Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Л arrow ЛІЦЕНЗІЙНИЙ ДОГОВІР
   

ЛІЦЕНЗІЙНИЙ ДОГОВІР

- угода, згідно з якою сторона, що володіє виключним правом на об'єкт інтелектуальної власності (ліцензіар), зобов'язується надати ін. стороні {ліцензіату) дозвіл на право використання відповідного об'єкта інтелект, власності, а ліцензіат зобов'язується використовувати його у встановлених угодою межах і виплатити обумовлену суму. Л. д. є двостороннім, консенсуальним, оплатним. Не виключено і укладення безоплатних угод. Л. д. може бути укладений у примус, порядку на підставі рішення суду (примусова ліцензія). Правову основу Л. д. становлять положення цив. зак-ва, норми Законів України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (всі — 1993) та ін. Договір регулює відносини щодо реалізації майнових прав володільця інтелект, власності і використовується як у внутр. обігу, так і в міжнар. торгівлі. В ньому повинні бути передбачені права та обов'язки сторін, межі і строки використання об'єкта інтелектуал, власності, порядок, вид і строки платежів, відповідальність сторіїл. Л. д. залежно від обсягу прав ліцензіата можуть бути у формі простої невиключної ліцензії та виключної ліцензії. За простою невиключною ліцензією ліцензіар передає ліцензіату право на використання об'єкта інтелектуал, власності, зберігаючи при цьому таке ж право і за собою, а також може видавати ліцензії на використання цього ж об'єкта ін. особам. Виключна ж ліцензія, передбачаючи видачу дозволу на право використання об'єкта інтелектуал, власності ліцензіату, навпаки, заперечує можливість передачі такого права стосовно того ж об'єкта ін. особам, хоча ліцензіар і зберігає за собою право самому комерційно використовувати об'єкт. При цьому виключна ліцензія може бути обмежена тер. комерційної реалізації чи виготовлення об'єкта (із застосуванням об'єкта пром. власності), кількістю, переліком виробів, строком дії. У такому разі угодою може бути передбачене право ліцензіара на видачу ін. ліцензій у межах, обумовлених сторонами. Допускається укладення ін. видів Л. д., що не суперечать чинному зак-ву: патентний Л. д., стосовно об'єкта якого подана заявка на видачу патента (свідоцтва) або його вже одержано; безпатентний Л. д., стосовно об'єкта якого не може бути виданий охоронний док-т, або щодо якого з тих чи ін. причин заявка на одержання охоронного док-та не подається; змішаний — якщо договір охоплює зразу декілька об'єктів; примусовий — коли об'єкт не використовується протягом встановленого законом періоду (напр., З роки стосовно винаходу), то за заявою будь-кого заінтересованого у використанні об'єкта інтелектуал, власності, згідно з рішенням суду таке право йому надається у примус, порядку. У Л. д. повинні бути передбачені способи використання об'єкта інтелектуал, власності (конкретні права, що передаються договором, строк дії і територія, на якій передається право), розмір винагороди чи порядок визначення винагороди за кожний спосіб використання об'єкта інтелектуал, власності, порядок і строки його виплати, а також ін. умови, узгоджені сторонами. За відсутності в Л. д. умови про спосіб використання об'єкта інтелектуал, власності чи конкр. права, що передаються за умовою, договір вважається укладеним на таких умовах, які можуть вважатися необхідними для досягнення наміру сторін, а за відсутності вказівки про строк, на який поширюється право використання об'єкта, договір може бути розірваний через 5 років з моменту його укладення. При цьому користувача необхідно повідомити за 6 міс. про намір розірвати договір. Якщо не вказується місце дії Л. д., то його чинність поширюється на всю тер. України. Предмет Л. д. — виключні майнові права, що відомі на день укладення угоди. Розмір винагороди за використання об'єкта інтелектуал, власності визначається за згодою сторін з урахуванням його екон. чи соціальної віддачі. Вона може бути фіксованою, визначатися залежно від одержаного ліценз. прибутку. За виключною ліцензією ліцензіат має право на укладення субліцензійного договору, тобто, в свою чергу, передати одержані за ліцензією права ін. особам. Л. д. укладається у письм. формі. Для авторських Л. д. про опублікування твору в період, виданнях і енциклопед. словниках така форма не є обов'язковою. Л. д. діють протягом передбачених сторонами строків, але не довше дії виключних прав на об'єкти права інтелектуал, власності: в авторському праві —протягом усього життя автора і протягом 75 років після його смерті; в патентному праві — протягом строку дії охоронних док-тів — патенту чи свідоцтва. На використання місць походження товарів Л. д. не укладається. Однак автор чи його спадкоємці мають право через 10 років від дати укладення договору розірвати його в одностор. порядку, попередивши ін. сторону письмово за 6 міс. до розірвання договору. Відповідальність сторін за Л. д. настає у вигляді обов'язку відшкодувати ін. стороні заподіяну невиконанням чи неналежним виконанням своїх обов'язків шкоду, а при грош. зобов'язаннях — сплатити неустойку (штраф чи пеню).

Літ.: Штумпф Г. Лицензионный договор. М., 1988.

Р. Б. Шишка.

 

Схожі за змістом слова та фрази