Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow конс-корон arrow КОНСТИТУЦІЯ ІТАЛІЇ
   

КОНСТИТУЦІЯ ІТАЛІЇ

- осн. закон д-ви, прийнятий Установчими зборами 22.ХІІ 1947. Набула чинності 1.І 1948. Складається з преамбули, «Основних принципів» (ст. 1—12) і двох частин, що поділяються на розділи та статті, а також перехідних і заключних постанов. Налічує 139 статей. Конституція визначає Італію як «демократичну республіку, засновану на праці» (ст. 1). За змістом осн. закону Італія — парламентарна республіка, унітарна д-ва, що «поділяється на області, провінції та комуни» (ст. 114). Особливістю К. І. є те, що значна кількість її нормат. положень (42 статті) присвячені правам, свободам і обов'язкам гр-н. Частина І «Права та обов'язки» поділяється на 4 розділи («Громадські відносини», «Етико-соціальні відносини», «Економічні відносини», «Політичні відносини») і закріплює широке коло громадян., політ., екон., соціальних та культурних прав і свобод особи та гр-нина. Водночас К. І. закріплює низку обов'язків гр-н: захист батьківщини (ст. 52), участь у державних витратах (ст. 53), вірність республіці й додержання конституції та законів (ст. 54) тощо. Частина II «Устрій Республіки» уконституйовує правовий статус центр, органів д-ви. Вищим законод. органом Італії є парламент, що складається з двох палат — Палати депутатів (нижня палата) і Сенату республіки (верхня палата). Встановлено порядок формування палат парламенту, порядок його роботи та компетенцію. Водночас конституція не монополізує законод. повноважень парламенту — ст. 75 передбачає можливість проведення референдуму для скасування повністю або частково закону чи акта, що має силу закону, на вимогу 500 тис. виборців. Главою д-ви є президент республіки, який «представляє національну єдність» і обирається парламентом на 7 років. Ст. 87 містить перелік повноважень президента. Наст, розділи окреслюють конст. статус уряду та судоустрою. У 6-му розділі ч. II (138—139) визначено статус Конст. суду, порядок його формування, повноваження і статус суддів. К. І. надає автономію адм.-тер. одиницям областей, провінцій і комун у межах єдиної і неподільної д-ви та встановлює субординацію між органами управління центр, влади й органами обл. адміністрацій (ст. 128-129).

К. І. передбачає особливий порядок внесення змін і доповнень до неї: закони, що змінюють К. І., приймаються кожною з палат після двох послідовних обговорень з проміжком не менше трьох місяців і ухвалюються абс. більшістю голосів у кожній палаті під час другого голосування, а потім виносяться на всенар. референдум (ст. 138).

В. Л. Федоренко.

 

Схожі за змістом слова та фрази