Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow конс-корон arrow КОНСТИТУЦІЙНА ЮРИСДИКЦІЯ
   

КОНСТИТУЦІЙНА ЮРИСДИКЦІЯ

[лат. jurisdictio — судочинство, від jus (juris) — право і dictio — проголошення] — 1) Діяльність суд. і т. з. квазісудових органів, спрямована насамперед на визначення відповідності певного кола правових актів конституції, а також на реалізацію деяких ін. повноважень. К. ю. здійснюється у порядку конституційного провадження. Відповідна діяльність спеціаліз. суд. органів відбувається у формі конституційного судочинства.

2) Сфера компетенції суд. і т. з. квазісудових органів, що зумовлює зміст їх вищевказаної діяльності. Органами К. ю. є суди заг. юрисдикції, суди спец, (конституційної) юрисдикції І Т. 3. квазісудові органи, наділені відповідною компетенцією. Порядок формування органів К. ю. у різних країнах може суттєво відрізнятися. Існує дві осн. моделі К. ю.: американська та європейська (австрійська). Амер. модель уперше запроваджена в США, де повноваженнями у сфері контролю за конституційністю законів наділені практично всі суди заг. юрисдикції. Тому відповідне рішення будь-якого заг. суду стає обов'язковим у межах його тер. юрисдикції. За умов апеляції остаточне рішення, яке є обов'язковим для всіх судів, приймає верх. суд. Закон, визнаний ВС неконституційним повністю або частково, формально залишається чинним, однак жоден ін. суд не може його застосовувати. Відтак відповідний закон фактично втрачає силу. Парламент у таких випадках, як правило, скасовує або змінює його. Подібна модель К. ю. прийнята також в Аргентині, Норвегії, Японії та деяких ін. країнах.

Модель К. ю., за якою відповідні питання вирішуються усіма судами заг. юрисдикції, називається ще децентралізованою, або дифузивною. її природу визначає тлумачення судового конст. контролю як суто правової діяльності. В теорії це означає відмову від розгляду судами політ, питань, пов'язаних із змістом законів та їх застосуванням.

Різновидом амер. моделі К. ю. є модель, за якою функція конст. контролю належить не всім судам, а лише вищому суду в системі судів заг. юрисдикції. Цей різновид прийнятий в Австралії, Індії, Ірландії, Мальті, Швейцарії та деяких ін. країнах. Іноді функція конст. контролю надана не всьому вищому суду в цілому, а його спец, палаті або колегії (Естонія). У ряді країн для розгляду відповідних питань передбачено створення спец, складу вищого суду для кожного конкр. випадку.

Європейську, або австрійську модель характеризує наявність у держ. механізмі спеціаліз. суд. органу (конст. суду), відокремленого від системи судів заг. юрисдикції. Саме така модель К. ю. прийнята за Конституцією і зак-вом України. Компетенція КС не обмежена визначенням відповідності правових актів конституції і є набагато ширшою. Видатну роль в обгрунтуванні європ. моделі К. ю. відіграв відомий теоретик права Г. Кельзен — один з творців конст. суду в Австрії. Тому її нерідко називають «кельзенівською». За цією моделлю відповідні повноваження належать єдиному органові К. ю., який не має якоїсь ієрархії органів. Проте в окр. федеративних д-вах КС створені як на рівні самої федерації, так і на рівні всіх або частини суб'єктів (Росія, ФРН, Югославія). Різновидом європ. моделі вважають таку, що грунтується на практиці т. з. квазісудових органів. До них насамперед віднесена Конституційна рада Франції. Зміст компетенції і характер її діяльності засвідчують, що визначення цього органу як квазісудового є досить умовним. Таким є і визначення здійснюваного ним конст. контролю (нагляду) як судового. Тому можна стверджувати існування окремої, французької моделі К. ю. Головним, «титульним» повноваженням органів К. ю. за будь-якої моделі є оцінка ними певного кола правових актів (чинних або тих, які не набули чинності) щодо їх відповідності конституції. Сенс амер. моделі полягає саме в такій оцінці законів при їх застосуванні судами. Ін. моделі припускають значно ширший обсяг компетенції відповідних органів. Це означає, що в різних країнах зміст К. ю. об'єктивно різний.

До повноважень спеціаліз. органів К. ю. (насамперед КС) звичайно віднесено розгляд т. з. компетенційних спорів. Найчастіше предметом їх розгляду є розмежування компетенції вищих органів д-ви, що здійснюють законод. і викон. владу (парламент, глави д-ви та уряду), іноді — органів держ. влади й органів місц. самоврядування. У федерат, д-вах КС розглядають справи щодо розмежування компетенції між федерацією і суб'єктами, а також між самими суб'єктами. У деяких країнах спеціаліз. органи К. ю. визначають конституційність застосованих засобів безпосередньої демократії, контролюють проведення референдумів та виборів і можуть визнати їх результати недійсними в цілому. Іноді ці органи уповноважені розглядати питання законності обрання президента або членів парламенту, позбавлення депут. мандата тощо. Припускається можливість заборони політ, партій у разі визнання конст. судом їх діяльності чи програмних док-тів неконституційними. Передбачається також контроль за дотриманням осн. прав і свобод людини органами викон. влади і заг. судами. Цей контроль здійснює КС за ініціативою окр. осіб на основі їхніх заяв (конст. скарг). У ряді пострад. країн КС наділені повноваженнями офіц. тлумачення конституції. Зміст усіх цих повноважень визначає узагальнене поняття К. ю.

В. М. Шаповал

 

Схожі за змістом слова та фрази