Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow І arrow ІНСТИТУТ
   

ІНСТИТУТ

(від лат. — устрій, організація, установлення, установа) — форма організації та регулювання сусп. відносин і діяльності людини з властивими цій формі метою, функціями та засобами впливу на життя сусп-ва або окремих його частин; найзагальніший елемент соціальної структури. У науках про сусп-во термін «інститут» використовується у таких осн. значеннях: 1) організаційна система зв'язків і соціальних норм, що регулюють певну галузь сусп. відносин (І. права, 1. демократії тощо); 2) процедура, спрямована на задоволення певних потреб сусп-ва; 3) спец, форма життєдіяльності людини; 4) зібрання людей, які згідно з поділом праці об'єднуються для досягнення спільної мети; 5) сукупність ролей і функцій, норм і структур, які забезпечують реалізацію інтересів окр. індивидів, соціальних груп, верств або сусп-ва в цілому. Отже, І. — це, по-перше, комплекс організацій, установ, індивідів, що володіють певними засобами, ресурсами і виконують конкр. правові, соціальні, політ, функції (д-ва, суд, політ, партії); по-друге, це — спосіб організації політ., екон., соціальної, правової та ін. діяльності людей через чіткий поділ функцій. Сусп-во становить сукупність І., що задовольняють потреби людей та є продуктом їхньої діяльності. У юрид. науці поняття «інститут» означає комплекс норм, що регулюють соціально-правові відносини. Діяльність І. заснована на чітко розробленій системі правил і норм, контролі за їх виконанням. Загальноприйнятої класифікації інститутів не існує. Англ. соціолог Г. Спенсер, напр., виокремлював 3 групи І.: ті, що продовжують рід; розподільчі; регулюючі. Я. Щепаньський (Польща) виділяв 5 груп: економічні (займаються в-вом, обміном і розподілом матеріальних благ і послуг), політичні (пов'язані з встановленням, підтриманням і виконанням влади), виховні та культурні (створені для зміцнення культури і соціалізації молодшого покоління), соціальні (регулюють взаємодію спільнот), релігійні.

У засновника школи інституціоналізму амер. соціолога Т. Веблена (1857-1929) зміна соціальних І. означає зміну загальноприйнятих зразків поведінки і навичок мислення. Кожний І. відповідає певній соціальній групі і слугує задоволенню її потреб; якщо зникає потреба, то зникає і І. Тому сусп-во слід розглядати як сукупність І., що задовольняють потреби та є продуктом їх свідомої діяльності. Функції інститутів: закріплення і відтворення сусп. відносин; інтеграція та згуртування сусп-ва; регулювання та соціальний контроль; комунікативна. За характером дшльності виділяють, зокрема, І. законодавчі, виконавчі і суд. влади; неформальні і формальні І. Неформальні І. грунтуються на міжособистісних зв'язках, регулюються моральними нормами і традиціями, звичками; діяльність формальних І. регламентована нормами чинної конституції, ін. юрид. док-тів (постанов, законів, інструкцій, положень). За функц. ознакою розрізняють І. політичні, економічні, соціальні, сімейні, релігійні, освітні, наукові, правозахисні тощо. І. формуються у певному істор. часі і надають сталості та визначеності сусп. процесам. І. забезпечують систематизацію осн. норм і правил поведінки, відбір і утвердження сусп. цінностей.

В. Г. Воронкова.

 

Схожі за змістом слова та фрази