Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow нев-нюр arrow НЕЗАКІНЧЕНИЙ ЗЛОЧИН
   

НЕЗАКІНЧЕНИЙ ЗЛОЧИН

- умисне суспільно небезпечне діяння (дія чи бездіяльність), яке не містить усіх ознак злочину, передбаченого КК України, у зв'язку з тим, що злочин не доведено до кінця з причин, які не залежали від волі винного. Підставою крим. відповідальності за Н. з., як і за закінчений злочин, є склад злочину. Встановлення відповідальності за Н. з. дає змогу припиняти злочинну діяльність на більш ранніх стадіях (підготовки до злочину чи діянь, безпосередньо спрямованих на вчинення злочину) і тим самим запобігати завданню шкоди цінностям, що охороняються крим. законом.

Н. з. відрізняється від закінченого злочину характером учинених дій і моментом їх припинення, а тому має певні особливості щодо відповідальності за нього. До того ж добровільна відмова від завершення злочину можлива лише при Н. з. (ст. 17 КК), бо тільки в цьому випадку особа може ліквідувати (припинити) створену нею небезпеку спричинення шкоди об'єкту. Закінчений злочин має повну єдність об'єктивної і суб'єктивної сторін. Тут винний повною мірою реалізував умисел, завершив діяння, виконав всю об'єктивну сторону злочину, спричинив шкоду об'єкту. В Н. з. умисел винного повністю не реалізовано, об'єктивну сторону не розвинено, не виконано, шкоди об'єкту не спричинено. Н. з. — це нездійснена можливість спричинення шкоди об'єкту посягання. Умисел на злочин не доводиться до кінця з причин, не залежних від волі винного. Злочинна діяльність припиняється у зв'язку з обставинами, що виникли всупереч волі й бажанню суб'єкта. Причини, з яких злочин не доведено до кінця, повинні бути виявлені та вказані у вироку суду. Якщо злочин не доведено до кінця з власної волі особи, то вона не підлягає крим. відповідальності внаслідок добровільної відмови від завершення злочину (ст. 17). Н. з. може бути вчинено як шляхом активної поведінки — дією, так і пасивн ої — бездіяльністю. Загальним для них є те, що вони (ці діяння) спрямовані на скоєння закінченого злочину, спричинення шкоди об'єкту і створюють для нього небезпеку. З об'єктив, сторони при готуванні до злочину особа створює умови для вчинення злочину (ст. 14), а при замаху на злочин скоює діяння, яке безпосередньо спрямоване на вчинення злочину (ст. 15). З суб'єктив. сторони Н. з. може бути вчинено лише з прямим умислом. Тут завжди є певна мета: скоєння закінченого злочину. Якщо особа не бажає вчинення злочину, вона не може готуватися до нього і робити спробу вчинити його.

Відповідальність за Н. з. можлива лише при наявності умислу на вчинення певного конкр. злочину. Якщо мотив і/або мета — обов'язкові ознаки складу закінченого злочину, вони повинні бути і в Н. з. Якщо певний час, місце і спосіб дії також є обов'язковими ознаками складу закінченого злочину, вони повинні бути щонайменше в меті особи, яка вчинила Н. з. Суб'єкт Н. з. також повинен мати ознаки, обов'язкові для суб'єкта закінченого злочину. Крим, відповідальність за Н. з. настає за ст. 14 або 15 Заг. частини, а також за статтею Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за закінчений злочин (ст. 16), а при призначенні покарання за Н. з. суд, керуючись заг. засадами призначення покарання, обставинами, які пом'якшують та які обтяжують покарання (ст. 65—67), враховує ступінь тяжкості вчиненого діяння, ступінь здійснення злочин, наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця (ст. 68). Визначення ступеня тяжкості вчиненого особою діяння при Н. з. таке, як і при закінченому злочині. Інші обставини, а саме ступінь здійснення злочин, наміру і причин, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця, характерні тільки для Н. з. і є дод. критеріями визначення ступеня його сусп. небезпеки. Ступінь здійснення злочин, наміру визначається стадією Н. з., на якій припинено злочин, а також виявом самої стадії — ступенем самого готування чи замаху (закінчений чи неза-кінчений замах). Причини недоведення злочину до кінця можуть бути різними, але в усіх випадках вони не залежать від волі винного і свідчать про те, чому особі не вдалося закінчити злочин. Це, напр., затримання злочинця, опір потерпілого чи ін. осіб, втручання об'єктивно випадкових обставин, які не дали можливості довести злочин до кінця (об'єктивні причини), або недосвідченість, невміння, нерішучість, недостатня наполегливість тощо винного (суб'єктивні причини). Якщо діяння, скоєні особою при Н. з. (готуванні до одного злочину чи замаху на нього), містять одночасно ознаки ін. (другого) закінченого злочину, все вчинене слід кваліфікувати за сукупністю як Н. з. і закінчений ін. злочин. У цих випадках (кваліфікованого Н. з.) діяння, яке містить склад закінченого злочину, одночасно є готуванням чи замахом на інший, як прaвилo, тяжчий злочин,

Літ.: Тихий В. П. Відповідальність за незакінчений злочин. «Вісник Академії прав, наук України», 1996, № 6; Тихий В. П. Стадії вчинення злочину. X., 1996; Крим, право

України. Заг. частина. К—X., 2001; Наук.-практ. коментар до Крим, кодексу України, ч. 1. Заг. частина. К, 2001; Наук.-практ. коментар Крим, кодексу України. К, 2002.

В. П. Тихий.

 

Схожі за змістом слова та фрази