1955), "Дівчина в чорному" (1957), "Електра" (1962), "Грек-Зорба" (1964), "Іфігенія" (1977, реж. усіх- М. Какояніс), "Мисливці" (1977, реж. Т Ангілопулос). Іл. див. на окремому аркуші, с. 448-449.

Літ.: Попов В. Д. экономика современной Греции. М., 1971; Кирьякидис Г. Д. Греция во второй мировой войне. М., 1967; Меньшиков В. М. На стратегическом перекрестке. М., 1975; Станиславская А. М. Россия и Греция в конце XVIII- начале XIX века. М., 1976; Русос П. Октябрьская революция и Греция. Пер. с греч. M. 1967; Куцукалис А. Влияние идей В. И. Ленина в Греции. Пер. с греч. М., 1970; История национального сопротивления в Греции. І940-1945. Пер. с греч. М., 1977; Мочос Я. Современная греческая литература. М., 1973; Дмитрова Л. Підручна книга з історії всесвітнього театру, в. 1. X., 1929; Полевой В. М. Архитектура Греции. В кн.: Всеобщая история архитектурм, т. 11. М., 1973; Полевой В. М. Искусство Греции. М., 1975; Мартынов И. И. Очерки о зарубежной музыке первой половинь XX века. М., 1970.

ГреціяГреціяГреціяГреція

ГреціяГреціяГреція

 

Схожі за змістом слова та фрази