Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Н-неб arrow НАМІСНИЦТВО
   

НАМІСНИЦТВО

- 1) Адм.-тер. одиниця, запроваджена в Рос. імперії «Установленням про губернії» 1775 (поряд з губерніями). Н. складалося з 2—3 губерній і вводилося для зміцнення централіз. устрою у д-ві. Вища влада в Н. належала наміснику (генерал-губернатору). Він був наділений широкими правами, підлягав безпосередньо монарху, яким і призначався на цю посаду. Намісник мав адм., фін., поліц., суд. повноваження. У його віданні були війська, розміщені на території Н. Намісниками призначалися особи з найвищих сановників. Під час перебування у Петербурзі вони могли брати участь у роботі Сенату в справах свого Н. Виконавчим органом намісника було намісницьке правління з 2—3 радників. Після остаточної ліквідації Катериною II залишків авт. української д-ви та її полк.-сотенного устрою Н. були утворені й на тер. України: Харківське (1780), Київське, Новгород-Сіверське і Чернігівське (1781), Катеринославське (1783), Брацлавське, Подільське, Волинське (1793). Н. в Рос. імперії існували до 1796, коли відповідно до указу імп. Павла І «Про новий поділ держави на губернії» (1796) було запроваджено уніфікований поділ імперії на губернії.

2) Система управління нац. окраїнами в Рос. імперії. Н. існувало в Царстві Польському (1815-74) і на Кавказі (1844-83, 1905-17). У Н. на Кавказі було створено: раду; гол. управління, що охоплювало 6 департаментів (заг. справ, судових справ, фінансовий, контрольний, буд.-шляховий, держ. майна); тимчасове відділення у справах цив. устрою краю. Намісник зосереджував у своїй особі найвище місц. управління всіма цив., військ, і прикорд. справами краю і в разі необхідності міг звертатися безпосередньо до імператора. Збереження Н. у названих регіонах обумовлювалося труднощами зв'язку з центром, що вимагало розширення прав місц. адміністрації.

3) Органи місцевого адм.-тер. управління, запроваджені у 9 коронних краях Австрійської (з 1867 — Австро-Угорської) імперії 19 ст. До відання Н. належали питання підтримання правопорядку, поліц. нагляду, освіти, культури тощо. Н. було утв. 1849 і в Галичині (див. Галицьке намісництво). Компетенцію, організацію, діяльність Н. в Галичині регулював закон від 14.ІХ 1852, змінений та доповнений законом від 19.V 1868. Галиц. намісник мав широкі права і керував краєм особисто, підпорядковувався безпосередньо міністру внутр. справ Австрії. На чолі Галиц. Н., аж до кінця його існування, найчастіше перебували польс. магнати. Припинило діяльність 1918, після розвалу Австро-Угор щини.

Літ.: Кульчицький В. С. Галиц. намісництво та його антинар. діяльність (1849—1918 pp.). «Вісник Львів, держ. ун-ту. Серія юридична», 1975, в. 14; Ерошкин Н. П. История государственных учреждений дореволюционной России. М, 1983.

В. Д. Гончаренко.

 

Схожі за змістом слова та фрази