Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow комер-коно arrow КОНДИКЦІЯ
   

КОНДИКЦІЯ

(лат. — вимога про повернення) — абстрактний цив. особистий позов у формулярному процесі, спрямований на певну грош. суму або річ. Спочатку подавався тільки з чітко визначених контрактів (стипуляції, тобто урочистої обіцянки заплатити певну суму або зробити щось; позики та ін.). Проте найважливішу роль К. зіграла при вирішенні спорів про неправомірне збагачення. У класич. праві набула поширення К. про повернення украденого, яка подавалася, поряд із штрафною К, лише власникові речі і переходила до спадкоємців. Проте вона була менш вигідною порівняно з віндикаційним позовом (див. Віндикація), оскільки не мала на меті повне відшкодування завданої шкоди. Захист засобом К. мав абс. характер, навіть якщо річ гинула не з вини правопорушника. Посткласичне право диференціювало окр. випадки класич. застосування К. на самост. вимоги, їх називали К. без каузи (лат. condictio sine causa). При цьому вирішальним елементом стало неправомірне збагачення протилеж. сторони: позов про повернення незаборгова-ного або сплаченого помилково. Були також К. проти того, хто прийняв виконання рішення всупереч закон, забороні, про повернення наданого з певною метою майна, якщо мети не досягнуто (лат. condictio causa data, causa поп secuta), та ін.

Пізніше до К. вдавалися і в ін. випадках неправомірного збагачення однієї особи за рахунок іншої. Таку К. називали К. з крадіжки. Позов про повернення одержаного за неправомірною підставою (лат. condictio ex causa injusta) почали називати К. з незакон. підстави і застосовувати, напр., для витребування закладеної речі після сплати забезпеченого закладом боргу.

О. А. Підопригора.