Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow М-мил arrow МАЛЬТІЙСЬКИЙ ОРДЕН
   

МАЛЬТІЙСЬКИЙ ОРДЕН

«Суверенний військовий орден св. Іоанна Єрусалимського, Родоського та Мальтійського» (неофіц. назви — іоанніти, госпітальєри) — найдавніша з військ.-чернечих організацій; д-ва. Названий на честь св. Іоанна, патріарха Александрійського (7 ст.). Засновником ордену вважається провансальський рицар Ж. Том. 1113 папа Пасхалій ІІ своєю буллою затвердив статут ордену, підпорядкував його юрисдикції рим. курії, надав самоуправління, звільнив від податків, світського, приходського та єпископського суду тощо. Орден мав відділення у Франції, Іспанії, Італії, Сирії, Візантійській імперії. Остаточно сформувався 1150 при магістрі Р. Дю Пюї. У 2-й пол. 12 ст. став окр. д-вою.

Після зайняття Єрусалима мусульманами 1187 центр ордену облаштувався у м. Птолемаїді. 1291 орден втратив ост. володіння у Палестині й перемістився на о. Кіпр, а 1307—1310 — на о. Родос. Після захоплення Родосу турками 1523 орден покинув острів і протягом 7 років не мав пристанища. 1530 він отримав від Карла V о-ви Мальта, Гоцо та Комінотто. Тоді ж змінив назву на сучасну. Зобов'язувався охороняти Середземне м. від турків і піратів. 1779 М. о. видав кодекс своїх законів (Codice del Sacro Militare Ordine Gerosolimitano), що частково діє й досі. Рос. імператриця Катерина II сприяла утворенню у Речі Посполитій великого пріорату ордену , згодом передала йому володіння єзуїтів. Інший рос. монарх Павло І 4(15).І 1797 уклав з

М. о. конвенцію, згідно з якою у Рос. імперії було запроваджено великий пріорат ордену. 1798 М. о. набув у Росії офіц. статусу; його великим магістром було обрано Павла І. Резиденція ордену була перенесена до Санкт-Петербурга. 1798 за маніфестом Павла І «Про встановлення на користь російського дворянства ордену св. Іоанна Єрусалимського» в Росії утворювалися 2 пріорати — рос.-православний та католицький з 98 командорствами. 1817 орден проголошено неіснуючим у Рос. імперії. 1834 капітул М. о. перемістився до Рима (Італія), де він перебуває і тепер. У 2-й пол. 19 ст. орден став розгалуженою духовно-благод. організацією в Європі та на Бл. Сході. Законод. влада в М. о. належить ген. капітулу, який обирає великого магістра. Викон. органи — великий магістр та рада при ньому (consiglio ordinato). Великий магістр обирається пожиттєво та затверджується папою римським. М. о. має власні паспорти, поштові марки, монети. Підтримує дип. відносини з 50 д-вами світу. Орден має дипломатичні представництва та місії у ФРН, Бельгії, Франції, Монако, Швейцарії; пост, представництва — при ЮНЕСКО Європейському Союзі, ін. міжнар. організаціях. Утримує велику кількість лікарень, шпиталів, мед. служб тощо. Залишається католицьким і переважно аристократичним. Орден налічує понад 10 тис. рицарів та 1 млн. асоційованих членів (у т. ч. 600 тис. почесних кавалерів). Він є другою у світі за чисельністю благод. організацією. Найб. організації ордену — у Франції, Італії та США.

За міжнар. правом статус М. о. — незалежне князівство. Великий магістр визнаний главою д-ви, його світський ранг — князь, духовний — прирівнюється до кардинала. Представники орден, місій мають дип. імунітет.

Літ.: Мс Mahon N. The Story of the Hospitallers of St. John of God. Westminster, 1959; Печников Б. «Рыцари церкви»: Кто они? М, 1991.

О. В. Крест.

 

Схожі за змістом слова та фрази