Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow М-мил arrow МАРКС
   

МАРКС

(Marx) Карл Генріх (5.V 1818, м. Трір, Прирейнська Пруссія — 14.ІІІ 1883, Лондон) — нім. мислитель і громад, діяч, основоположник марксизму. Навч. на юрид. ф-ті Боннського, а згодом Берл. ун-ту, завершив освіту в м. Єні. Перші твори опубл. 1842 у «Рейнській газеті», гол. редактором якої був з жовтня того ж року. У спільній з Ф. Енгельсом праці «Німецька ідеологія» (1845—46), яка вважається першим твором «зрілого» марксизму, висунув ідею необхідності завоювання пролетаріатом політ, влади. У1847-52 разом з Ф. Енгельсом очолював «Союз комуністів» — міжнар. роб. орг-цію, за дорученням якої вони написали «Маніфест комуністичної партії» (1848) — перший програмний документ комуністів. У 1848—49 М. брав участь у рев. подіях у Зх. Європі, зокрема в Німеччині.

Після поразки революції оселився в Англії, де написав свою гол. працю «Капітал» (1-й том вийшов 1867). Фактично керував 1-м Інтернаціоналом. Активно підтримав Паризьку комуну 1871 і узагальнив її досвід.

М. найбільш повно сформулював учення про класову сутність д-ви і права. Зокрема, в «Німецькій ідеології» політична влада у «власному розумінні слова» визначалась як «організаційне насилля одного класу для придушення іншого». У «Маніфесті комуністичної партії» право тлумачилось як піднесена до рівня закону воля буржуазії, шо визначається матеріальними умовами її життя. У 1848—49 М. піддав критиці теорію «правового фунту» в революції і бурж. конституціоналізм, за якого спочатку проголошуються права та свободи, а потім робляться застереження, які нівелюють їх. Чільне місце у працях М. про д-ву посіла ідея диктатури пролетаріату. Вперше застосував цей термін у кн. «Класова боротьба у Франції з 1848 по 1850 р.» (1850), де висвітлив завдання диктатури пролетаріату щодо знищення класів і класових відмінностей, старих вироб. і сусп. відносин, здійснення необхідного перевороту в ідеології. Критикуючи анархізм М. О. Бакуніна, він визначив фи гол. завдання диктатури пролетаріату: 1) вдаючись до держ.-правових, «загальних засобів примусу», відстояти владу пролетаріату; 2) вдаючись до урядових заходів, трансформувати бурж. економіку і сусп. відносини у соціалістичні; 3) сприяти утворенню нових відносин в аф. сфері. У праці «Вісімнадцяте брюмера Луї Бонапарта» (1852) вчення про владу роб. класу було доповнене ідеєю про необхідність зламу старої бурж. держ. машини, спираючись на досвід Паризької комуни. У праці «Громадянська війна у Франції» (1871) М. доводив, що такий злам здійснюється шляхом усунення бюрократизму і старої системи силових структур (системи гноблення). Він дійшов висновку, що бурж. д-ву має замінити д-ва пролетаріату. В «Капіталі» М. зазначав, що сам розвиток капіталізму веде до його заперечення. У праці «Критика Готської профа-ми» (1875) він виклав учення про дві фази комунізму, дав характеристику кожної з них, розкривши їх особливості в економічному та світоглядному планах. Вважав, що лише на другій, вищій, фазі комунізму, при найвищому розвитку вироб. сил та ліквідації протилежності між розумовою та фізичною працею і перетворенні праці в найпершу органічну потребу відбудеться відмирання д-ви, а право вфатить роль регулятора міри праці й міри споживання. М. окреслив систему прогресивних вимог права у міжнародних відносинах. У його працях порушувалися важливі правові питання: про право нації на самовизначення, роль федерації у національному питанні, значення інститутів

Карл Маркс - leksika.com.ua

бурж. демократії для трудящих в умовах капіталізму тощо.

М. високо оцінював роль Запорізької Січі, назвавши її «козацькою республікою», відзначав розмах селянських повстань в Україні напередодні й після селянської реформи 1861. Був особисто знайомий з М. І. Зібером, листувався з М. М. Ковалевським та укр. революціонером-демократом С. А. Подолинським. 1892 у Львові та Чернівцях почали друкуватися брошури з творами М. укр. мовою, а 1902 у Львові вийшов перший укр. переклад «Маніфесту комуністичної партії». Ідеологія марксизму має як своїх прихильників, так і критиків.

Тв.: Маркс К. і Енгельс Ф. Тв., т. 1-50. К., 1968-85.

Літ.: Мамут Л. С. Карл Маркс как теоретик гос-ва. М., 1979; Мироненко О. М. Маркс, Енгельс і марксизм. В кн.: Світова та вітчизн. етнодержавницька думка. К., 1997.

Н. С. Прозорова.

 

Схожі за змістом слова та фрази