Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Ч arrow ЧОРНОМОРСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО
   

ЧОРНОМОРСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО

Військо вірних козаків чорноморських — козац. військо в Рос. імперії 1788—1860. Сформоване після ліквідації Запорізької Січі за наказом імп. Катерини II. Займало спочатку причорномор. землі між Пд. Бугом і Дністром та Кінбурнську косу (територія сучасних Одеської, Миколаївської і Херсонської областей України, молд. Придністров'я). На цих теренах було утв. З паланки Ч. к. в. — Подністрянську, Березанську і Кінбурнську. Тут Ч. к. в. збудувало Дністровську кордонну лінію, тримало гарнізони у містах. Кіш війська з 1789 перебував у с. Слободзеї (тепер Молдова). 1790 Ч. к. в. було передано також сх. частину Керченського п-ва і Тамань. Ч. к. в. складалося з піхоти, кінноти та флоту. Після укладення Ясського договору 1791 між Російською та Османською імперіями постало питання про переселення Ч. к. в. на Кубань. Згідно з указами Катерини II 1792 Ч. к. в. одержало землі між р. Кубань (від гирла до впадіння в неї р. Лаби), узбережжям Азовського м. та гирлом р. Єя. Війську були передані клейноди Запоріз. Січі, визнано право на входження до нього кол. запорізьких козаків. З 1792 по 1800 на Кубань з України переселилося понад 20 тис. чол., до 1811 - ще понад 40 тис, а до 1831 — понад 45 тис. чол. Дозволено здійснювати суд, крім справ про тяжкі злочини, займатися промислами та торгівлею. Ч. к. в. було підпорядковане таврійському губернаторові, який контролював вибори кошового отамана й старшини. У Ч. к. в. діяв (з 1794) «Порядок общей пользы». Згідно з ним військ, уряд складався з кошового отамана, військ, судді та писаря, які обиралися Ч. к. в. і затв. імператором. Ч. к. в. поділялося на 38 куренів, об'єднаних у 5 паланок на чолі з полковниками, які призначалися військ. урядом Ч. к. в. Згідно з «Положенням про Чорноморське козацьке військо» (затв. імп. Олександром 113.ХІ 1802), автономію Ч. к. в. було звужено, місце виборного кошового отамана зайняв наказний отаман, якого призначав імператор. Військ. уряд складався з наказного отамана, 2 постійних та 4 непост, членів. Військо було поділено на 20 полків, а курені стали лише адм. одиницями. 1810 припинено мор. службу Ч. к. в. За «Положенням про Чорноморське козацьке військо» від 1(13).УІІ 1842 його територію поділили на 3 округи, було розмежовано військ, та цив. керівництво, курені перейменовано на станиці; визначено норми служб, землекористування козаків і старшини. З 1856 керівниками Ч. к. в. призначалися рос. генерали. Указом імп. Олександра ІІ від 19.ХІ (1.ХІІ) 1860 утв. нове формування — Кубанське козацьке військо через об'єднання Ч. к. в. з частиною Кавказ, лінійного козац. війська.

Кошові отамани Ч. к. в.: С. Білий (1788), З. Чепіга (1788—97). Наказні отамани: Т. Котляревський (1797-99), Ф. Бурсак (1799-1816), Г. Матвєєв (1816 -27), О. Безкровний (1827 - 41), Г. Рашпіль (1841-52), Я. Кухаренко (1852-1856).

Літ.: Попко И. Черномор, казаки в их воен. и ґражд, быту. СПб., 1858; Туренко М. Истор. записки о войске Черноморском. «Киев, старина», 1887, № 3—7; Щербина Ф. История Кубан. козачьего войска, т. 1-2. Екатеринодар, 1913; Голобуцкий В. Чорномор. казачество. К., 1956; Дружинина Е. Сев. Причерноморье в 1775—1800 гг. М., 1959; Білий Д. Малиновий клин. Нариси з історії українців Кубані. К., 1994; Бачинський А., Бачинська О. Козацтво на Півдні України. 1775-1869. О., 1995; Сапожников И. В., Сапожникова Г. В. Запорожские и Черномор, казаки в Хаджибее и Одессе. О, 1998; Шиян Р. Козацтво Пд. України в ост. чверті XVIII ст. Запоріжжя, 1998; Хаджибей-Одеса та укр. козацтво (1415-1797) О., 1998.

О. В. Кресін.

 

Схожі за змістом слова та фрази