Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow конс-корон arrow КОНСТИТУЦІЯ ПИЛИПА ОРЛИКА
   

КОНСТИТУЦІЯ ПИЛИПА ОРЛИКА

- пам'ятка укр. політ.-правової думки 18 ст., акт, що мав регламентувати осн. питання держ. будівництва в Україні після її унезалежнення внаслідок війни коаліції держав проти Росії. Була ухвалена емігрантською козац. радою у м. Бендери (тепер Республіка Молдова) 5(16). IV 1710 при обранні нового гетьмана після смерті і. с. Мазепи. За місцем ухвалення її іноді іменують «Бендерською». Повна назва — «Пакти та конституції законів та вольностей Війська Запорозького між ясновельможним гетьманом Пилипом Орликом та між старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким». К. П. О. відома в лат. та укр. (дещо скороченому) варіантах. Осн. автором конституції був П. Орлик. К. П. О. складається з преамбули та 16 статей. У ній вживаються три назви Укр. д-ви — Ук-

КОНСТИТУЦІЯ ПИЛИПА ОРЛИКА - leksika.com.ua

раїна, Мала Русь та Військо Запорізьке. її західний кордон (з Річчю Посполитою) визначений по р. Случ. Решта кордонів точно не вказана, зазначені лише відповідні міжнародні угоди (ст. 2).

Серед пріоритетів зовн. політики визначені: необхідність швед, протекції з гарантією незалежності й тер. цілісності України (ст. 2), встановлення міцного миру та військ, союзу з Кримським ханством (ст. 3). Законод. владу мав представляти парламент — Генеральна Рада, що складалася б з ген. старшини, цив. полковників, ген. радників (делегатів від полків), полк, старшини, сотників та представників від Запорізької Січі. Передбачалося, що Ген. Рада збиратиметься тричі на рік — в січні (на Різдво Христове), квітні (на Великдень) та жовтні (на Покрову). Вона мала заслуховувати звіти гетьмана, питання про недовіру йому, обирати ген. старшину за поданням гетьмана. Таким чином створювалася форма парламенту, відмінна від традиційних для Гетьманщини чорних (загальних військових) та дорадчих старшинських рад, що мала на меті суворо контролювати діяльність викон. влади. Вперше передбачалося введення до парламенту виб. представників від полків (як тер. одиниць) та Запоріз. Січі. Норми їх представництва не встановлені. У виборності ген. старшини, полковників, звітності гетьмана, регулярності сесійної роботи Ген. Ради К. П. О. наслідує звичаєву політ, практику Запоріз. Січі. Між сесіями парламенту його повноваження виконував гетьман разом з Радою ген. старшини. Вони уособлювали найвищу викон. владу. Через виборність генеральна та ін. старшина мала набути більш незалежне щодо гетьмана становище. Гетьман позбавлявся права розпоряджатися держ. скарбом та землями, карати винних, вести самост. зовн. політику. Так само він не міг проводити власної кадрової політики та створювати особисто йому підпорядковану адміністрацію. На термін виконання служби йому мали надаватися рангові маєтності з чітко визначеними прибутками. Отже, влада гетьмана суттєво звужувалася (ст. 6, 7, 8). Місц. адміністрація була представлена виб. цивільними полковниками та полковою старшиною, сотниками, сотенною старшиною. Вибори полковника узгоджувалися з гетьманом, він мав затверджувати новообраного полковника, але не міг впливати на перебіг самих виборів, здійснюваних усім полком (ст. 8). Введення посад цив. полковників, вживання у тексті К. П. О. слова «повіт» замість слова «полк» вказують на намір авторів створити поряд з мобілізаційним цивільний тер. устрій та відділити військ, посади від цивільних (ст. 10). Положення про те, що полкових підскарбіїв (новозапроваджених полкових старшин) обирають два стани — козаки й «простий люд» (селяни та міщани), є важливим кроком до впровадження заг. виб. права (виключно для чоловіків). К. П. О. приділяє увагу також судовій справі (ст.7), фактично передбачає відокремлення Генерального суду від гетьм. влади. Отже, К. П. О. була кроком до поділу влад на законодавчу, виконавчу та судову. Окремо виділено питання, пов'язані із Запоріз. Січчю (ст. 4, 5). Зокрема, передбачалася її тер. недоторканність, що засвідчувало намір конституювати автономію Січі в межах Укр. д-ви. Укр. церква мала вийти з підпорядкування Моск. патріарху і підлягати патріарху Константинопольському. Містилося положення про недопустимість поширення у д-ві непра-восл. віросповідань (ст. 1). Велика увага приділена соціально-економічним (ст. 9—12, 14—16) та культурно-освітнім (ст. 1) питанням, магдеб. праву (ст. 13). К. П. О. не була втілена на практиці, бо в д-ві, формально утвореній за Прутським (1711) та турецько-українським (1711—12) договорами й яка проіснувала до 1714, присутність козацтва була фрагментарною і лише у формі військ, експедицій. Проте деякі вчені дотримуються думки про чинність К. П. О. на Правобереж. Україні в 1711-14.

Значення К. П. О. полягає в її змістовій унікальності як документа на зламі середньовічної та нової форм конст. творчості. Вона увібрала в себе надбання європ. політ.-правової думки та укр. дем. правові традиції.

Літ.: Василенко Н. П. Конституция Филиппа Орлика. В кн.: Уч. зап. Ин-та истории

РАНИОН, т. 4. М., 1929; Мельник Л. Г. Конституція 1710 року П. Орлика. «Вісник Київ, ун-ту. Істор.-філол. науки», 1991, в. 2; Кресіна I. О., Кресін О. В. Гетьман Пилип Орлик і його конституція. К., 1993; Перша Конституція України гетьмана Пилипа Орлика. 1710 рік. К., 1994; Субтельний О. Мазепинці. К., 1994; Лукашевич О. А., Манжул К. В. «Конституція» Пилипа Орлика - істор.-правова пам'ятка XVIII ст. X., 1996.

О. В. Кресін.

 

Схожі за змістом слова та фрази