Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow І-іза arrow ІДЕАЛІЗМ
   

ІДЕАЛІЗМ

(франц. idealisme, від грец. — ідея, первообраз) — протилежний матеріалізмові філософський напрям, який у розв'язанні основного питання філософії намагається довести, що дух, свідомість, мислення, ідеальне є первинним, а буття, природа, матеріальне — вторинним. Залежно від того, як І. розуміє духовне першоначало, він поділяється на об'єктивний ідеалізм та суб'єктивний ідеалізм. І. може бути сенсуалістичним, раціоналістичним або ірраціоналістичним залежно від того, яка форма пізнання абсолютизується (див. Сенсуалізм, Раціоналізм, Ірраціоналізм). Розрізняють метафіз. та діалектичний І. (див. Діалектика, Метафізика). На відміну від спрощеного, метафізичного матеріалізму, що вбачає в І. лише нісенітницю, яка суперечить здоровому глуздові, діалектичний матеріалізм, відкидаючи І. в цілому як заблудження, розкриває його як світогляд і спосіб мислення, що має глибоке коріння в сусп. бутті і свідомості, викриває й критично переробляє раціональні ідеї, сприймає й переосмислює реальні проблеми, які висувались і розроблялись філософами в ідеалістичній формі. І. має своє гносеологічне і соціально-класове коріння. В. І. Ленін показав, що гносеологічним корінням І. є метафізичний метод мислення, роздування, розпухання одного з моментів пізнання, перетворення його на абсолют, відірваний від матерії і обожнений. "Прямолінійність і односторонність, дерев'яність і закостенілість, суб'єктивізм і суб'єктивна сліпота voila (ось — ред.) гносеологічне коріння ідеалізму" (В. І. Ленін. Повне зібр. тв., т. 29, с. 304). Можливість І., породжена його гносеологічними коренями, перетворюється на дійсність завдяки класовому корінню І., що полягає в заінтересованості реакційних соціальних сил утверджувати хибний світогляд, у свідомій підтримці й усілякому культивуванні ідеалістичних поглядів. Соціальним грунтом І. є історично зумовлене відокремлення розумової праці від фізичної. Історія філософії являє собою історію боротьби матеріалізму й І., яка відображає боротьбу прогресивних і реакційних соціальних сил. У кінцевому підсумку І., незважаючи на окремі конкретно-істор. випадки, є світа глядом і ідейним прапором консервативних і реакційних класів. Усі різновидності І., прямо чи опосередковано споріднені з релігією, "є дорогою до попівщини" (там же, с. 304). Спотворюючи розуміння пізнавального процесу, проповідуючи агностицизм, паразитуючи на об'єктивних труднощах наук. пізнання, І. гальмує розвиток науки. Найзначнішими представниками І. в історії філософії були Платан, Арістотель, Августин, Фома Аквінський, Дж. Берклі, Д. Юм, І. Кант, Й.-Г. Фіхте, Г.-В.-Ф. Гегель. І. є панівним напрямом сучас. бурж. філософії. Об'єктивний І. знайшов вияв у неотомізмі, неогегельянстві, персоналізмі; суб'єктивний 1.— у неопозитивізмі, "філософії життя", екзистенціалізмі, феноменології, прагматизмі. Якщо класичний І. висунув хоч і в спотвореній формі ряд позитивних ідей, зокрема, створив на ідеалістичній основі теорію діалектики (Г.-В.-Ф. Гегель), то сучас. бурж. ідеалістична філософія переживає глибоку кризу, що є одним з виразів загальної кризи капіталізму. Сучас. І. розпадається на безліч напрямів та шкіл, яким, проте, притаманні й спільні риси, найголовнішими з яких є: намагання видати кризу капіталізму за кризу людини, суспільства, науки, цивілізації, зневіра в силу людського розуму, заперечення сусп. прогресу: проповідь песимізму; заперечення світоглядної функції філософії або здатності філософії науково розв'язувати світоглядні проблеми, протиставлення її науці (ірраціона-лістичні та релігійні течії). Най-реакційніші напрями І. змикаються з антикомунізмом. Типовим для сучас. бурж. філософії є намагання замаскувати свій І., проголошення застарілим поділ філософії на матеріалізм та І., претензія на третю, нейтральну лінію в філософії. В. І. Ленін у праці "Матеріалізм і емпіріокритицизм" показав, що боротьба матеріалізму й І. виражає тенденції й ідеологію антагоністичних класів, що вона є виявом партійності філософії, що будь-які спроби примирення матеріалізму й І. є насправді прихованою боротьбою проти матеріалізму (Повне зібр. тв., т. 18, с. 351).

Літ.: Маркс К. і Енгельс Ф. Твори: т. 3. Маркс К. і Енгельс Ф. Німецька ідеологія; т. 21. Енгельс Ф. Людвіг Фейєрбах і кінець класичної німецької філософії; Ленін В. І. Повне зібрання творів: т. 18. Матеріалізм і емпіріокритицизм; т. 29. Філософські зошити; Буржуазная философия XX века. М., 1974; Верніков М. М. Криза сучасного ідеалізму. К., 1975; Идеа-листическая диалектика XX века. Л.. 1978.

О. І. Яценко.

 

Схожі за змістом слова та фрази