Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow комер-коно arrow КОМІСІЯ ДЛЯ ВИУЧУВАННЯ ЗВИЧАЄВОГО ПРАВА УКРАЇНИ ВУАН
   

КОМІСІЯ ДЛЯ ВИУЧУВАННЯ ЗВИЧАЄВОГО ПРАВА УКРАЇНИ ВУАН

Комісія для виучування народного (звичаєвого) права України (з 1921), Комісія для виучування звичаєвого (народного) права України (з 1925), Комісія історії звичаєвого права (з 1931) — наук, установа ВУАН (УАН) у 1918-34. Засн. при академ. кафедрі звичаєвого права ВУАН у фудні 1918. Належала до третього (Соціально-економічного) відділу ВУАН, а від квітня 1931 згідно з новою структурою — до другого (Соціально-економічного) відділу ВУАН. До першого складу Комісії увійшли О. І. Левицький (галова), Ф. В. Тарановськии, Б. О. Кіс-тяківський та М. В. Птуха. Керівником (керуючим працями) Комісії було затверджено М. М. Павлова-Сільванського. При Комісії існувала роб. фупа зі штатних і позашт. працівників — секція членів-співробітників, яка мала збирати мат-ли звичаєвого права, складати необхідні картотеки, покажчики тощо. Перше офіц. зібрання членів Комісії відбулося 20.III 1919. Наприкінці березня 1919 розпочала свою роботу і секція членів-співробітників (бл. 20 осіб), в якій у 1919—20 найб. активність виявили В. І. Греков, С. М. Іваницький-Василенко (секретар секції у березні—липні 1920), В. А Камінський (пом. керівника), І. Ю. Кристаловський, М. М. Товстоліс, О. Ф. Хруцький, І. Ю. Черкаський, О. В. Шрамков. Комісія запланувала скласти бібліоф. покажчик праць з питань звичаєвого права, підготувати програму дослідження архів, матеріалів з цих питань і нагромадити максимально можливу кількість таких матеріалів. Відповідно всі члени-співробітники розділилися на фи підсекції. Із серпня 1920 внаслідок польс. окупації та ін. несприятливих обставин діяльність Комісії практично припинилася. Відновити її вдалося проф. В. І. Синайському, призначеному в січні 1921 керівником Комісії. Перше засідання нового складу Комісії (вже без поділу на повноправних членів і членів-співробітників) відбулося 8.II 1921. У фавні 1921 пом. керівника комісії став проф. А. Е. Кристер, який після смерті О. І. Левицького і від'їзду В. І. Синайського за кордон із жовтня 1922 фактично очолив Комісію. В її структурі діяли три підкомісії, які відповідно займалися: складанням бібліоф. покажчика; збиранням і дослідженням мат-лів звичаєвого права на Київщині та Полтавщині; «виучуванням норм сучасного народного права в нарсудах Києва». Особлива увага приділялася спадковому і земельному праву, а з 1925 Комісія почала досліджувати й «торговельно-звичаєві» норми. Актуальність цих досліджень зумовлювалася прямими відсиланнями у чинному зак-ві (зокрема у Земельному кодексі УСРР 1922) до місц. звичаїв.

У 1922—26 завдання поч. етапу діяльності Комісії були в основному виконані. Заг. кількість співробітників (разом з позаштатними) в ці роки сягала за 20 осіб. Найдіяльнішими серед них були Р.А. Безпалов, О. С. Добров, Є. М.Єзерський, В. П. Завітневич, В. А Камінський (секретар), В. С. Назимов (єдиний, крім керівника, штатний працівник), М. М. Товстоліс та Б. О. Язловський. 1925 Комісія опублікувала «Програми для збирання відомостей до звичаєвого права України» та великий покажчик відповідної л-ри. Передбачалося розгорнути у всеукр. масштабі системат. збирання відомостей щодо звичаєвого права силами місц. вчителів, нар. суддів тощо. У 1925—26 було видано два випуски теор. праць Комісії. Після обрання академіком по кафедрі звичаєвого (народного) права України О. О. Малиновського він став головою Комісії, а за А. Е. Кристером залишилася посада керівника праць Комісії. У травні 1926 було утв. дві секції: цив. (приватного) права на чолі з А. Е. Кристером, куди ввійшли всі давні члени Комісії; публ. права на чолі з О. О. Малиновським, до якої увійшли С. Г. Борисенок (штатний співробітник), В. В. Воблий, Я. М. Рожківський, Є. В. Саченко-Скакун, М. Г. Сікорський, О. М. Чечот, В. Т. Яновський та ін. Якщо раніше Комісія вивчала переважно теор. питання звичаєвого права, конкр. випадки його застосування в минулому та в сучас. цив.-правових, сімейних і зем. відносинах, то тепер звичаєве право стало розглядатися у тісному зв'язку з нормами місц. самоврядування та з окр. аспектами б-би зі злочинністю. Комісія стала досліджувати не тільки архівні док-ти й етногр. мат-ли правового характеру, а й практику роботи судів, органів самоврядування тощо. За концепцією О. О. Малиновського, крім вивчення дорев. звичаєвого права, особливу увагу слід було звертати на «революційне звичаєве право», тобто нові правові звичаї та традиції. 1926 розпочалися комплексні дослідження юрид. природи сел. двору і пов'язаних з ним правових відносин. Роботи секції публ. права увійшли до 3-го випуску праць комісії за ред. О. О. Малиновського (1928). Секція цив. права продовжувала працю над бібліогр. покажчиком, який, зокрема, планувалося поповнити л-рою слов'ян, країн, вивчала вплив звичаєвого права на «Руську Правду», Литовський статут та ін. джерела права України. В лютому 1929 у цій секції виділилася окрема підсекція з вивчення діючого зем. права. Спільними зусиллями готувалися біогр. словник дослідників звичаєвого права та нариси історії науки звичаєвого права.

Заг. процес реорганізації ВУАН і зміни характеру її наук, діяльності, що розпочався в кін. 20-х рр., істотно відбився і на роботі Комісії. В тематиці її досліджень чільне місце стали посідати вивчення колгоспного ладу з погляду перетворення та відмирання звичаєвого права в ході колективізації, аналіз практики діяльності товариських судів на фабриках і заводах та ін. аналогічні проблеми. Дещо згодом на перше місце було поставлено «вивчення методології дослідження звичаєвого права на основі марксистсько-ленінського методу». Закінчити, а тим більше надрукувати якісь серйозні дослідження з цих проблем співробітникам Комісії, однак, не вдалося. До того ж, 1930 у вид-ві був знищений 4-й випуск праць Комісії. Репресії, масові чистки призвели до істотного зменшення чисельності працівників Комісії. За цих умов у вересні 1930 було ліквідовано поділ Комісії на дві секції. Упродовж січня—травня

1931 вона провела ще 16 засідань, після чого Комісія майже не засідала. До тем. плану на

1932 було включено: вивчення питань звичаєвого права у творчості К. Маркса, Ф. Енгельса та Г. В. Плеханова; крит. розгляд праць народників — дослідників звичаєвого права (П. П. Чубинського, П. С. Єфименка, О. Ф. Кістяківського); самокритику попередньої наук.

продукції Комісії; аналіз змін правових відносин на селі. На початку 1932 пішов із життя О. О. Малиновський, приблизно через рік до «саботажників та шкідників» був зарахований А. Е. Кристер. Ост. відоме свідчення діяльності Комісії — це її спільне з Комісією історії українського права засідання 17.V 1933 з обговоренням доповіді І. Ю. Черкаського «Родинні стосунки докласового суспільства на терені України». В лютому 1934 у зв'язку з реорганізацією ВУАН Комісія була ліквідована, а її працівники увійшли до складу Кабінету радянського будівництва і права при Президії ВУАН, який через кілька місяців теж припинив існування. Згодом арешт і розстріл А. Е. Кристера (1937) став приводом для звинувачення Комісії в анти-рад. діяльності і наук, безплідності. Були репресовані С. Г. Борисенок, В. А. Камінський, М. М. Товстоліс, І. Ю. Черкаський, Б.О. Язловський, В. Т. Яновський, О. М. Чечот, а за даними Н. Д. Полонської-Василенко — й О. С. Доброе та Є. М. Єзерський. Творчим набутком Комісії є насамперед згадані програми для збирання звичаєвого права і дослідження, опубліковані у випусках офіц. органу Комісії — «Праці Комісії для виучування звичаєвого права України». З-поміж праць найб. інтерес становлять монографії та розвідки «Три ступені правоутворення» А. Е. Кристера, «Спроба кодифікації звичаєвого права на Україні» В. А. Камінського (обидві — у в. 1), «Репрезентативна метода та студії над звичаєвим правом» Б. О. Язловського, «Вплив звичаю на судову практику» Є. М. Єзерського, «Правоутворення без законодавця. Частина перша. Звичаєве право» О. С. Доброва (всі — у в. 2), «Революційне радянське звичаєве право» О. О. Малиновського, «Звичаєве право Литовсько-Руської держави на початку XVI ст.» С. Г. Борисенка (обидві — у в. 3). Ряд досліджень опубліковано в ін. академ. виданнях та юрид. журналах. Загалом члени Комісії підготували бл. 150 наук, праць, присвячених переважно аналізові ролі звичаєвого права на різних істор. етапах розвитку України та впливу звичаїв правового характеру на правові стосунки в перші порев. роки (особливо в сільс. місцевості). Зазначені праці містять багатий факт, матеріал, відбивають притаманні поч. 20 ст. погляди на звичаєве право. Дуже корисними в практ. відношенні є програми досліджень (опитові листи), бібліогр. покажчики, історіогр. огляди. Водночас базові теор. положення про характер і значення звичаєвого права, напрацьовані Комісією, з часом дістали неоднозначну оцінку, зокрема їх гостро критиковано за ідеалізацію звичаєвого права, недооцінку його класового характеру та ін. «методологічні вади». Нині у контексті триваючої ревізії панівної доктрини про неприпустимість, за деяким винятком, звичаїв і традицій як джерела чинного права відбувається певна переоцінка і цього теор. доробку Комісії.

Літ.: Усенко І. Б. Юрид. академ. наука у 1918—1941 роках. В кн.: Академ. юрид. думка. K., 1998.

І. Б. Усенко.

 

Схожі за змістом слова та фрази