Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow стим-стрип arrow СТОМАТОЛОГІЯ
   

СТОМАТОЛОГІЯ

(від грец. — рот і — вчення] — галузь медицини, що вивчає хвороби зубів та ін. органів порожнини рота і суміжних з нею ділянок обличчя і шиї. Осн. завданнями С. є вивчення етіології і патогенезу стоматологічних захворювань, розробка діагностичних методів, лікування і профілактики. Зуболікування виникло ще у далекому минулому, про це свідчать пам'ятки культури старод. Індії, Вавілона, Китаю, а також праці Гіппократа, Цельса, Галена та ін. Формування зуболікування на науковій основі почалося лише у 18 ст. і пов'язане з першими працями франц. хірурга П. Фошара. Перші стоматологічні школи було створено в Америці (1839), Англії (1857), Франції та Швейцарії (1881). В Росії зуболікування як науково-медична спеціальність починає розвиватися на поч. 19 ст. (в 1809 було усього 18 зубних лікарів). Першою працею з зуболікування була книга А. Соболева "Дантистика, або зубне мистецтво лікування зубних хвороб в застосуванні до дитячої гігієни" (1829). В Росії школу для вивчення "зуболікарського мистецтва" було відкрито вперше в Петербурзі (1881), згодом у Москві, Одесі, Києві. В 1885 вийшов перший рос. журн. "Зубоврачебный вестник", а 1899 — "Одонтологическое обозрение". Як важлива галузь медицини, вітчизн. С. почала своє становлення лише у роки Рад. влади. При Народному комісаріаті охорони здоров'я РРФСР було створено (1917) зуболікувальну підсекцію, яку очолював відомий громадський діяч, зубний лікар П. Г. Дауге. В 1921 у Москві було відкрито Держ. ін-т зуболікування, 1927 — аналогічний ін-т у Ленінграді, потім у 30-х рр. 20 ст. було створено зуболікарські школи і стоматологічні ін-ти в ін. містах. Наприкінці 30-х рр. 20 ст. було організовано кафедри терапевтичної, хірургічної і ортопедичної стоматології, що послужило поштовхом до диференціації С. на три галузі. Терапевтична С. розробляє питання лікування зубів і тканин, що містяться навколо зубів (див. Пародонтоз), слизової оболонки порожнини рота і губ, захворювання язика. Ортопедична С.— питання усунення деформацій і ліквідації дефектів зубних рядів, щелеп і обличчя за допомогою протетичних заходів (виготовлення зубних протезів, ортодонтичних апаратів, ектопротезів тощо). Хірургічна С. розробляє питання лікування запальних і пухлинних процесів, деформацій і дефектів щелепно-лицьової ділянки, які потребують хірургічного втручання. У зв'язку з специфікою порожнини рота і жувального апарату дітей згодом в самостійний розділ відокремилася дитяча С. Значних успіхів досягла С. в роки Великої Вітчизн. війни— 85,1% поранених у щелепно-лицьову ділянку були повернені у лави Радянської Армії. Велике значення для розвитку С. в Радянському Союзі мали дальші заходи щодо поліпшення стоматологічної допомоги населенню, зокрема створення 1962 у Москві Центрального науково-дослідного інституту стоматології. В СРСР діють (1983) два н.-д. стоматологічні інститути (Москва, Одеса), два стоматологічні ін-ти (Полтава, Ленінград), 34 стомат. факультети мед. вузів. Значний внесок у розвиток рад. С. зробили вітчизн. вчені П. Г. Дауге, О. О. Лімберг, 1. Г. Лукомський, М. О. Астахов, Д. А. Ентін, І. М. Оксман, В. Ю. Курляндський, О. І. Євдокимов, Д. А. Калвеліс, О. І. Рибаков та ін., зокрема укр. вчені — Ю. М. Гофунг, М. Б. Фабрикант, І. О. Новик, Ю. І. Бернадський, А. І. Бетельман, М. Ф. Данилевський, С. І. Криштаб, О. І. Марченко, В. С. Коваленко, В. І. Кулаженко, 3. С. Василенко та ін. В СРСР створено чітку систему подання населенню кваліфікованої стоматологічної допомоги, систему підготовки спеціалістів різного стоматологіч. профілю, систему планування, організації і проведення наукових досліджень в галузі С. Характерною рисою вітчизн. С, як і всієї рад. охорони здоров'я, є її профілактична спрямованість.

Літ.: Троянский Г. Н. История развития советской ортопедической стоматологии. М., 1975; Марченко О. І., Філіпчик Й. С. Стоматологічна допомога сільському населенню. К., 1981.

С. І. Дорошенко, А. М. Заверна.