Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow конс-корон arrow КОНФУЦІЙ
   

КОНФУЦІЙ

[Кун-цзи, Кун-фу-цзи, Кунцзи, Кун-Фуцзи, Кун, Кун Цю, Кун Чжунні; 22.IX 551 до н. е., м. Цзоу у царстві Лу (сучасне м. Цюйфу, провінція Шаньдун) — 15.IV 479 до н. е., там же] — давньокит. мислитель, фундатор конфуціанства. Отримав дом. виховання, багато уваги приділяв самоосвіті. У 529 до н. е. заснував першу в Китаї власну приватну школу з вивченням моралі, мови, політики та л-ри. Викладав у ній майже ЗО років. У 501-497 до н. е. був високим уряд, чиновником, верх, суддею (дасикоку) царства Лу; в 497-484 - мандрівний вчитель і вихователь молоді; в 484— 479 — збирач, редактор і розповсюджувач старод. л-ри у рідному м. Цзоу. Мав багато учнів і послідовників. Доведено, що власне К. належить лише одна книга — «Чуньцю» («Весна і Осінь»), що є першою у кит. історії хронікою (літописом) царства Лу з 722 по 481 до н. е. Ін. ідеї К. записані, зведені та опубліковані його учнями і послідовниками. Гол. джерелом вчення К. вважається трактат «Лунь юй» («Бесіди і висловлювання»), складений приблизно у 400 до н. е. Методол. стрижень конфуціанства — антропоцентризм, тобто проблеми людини, її розумових і моральних якостей. На верхівці концептуальної схеми перебуває ідеал цзюнь-цзи (государ-син), тобто правитель-мудрець, який втілює лі — досконалі знання ритуалу, вень — культури, демонструє цзінь — поважність, жан — м'якість і поступливість, шу — турботу про людей, чжун — вірність і підданість, сяо — повагу

КОНФУЦІЙ - leksika.com.ua

до старших, чжі — освіченість, де — чесноти, жень — любов до людей, і — сумлінність, завжди дотримується дао — справедливості, істини, вірного шляху. Головне у дао — турбота про благо підданих, яких треба спочатку нагодувати, а потім навчити, виховати в дусі високої моралі. Дао тут збігається з егип. маат та індійською рітою. Небо і дао у К. — найвищі джерела природ, права.

К. створив концепцію правильного, на його думку, держ. управління, висловив з цього приводу конкретні практ. поради, вчив правителів методам завоювання довір'я народу, мистецтву вербальної комунікації, обґрунтовував стрижневі принципи управління сусп-вом. Вважаючи людей рівними від природи, К. ніколи не був демократом. Він учив, що сяо-жень («дрібних людців») треба відмежовувати від панівної верстви — цзюнь-цзи, а жінок ставив нижче чоловіків. До того ж, йому не подобалося політ, управління за допомогою писаних законів і покарань: мислитель віддавав перевагу управлінню на основі лі, де та дао, а покарання закликав замінити вихованням. Настанови К. виявилися найвпливовішими у кит. сусп-ві, а його заповіти були оголошені обов'язковими «для 10 тисяч поколінь». Конфуціанство від 136 до н. е. до Сіньхайської революції 1911 визнавалось офіц. ідеологією Китаю. Вчення розвивали і видозмінювали Мен-цзи (372—289 до н. е.) та Сюнь-цзи (313—238 до н. е.). Мен-цзи одним з перших у світ, політ, думці висловив сумнів щодо абсолютності влади правителя та його непорочності, чітко розмежовував фіз. та розумову працю, обґрунтовував тезу про завоювання влади через оволодіння серцями і душами людей, відкидав ідеї форми правління, яку греки назвати демократією, доводячи її непридатність як для Китаю, так і для всього Сходу. Сюнь-цзи, навпаки, стверджував природність зла, жорстокості у людині, а тому закликав її до самовдосконалення у сусп-ві, усвідомле ння своєї соціальної сутності. На його думку, теза про рівність людей є надуманою, а застосування сили, в т. ч. сили права, закону в держ. управлінні і вихованні дає добрі наслідки. Такі твердження наблизили конфуціанство до легізму, що й дозволило згодом перетворити осн. доктрини К. у держ. релігію Китаю. Значного розповсюдження це вчення набуло також у Японії, Кореї. В'єтнамі. Нова ера для конфуціанства, яку називають неоконфуціанством, бере відтік з 11 ст. н. е. Завдяки працям Чжоу-цзи (Чжоу-лянь-ці, Чжоу-дунь-і; 1017—1073), Чжань-пзи (Чжань-мінь-дао, Чжань-цзай; 1020—1067), Чжу-сі (Чжу-цзи, 1130—1200) та ін. воно набуває рис натурал.-дуаліст, філософії під назвою «сінь-лі» («нові закони»). У 1415 70-томне зібрання праць 120 авторів «Сінь-лі-да-цюань» (у ско-роч. варіанті «Сінь-лі-цзінь-і») вийшло окр. виданням. 1829 вся конфуціанська л-ра була вміщена у 50 великих томах. Спроба Кан Ювся (Кан Цзуя, Кан Гуанся, Кан Наньхая; 1858— 1927) модернізувати конфуціанство дтя втілення у новітній конст. монархії закінчилася невдачею реформатора. Чанкайшистський гоміндан (1927—49) відродив значення конфуціанства як держ. релігії. Помірковано ставиться до нього і сучасна влада КНР.

Літ.: Попов П. С. Изречения Конфуция, учеников ею и других лиц. СПб.. 1910: Петров А. А. Очерк философии Китая. В кн.: Китай. М—Ленинград, 1940; Древнекит. философия, т. 1-2. М., 1972-73; Мироненко О. М. Проблема прав і свобод людини у давній політ.-правовій думці. К.. 1995.

О. М. Мироненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази