Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow зат-зміш arrow ЗЕМСЬКІ УСТАВНІ ГРАМОТИ
   

ЗЕМСЬКІ УСТАВНІ ГРАМОТИ

земські устави, обласні привілеї — законод. акти у Великому князівстві Литовському до запровадження Литовського статуту, які надавалися великими князями тій або ін. землі з метою підтвердження її давніх прав і встановлення взаємовідносин з центр, держ. владою. Стосувалися не окр. станів, а всього населення землі. На відміну від привілейних грамот, що іноді запроваджували нове право, 3. у. г. зберігали і підтверджували давнє право відповідної землі. Це були авт. статути земель, своєрідні місц. конституції. Вісім 3. у. г. стосувались укр. земель, що входили до складу Вел. князівства Литовського, та двох західноукр. земель, підпорядкованих Польщі. Найдавніші з них: грамота Ягайла 1427 (або 1432) для Луцької землі, Казимира IV Ягеллончика 1456 для Галицької землі; решта грамот — пізнішого часу: грамота 1516 — для Дорогичинської землі (Підляшшя), дві грамоти (1501 і 1509)—для Волинської землі, дві грамоти (1507 і 1529) — для Київ, землі та одна грамота 1501 — для Більського повіту на Підляшші. Частина цих грамот грунтується на якихось попередніх 3. у. г., які до нас не дійшли. Пізнішим 3. у. г. притаманний виразніший становий характер. 3. у. г. містили норми цив., фін., крим. та процес, права. В них зафіксовано інститути і норми давнього укр. звичаєвого права. Крім названих 3. у. г., існували ще уставні грамоти, якими надавалися часткові привілеї окр. областям.

Літ.: Лащенко Р. Лекції по історії укр. права, ч. 2. Лит.-польс. доба, в. 1. Прага, 1924; Чубатий М. Огляд історії укр. права: історія джерел та держ. права, ч. 2. Мюнхен, 1947; Полонська-Василенко Н. Історія України, т. 1. К., 1995.

В. А. Чехович.

 

Схожі за змістом слова та фрази