Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow О-орб arrow ОБОРОНА УКРАЇНИ
   

ОБОРОНА УКРАЇНИ

— система політ., екон., соціальних, воєн., наук., н.-т., інформ., прав., орг. та ін. заходів д-ви щодо підготовки до збройного захисту та її захисту в разі збройної агресії або збройного конфлікту. Засади О. У., повноваження органів держ. влади, осн. функції та завдання органів військ, управління, місц. держ. адміністрацій, органів місц. самоврядування, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов'язки гр-н у сфері оборони визначаються Конституцією України, Законами «Про оборону України» (1991, в ред. 2000), «Про Раду національної безпеки і оборони України» (1998) та ін. нормат.-прав. актами. О. У. базується на готовності й здатності органів держ. влади, всіх ланок воєн, організації України, органів місц. самоврядування, Цив. оборони України, нац. економіки до переведення, у разі необхідності, з мирного на воєн, стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і тер. д-ви до оборони. Розвиток системи нац. оборони передбачає здійснення д-вою комплексу заходів у мир. час (прогнозування та оцінка воєн, небезпеки і воєн, загрози; зовнішньополіт. діяльність д-ви, спрямована на запобігання збройному конфлікту та відсіч агресії; формування та реалізація воєн., воєн.-екон., військ.-тех. політики д-ви; удосконалення структури, уточнення завдань і функцій ЗС України та ін. військових формувань, їх всебічне забезпечення; розвиток військово-пром. комплексу, створення сприятливих умов для мобілізац. розгортання галузей нац. економіки, що забезпечують в-во озброєння, військ, техніки і майна в не-обхід. обсягах; розвиток військ.-тех. співробітництва з ін. д-вами; підготовка нац. економіки, території, органів військ, управління, органів місц. самоврядування, а також населення до дій в особливий період; військ.-патріот. виховання гр-н України; захист інформ. простору України; забезпечення відкритого та дем. цив. контролю у сфері оборони тощо), а також здійснення відсічі збройній агресії проти України.

В разі збройної агресії або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про заг. або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або її окр. місцевостях, застосування Збройних Сил України, ін. військових формувань, подає його ВР України на схвалення (затвердження), а також вносить до ВР подання про оголошення стану війни. Органи держ. влади та органи військ, управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів до відсічі агресії. На підставі відповід. рішення Президента України ЗС України разом з ін. військ, формуваннями розпочинають воєнні дії. З моменту оголошення стану війни або факт, початку воєн, дій настає воєн, час, який закінчується у день і час припинення стану війни.

ВР України в межах повноважень, визнаних Конституцією, здійснює законод. регулювання питань сфери О. У. Президент як Верх. Головнокомандувач ЗС України в межах повноважень, визначених Конституцією, видає укази, розпорядження, директиви і накази з питань оборони. Рада нац. безпеки і оборони України координує та контролює діяльність органів викон. влади у сфері оборони в межах повноважень, визначених Конституцією і законами України.

Ставка Верх. Головнокомандувача може утворюватися в особливий період як вищий колег, орган воєнного керівництва обороною д-ви з метою забезпечення стратегіч. керівництва ЗС України, ін. військ, формуваннями та правоохор. органами. КМ України здійснює повноваження, спрямовані на фін. забезпечення О. У., розробку і виконання держ. програм розвитку ЗС України, ін. військ, формувань, їх всебіч. забезпечення, реалізацію заходів мобілізац. підготовки та мобілізації, підготовки д-ви і населення до оборони тощо. М-во оборони України як центр, орган викон. влади забезпечує проведення у життя держ. політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізац. готовність, боєздатність і підготовку ЗС України до здійснення покладених на них функцій і завдань.

Ген. штаб ЗС України є гол. військ, органом з планування О. У., управління застосуванням ЗС України, координації та контролю за виконанням завдань у сфері оборони органами викон. влади, місц. самоврядування, військ, формуваннями, утвореними відповідно до законів України, та правоохор. органами. Участь в О. У. разом із ЗС України беруть у межах своїх повноважень Прикорд. війська України, СБУ, МВС України, війська Цив. оборони України, ін. військ, формування, утворені відповідно до законів України, а також відповідні правоохор. органи. До вирішення завдань О. У. залучаються РМ АР Крим, м-ва та ін. органи викон. влади, місцеві держ. адміністрації, органи місц. самоврядування, що взаємодіють з МО України у межах своїх повноважень.

Підприємства, установи та організації усіх форм власності, їх посад, особи виконують передбачені зак-вом обов'язки у сфері О. У. Зак-во України визначає перелік прав і обов'язків гр-н України у сфері оборони. При цьому захист Вітчизни, незалежності й територіальної цілісності України є конст. обов'язком усіх гр-н.

Складовими частинами О. У. є тер. оборона та Цив. оборона, зміст і організація практ. виконання яких визначаються зак-вом України. Фінансування потреб нац. оборони здійснюється виключно за рахунок Держ. бюджету України в обсягах, розмір яких визначається щорічно Законом «Про Державний бюджет України», що забезпечують належне виконання завдань оборони, але не менше 3 % від запланованого обсягу валового внутр. продукту.

А. А. Діланян, В. Ф. Смолянюк.

 

Схожі за змістом слова та фрази