Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow констеб-копір arrow КОНСТИТУЦІЯ СРСР
   

КОНСТИТУЦІЯ СРСР

— Основний Закон Союзу Радянських Соціалістичних Республік, що закріплює основи суспільного ладу і політики СРСР, встановлює основні права, свободи і обов'язки громадян СРСР, принципи організації і цілі соціалістичної загальнонародної держави. Першу Конституцію СРСР прийнято 1924, після того, як у грудні 1922 в результаті вільного самовизначення націй і добровільного об'єднання рівноправних союзних радянських соціалістичних республік було утворено на основі соціалістичного федералізму єдину союзну багатонаціональну державу — Союз РСР. Другу Конституцію СРСР прийнято 1936, коли в країні було завершено створення основ соціалізму. Діючу — третю Конституцію СРСР — прийнято 7.Х 1977 позачерговою 7-ю сесією Верховної Ради СРСР 9-го скликання. Вона зберегла наступність ідей і принципів першої Рад. Конституції 1918 і наступних конституцій СРСР. її розроблено відповідно до рішень XXV з'їзду КПРС Конституційною комісією на чолі з Л. І. Брежнєвим і схвалено в ході всенародного обговорення, в якому взяло участь понад 140 млн. чоловік.

К. СРСР 1977 закріпила побудову в СРСР розвинутого соціалістичного суспільства, переростання держави диктатури пролетаріату в загальнонародну державу, привела у відповідність з цим етапом розвитку Рад. країни завдання державних органів, їхню структуру, функції і порядок діяльності. Головним напрямом того нового, що містить Конституція СРСР 1977, є, як підкреслював Л. І. Брежнєв, "розширення і поглиблення соціалістичної демократії" (Брежнєв Л. І. Питання розвитку політичної системи радянського суспільства. К., 1978, с. 421). Конституція СРСР 1977 складається з преамбули і 9 розділів, що об'єднують 174 статті. Перші сім розділів поділено на 21 главу. У преамбулі підбиваються підсумки 60-річного розвитку рад. суспільства і Рад. держави, дається всебічна характеристика розвинутого соціалізму як закономірного етапу на шляху до комунізму, формулюється найвища мета і головні завдання Радянської загальнонародної держави, а також визначається правова база нової Конституції СРСР. Перший розділ — Основи суспільного ладу і політики СРСР — складається з п'яти глав. У першій вміщено норми, що визначають політичну систему радянського суспільства, зокрема закріплюють загальнонародний характер Радянської соціалістичної держави; повновладдя народу, здійснюване через Ради народних депутатів, які становлять політичну основу СРСР; роль Комуністичної партії Радянського Союзу як керівної і спрямовуючої сили рад. суспільства, ядра його політичної системи, держ. і громадських організацій; участь громадських організацій і трудових колективів в управлінні держ. і громад. справами, а також принципи організації і діяльності Рад. держави та основні напрями розвитку політичної системи радянського суспільства. В 2-й главі закріплено економічну систему СРСР, зокрема її основу — соціалістичну власність на засоби виробництва у формі держ. (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Норми цієї глави визначають також місце особистої власності в екон. системі СРСР, встановлюють, що джерелом зростання суспільного багатства, добробуту народу і кожної рад. людини є вільна від експлуатації праця рад. людей, що найвищою метою суспільного виробництва при соціалізмі є найповніше задоволення зростаючих матеріальних і духовних потреб людей. Вони закріплюють принципове положення, за яким економіка Рад. Союзу становить єдиний народногосподарський комплекс СРСР, що охоплює всі ланки суспільного виробництва, розподілу і обміну на території країни. 3-я глава — Соціальний розвиток і культура — визначає соціальну основу СРСР, яку становить непорушний союз робітників, селян та інтелігенції, а також основні напрями і мету соціальної діяльності радянської соціалістичної загальнонародної держави. 4-а глава об'єднує норми, які закріплюють осн. принципи і цілі зовнішньої політики СРСР — ленінської політики миру, безпеки народів і широкого міжнародного співробітництва — і 5-а — діяльність Радянської держави по захисту соціалістичної Вітчизни, що належить до її найважливіших функцій і е справою всього народу. Другий розділ Конституції СРСР— Держава і особа — об'єднує дві глави: 6-у — Громадянство СРСР. Рівноправність громадян і 7-у — Основні права, свободи і обов'язки громадян СРСР. У главі 6-і закріплюється принцип єдиного союзного громадянства (див. Громадянство радянське), за яким кожний громадянин союзної республіки є громадянином СРСР, а також рівність громадян СРСР перед законом незалежно від походження, соціального й майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, місця проживання та ін. обставин. За Конституцією СРСР рівноправність громадян СРСР забезпечується в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя. В 7-й главі закріплюється широкий комплекс соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод, що їх Рад. держава гарантує громадянам СРСР (див., зокрема, Особисті права громадян СРСР, Політичні права громадян СРСР, Соціально-економічні права громадян СРСР). При цьому передбачається, що соціалістичний лад забезпечує розширення прав і свобод, безперервне поліпшення умов життя громадян у міру виконання програм соціально-економічного і культурного розвитку. Тут закріплюється важливий принцип соціалістичної демократії, за яким використання громадянами прав і свобод не повинно завдавати шкоди інтересам суспільства і держави, правам ін. громадян, проголошується, що здійснення прав і свобод є невіддільним від виконання громадянами своїх обов'язків, і встановлюються конституційні обов'язки громадян (див. Основні права, свободи і обов'язки громадян СРСР). Третій розділ — Національно-державний устрій СРСР — об'єднує чотири глави (з 8-ї по 11-у), в кожній з яких вміщено норми, які визначають правовий статус союзної держави — Радянської федерації, а також членів федерації. Союз РСР — це єдина союзна багатонаціональна держава, утворена на основі принципу соціалістичного федералізму, в результаті вільного самовизначення націй і добровільного об'єднання рівноправних радянських соціалістичних республік. СРСР уособлює державну єдність рад. народу, згуртовує всі нації і народності з метою спільного будівництва комунізму. В Конституції СРСР визначено предмети відання Союзу РСР в особі його найвищих органів державної влади і управління (див. Влада державна. Управління державне) та встановлюється, що поза цими межами кожна союзна республіка самостійно здійснює держ. владу на своїй території. Глава 9-а закріплює статус союзної республіки, зазначає, що це — суверенна радянська соціалістична держава, яка об'єдналася з ін. рад. республіками в Союз РСР, визначено основні гарантії її суверенних прав і встановлено, що ці права охороняються Союзом РСР. У главах 10-й і 11-й визначено державно-правовий статус Автономної Радянської Соціалістичної Республіки і автономної області та автономного округу.

Розділ четвертий — Ради народних депутатів і порядок їх обрання — об'єднує норми, що стосуються системи і принципів діяльності Рад народних депутатів (глава 12-а), виборчої системи (глава 13-а) і народного депутата (глава 14-а).

П'ятий розділ присвячено найвищим органам державної влади і управління СРСР — Верховній Раді СРСР (глава 15-а) і Раді Міністрів СРСР (глава 16-а). Тут викладено структуру, порядок утворення і діяльності, а також компетенцію Верховної Ради СРСР як найвищого органу державної влади країни, Президії Верховної Ради СРСР як постійно діючого органу Верховної Ради СРСР, що є підзвітним їй у всій своїй діяльності і здійснює в межах, передбачених Конституцією, функції найвищого органу державної влади СРСР у період між її сесіями, і Ради Міністрів СРСР як найвищого виконавчого і розпорядчого органу державної влади СРСР. Шостий розділ Конституції СРСР визначає основи побудови органів держ. влади і управління союзної республіки (глава 17-а), найвищих органів держ. влади і управління автономної республіки (глава 18-а) і місцевих органів держ. влади і управління.

Розділ сьомий присвячено здійсненню в СРСР правосуддя, діяльності арбітражу в СРСР і прокурорського нагляду; восьмий розділ — визначенню герба, прапора, гімну і столиці СРСР і дев'ятий розділ — дії Конституції СРСР і порядку її зміни.

Конституція СРСР передбачає видання ряду ін. конституційних законів, зокрема Регламенту Верховної Ради СРСР, Закону СРСР про Раду Міністрів СРСР, Закону про народний контроль в СРСР та ін. Вона є основою для конституцій союзних і автономних республік, базою для всього поточного радянського законодавства, для зміцнення законності і правопорядку, фундаментом дальшого розвитку і поглиблення соціалістичної демократії, важливим інстру ментом розв'язання завдань комуністичного будівництва. Видання: Конституція (Основний Закон) Союзу Радянських Соціалістичних Республік. К., 1979.

Літ.: В. 1. Ленін, КПРС про Радянську Конституцію. К., 1979; Брежнєв Л. И. О Конституции СССР. М., 1977; Брежнєв Л. І. Питання розвитку політичної системи радянського суспільства. К., 1978; Позачергова сьома сесія Верховної Ради СРСР (дев'яте скликання) 4 — 7 жовтня

1977 р. Стенографічний звіт. К., 1977; Конституция общенародного государства. М., 1978.

О. Ф. Ватченко.

 

Схожі за змістом слова та фрази