Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow аку-асо arrow АРХІВНА СПРАВА
   

АРХІВНА СПРАВА

— діяльність, пов'язана з функціонуванням архівів. В Україні виникла з появою писемності й утворенням державності. Писані документи офіц. і приват. характеру поширювалися уже за часів Київ. Русі. Вони нафомаджувалися у князівських скарбницях, бояр, садибах, монастирях і церквах, у б-ці Ярослава Мудрого та книгосховищі Києво-Печерської лаври. Перші письмові згадки про власне архіви належать до поч. 17 ст. і пов'язані із життям Запорізької Січі. Спершу це був невеликий архів найважливіших актів, які стосувалися козац. справ. Значно ширших функцій архіви набувають у серед. 17 ст. у зв'язку з діяльністю Б. Хмельницького. Виникла необхідність створення спец, сховищ для різноманітних довідок, порівняння з поперед, практикою гетьм. адміністрування, а також архіву поточ. справ, який складався із дип. листування, актів держ. управління, ін. розпоряд. документів. Організація сучас. А. с. в Україні починається від прийняття постанови РНК УСРР «Про націоналізацію і централізацію архівної справи на Україні» (20.IV 1920), якою докум. матеріали держ. і приват. архівів було оголошено всенар. власністю і засновано єдиний держ. архівний фонд. Протягом 1920—22 архіви перебували у віданні Наркомосу, з 1923 - ВУЦВК, з 1938 - НКВС і МВС. Істотні зміни в діяльність архівів внесла постанова РМ УРСР «Про заходи по впровадженню режиму зберігання і кращому використанню архівних матеріалів міністерств і відомств Української PCP» (18.IV 1956). У червні 1960 уряд передав архівні установи Архівному управлінню при РМ УРСР. Систему архівних установ України у наш час становлять: Гол. архівне управління при KM України (Головархів); центр, держ. архіви; галузеві держ. архіви; держ. архівні установи АР Крим; місцеві держ. архівні установи; архівні підрозділи самоврядних наук, установ, держ. музеїв та бібліотек; архівні підрозділи держ. органів, підприємств, установ і організацій; архіви (архівні підрозділи) об'єднань гр-н, підприємств, установ і організацій, заснованих на колект. і приват. формах власності; н.-д. установи в галузі А. с.

Архіви України — Національний архівний фонд (НАФ) — є складовою частиною вітчизн. і світової істор.-культур, спадщини. Д-ва гарантує умови їх зберігання, примноження і використання. Осн. сусп. відносини у сфері формування, обліку, зберігання і використання архів, фонду регулюються Законом України «Про Національний архівний фонд і архівні установи» (1993). Закон уперше зафіксував правове поняття НАФ як однієї з найбільших нац. цінностей. Це сукупність документів (незалежно від їхнього виду), що зберігаються на тер. України або належать їй за кордоном, відображають історію духовного і матеріального життя укр. та ін. народів, мають наук., істор.-культурну цінність, визнані такими відповідною експертизою і зареєстровані у передбаченому законом порядку. Підприємства, установи, організації, служб, особи, гр-ни та їх об'єднання зобов'язані забезпечувати схоронність НАФ та сприяти його поповненню. Формування фонду, забезпечення обліку, зберігання та використання архівних документів, управлінську, н.-д. та інформ. діяльність у цій галузі здійснюють архівні установи — архіви та ін. відповідні заклади або структурні підрозділи. Лише в установах системи Головархіву зберігається бл. 50 млн. справ НАФ (станом на кін. 1996). Значна кількість документів знаходиться у галузевих, відомчих, держ. архівах. Архіви М-ва юстиції України, Верх. Суду України, Ген. прокуратури України та ін. юрид. інституцій зберігають нормат. акти, документи, справи. Документи НАФ підлягають обов'язковому держ. обліку, їх власники зобов'язані утримувати в належному стані архівні будівлі та приміщення, підтримувати в них необхідний технол. режим, створювати страхові копії і фонди, забезпечувати схоронність архівів. Документи НАФ і довідковий апарат надаються у користування в архів, установах з часу їх надходження на зберігання, а в приват, архівах — відповідно до розпорядження власника. На архівні установи покладено обов'язки надання довідок про труд, стаж та зарплату гр-н, необхідних для встановлення пенсій. Усі дієздатні гр-ни України мають право користуватися в архів, установах документами НАФ або їх копіями, дотримуючись установленого порядку користування і схоронності документів. Служб, особи і гр-ни, винні у недбалому зберіганні, псуванні, знищенні, приховуванні, розкраданні або незаконній передачі ін. особі документів НАФ або документів, що підлягають включенню до нього, та в ін. порушеннях зак-ва про НАФ і архівні установи, несуть відповідальність згідно з чинним зак-вом.

Україна бере активну участь у розширенні міждерж. співробітництва в галузі А. с, здійснюючи взаємний обмін документами, надаючи іноз. гр-нам доступ до архів, матеріалів. Підписано відповідні угоди з архів.

службами Білорусі, Естонії, Казахстану, Латвії, Литви, Німеччини, Польщі, Румунії та ін. держав. Разом з країнами СНД Україна підписала «Угоду про правонаступництво стосовно державних архівів колишнього СРСР» І (6.VII 1992), укладену відповідно до Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо держ. власності, держ. архівів та держ. боргів 1983. Але розподілу архів, спадщини не відбулося, оскільки Держ. дума Росії встановила мораторій на будь-яку передачу культур, цінностей ін. д-вам. Головархів України — член Міжнар. ради архівів (МРА) з 1956. На XIII конгресі МРА (1996) Україну обрано членом викон. к-ту цієї ради.

Літ.: Актуальні проблеми розвитку архівної справи в Україні. К., 1996; Укр. архівознавство: історія, сучас. стан та перспективи. К., 1997. В. І. Акуленко.

 

Схожі за змістом слова та фрази