Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow конс-корон arrow КОНСТИТУЦІЯ СРСР 1936
   

КОНСТИТУЦІЯ СРСР 1936

- осн. закон Союзу Радянських Соціалістичних Республік, друга союзна конституція. Затв. 5.XII 1936 Надзв. 8-м з'їздом рад Союзу РСР. Містила норми та принципи сусп. і держ. устрою СРСР, вищих ор ганів держ. влади і держ. управління союз, республік, місц. органів держ. влади, суду і прокуратури, осн. прав та обов'язків гр-н, виб. системи тощо. Ці норми з незнач. змінами перенесені до тексту Конституції УРСР 1937. Принципове значення мала ст. 14, що закріплювала за СРСР в особі його вищих органів влади та органів держ. управління: представництво Союзу в міжнар. відносинах, процедуру укладення, ратифікації та денонсації договорів з ін. д-вами; вирішення питань війни і миру; прийняття до складу СРСР нових республік; контроль за виконанням Конституції СРСР і забезпеченням відповідності їй конституцій союз, республік; затвердження змін кордонів між союз, республіками та новоутворених нових країв і областей, а також нових авт. республік і областей- у складі союз, республік; організацію оборони СРСР і керівництво всіма ЗС країни; зовн. торгівлю на засадах держ. монополії; охорону держ. безпеки; прийняття народногосп. планів СРСР; затвердження єдиного держ. бюджету, а також податків і доходів, що надходять на утворення союзного, республіканських та місц. бюджетів; управління банками, пром., сільськогосп. і торг, установами і підприємствами загальносоюз. значення; управління тр-том і зв'язком; керівництво грош. і кредит, системами; організацію держ. страхування, надання позик; встановлення осн. засад користування землею, надрами, лісами і водами; організацію освіти та охорони здоров'я; організацію єдиної системи народногосп. обліку; встановлення засад зак-ва про працю, про судоустрій і судочинство, крим. і цив. кодексів, законів про союзне громадянство, законів про права іноземців, встановлення основ зак-ва про шлюб і сім'ю, видання загальносоюз. актів про амністію. Порівняно з Конституцією СРСР 1924 з компетенції Союзу були вилучені функції здійснення всіх дип. стосунків, встановлення системи внутр. торгівлі, укладання концесійних договорів, ухвалення загальносоюз. зак-ва про між-респуб. переселення, встановлення переселен. фонду та ін. Водночас Союзу РСР були надані повноваження в питаннях затвердження нових країв та областей, авт. утворень у складі союз, республік, охорони держ. безпеки, управління банками і підприємствами загальносоюз. значення (у поперед. Конституції йшлося лише про визначення таких підприємств) та організації держ. страхування. Найвищим органом держ. влади проголошувалася Верховна Рада СРСР, яка обиралася на 4 роки і складалася з двох палат: Ради Союзу (обиралася по виб. округах за нормою 1 депутат від 300 тис. чол. населення) і Ради Національностей (обиралося від союз, республік — по 25 депутатів, від авт. республік — по 11, від авт. областей — по 5, від авт. округів — по 1 депутату). Обидві палати вважалися рівноправними при вирішенні всіх питань і ухваленні законів, які приймалися простою більшістю голосів. Чергові сесії Верх. Ради скликалися двічі на рік, позачергові — за ініціативою Президії ВР СРСР чи на вимогу однієї або більше союз, республік. Президія ВР СРСР обиралася на спільному засіданні обох палат у складі голови, 11 його заступників (за кількістю союз, республік), секретаря і 24 членів. До повноважень Президії належали скликання сесій, розпуск Верх. Ради у випадку її неспроможності ліквідувати розбіжності між палатами та призначення нових виборів, проведення референдумів за власною ініціативою чи вимогою однієї або більше союз, республік, призначення і звільнення окр. наркомів СРСР, нагородження орденами і присвоєння почес. звань, помилування, призначення і зміна вищого командування ЗС, проголошення заг. і часткової мобілізації, ратифікація міжнар. договорів, призначення і відкликання повноважних представників СРСР в іноз. д-вах тощо.

Найвищим викон. і розпорядчим органом держ. влади країни залишалася РНК СРСР, підзвітна Верх. Раді, а у період між сесіями — її Президії. До РНК входили: голова уряду, його заступники, голова Держплану СРСР, голова Комісії рад. контролю, наркоми, голови к-тів заготівель, у справах мистецтв та вищої школи. Наркомати поділялися на загальносоюзні, які здійснювали керівництво дорученою їм галуззю на всій тер. СРСР безпосередню або через призначені ними органи, та союзно-республіканські, що виконували свої повноваження через однойм. наркомати союз, республік. До перших належали як уже існуючі (оборони, іноз. справ, зовн. торгівлі, шляхів сполучення, зв'язку), так і нові (водного тр-ту, важкої пром-сті, оборонної пром-сті). Зі списку союзно-респ. органів були вилучені Вища рада народного господарства, Центр, стат. управління, Роб.-сел. інспекція, наркомат праці. Натомість до нього додавалися наркомати легкої пром-сті, лісової пром-сті, зернових і тваринницьких радгоспів. Набували статусу союзно-республіканських (тобто вилучалися з безпосереднього підпорядкування союзним республікам) наркомати внутр. справ, юстиції, охорони здоров'я, внутр. торгівлі, землеробства, зберігали цей статус наркомати харч, пром-сті та фінансів. У респ. підпорядкуванні залишалися наркомати освіти, місцевої пром-сті, комунал. г-ва і соціального забезпечення. К. СРСР 1936 зберігала систему неподільної держ. влади в СРСР. Контроль за виконанням Конституції і функції забезпечення відповідності їй конституцій союз, республік повністю віддавалися до компетенції Союзу. Водночас з переліку повноважень СРСР було вилучено норму щодо скасування постанов вищих органів влади союз, республік у разі порушення ними союзної Конституції. Проте оскільки конст. контроль не виключав, а передбачав право на скасування конст. актів, то конституцієдавець ніяк не обмежував вищі органи держ. влади СРСР щодо можливості припинення чинності законів та ін. актів вищих органів влади союз, республік під приводом їх невідповідності загальносоюзному осн. закону. У ст. 16 зазначалося, що кожна союзна республіка має свою конституцію, яка враховує особливості республіки і будується у повній відповідності з Конституцією СРСР. Окр. елементами конст. контролю і засобами забезпечення охорони осн. закону слід вважати обов'язок гр-н дотримуватися Конституції (ст. 130), віднесення права на її зміну до виключних повноважень ВР СРСР і тільки кваліфікованою більшістю у 2/3 голосів у кожній з палат (ст. 146), закріплення у повноваженнях Президії ВР СРСР її права на скасування постанов і розпоряджень РНК СРСР і РНК союз, республік у випадку їх невідповідності Конституції (ст. 48), встановлення права РНК СРСР призупиняти постанови і розпорядження РНК союз, республік і скасовувати накази та інструкції наркомів СРСР (ст. 69), права РНК союз, республік призупиняти постанови і розпорядження РНК авт. республік і скасовувати рішення та розпорядження виконкомів місц. рад (ст. 82).

Офіц. тлумачення чинних союз, законів закріплювалося за Президією ВР СРСР. Упродовж наступних 40 років до Конституції 1936 вносилися зміни та доповнення. Вона втратила чинність 7.Х 1977 — в день прийняття Конституції СРСР 1977.

Літ.: Конституция (Осн. Закон) Союза Сов. Соц. Республик. М., 1937; Кукушкин Ю. С, Чистяков О. И. Очерк истории Сов. Конституции. М., 1980; Мироненко А. М., Бенько А. П. Жертвы Сталин, террора предвоен. пятилетия на Украине. К.—Днепродзержинск, 1994; Історія д-ви і права України, ч. 2. К., 1996.

О. М. Мироненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази