Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow В-вим arrow ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
   

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

- єдиний орган законодавчої влади в Україні, парламент. Попередницею BP України була Верховна Рада УРСР, уперше сформована на основі Конституції УРСР 1937 замість ВУЦВК. На перших виборах (26.VI 1938) до ВР УРСР було обрано 304 депутати. Перша сесія відбулася у Києві 25—28.VII 1938. Головою

Верховна Рада України - leksika.com.ua

Ради обрано М. О. Бурмистенка. ВР УРСР обрала Президію (голова — Л. Р. Корнієць) та утворила Уряд республіки — Раду Народних Комісарів на чолі з Д. С. Коротченком. За Конституцією УРСР 1937 ВР була найвищим органом держ. влади і єдиним законод. органом республіки. Вона, зокрема, мала право: змінювати Конституцію УРСР та приймати нову; видавати і затверджувати народногосп. план та держ. бюджет УРСР; контролювати і наглядати за станом та управлінням підприємствами союзного підпорядкування; формувати суд. органи; надавати право громадянства УРСР тощо. Закони приймалися простою більшістю голосів депутатів. Сесії скликалися Президією ВР двічі на рік, передбачалися також позачергові сесії. Окрім Президії Рада обирала мандатну комісію і призначала слідчі та ревіз. комісії. По закінченні повноважень ВР УРСР її Президія призначала нові вибори. Конституція УРСР 1978 радикально не змінила правового статусу ВР порівняно з 1937. Правда, було введено окр. новели. Проголошувалося, зокрема, що ради нар. депутатів — ВР, обласні, районні, міські, район, у містах, селищні і сільські — становлять єдину систему органів держ. влади (ст. 78). Склад ВР збільшився до 650 депутатів, зросла і кількість її пост, комісій. Було зазначено, що сесії Ради складаються з її засідань (двічі на рік), засідань пост, та ін. комісій, що проводяться у період між засіданнями ВР. За Конституцією 1978 ширшим стало коло суб'єктів права законод. ініціативи. Це право належало Президії ВР УРСР, РМ УРСР, постійним та ін. комісіям ВР, її депутатам, Верх. Суду і Прокурору УРСР. Цим же правом були наділені громад, орг-ції в особі їхніх респ. органів. За необхідності проект закону або відповідне питання могли передаватися для поперед, чи дод. розгляду в одну або кілька пост, комісій. Зміни в адміністративно-командній системі, однак, не змінили в цілому форм.-парадний стиль роботи ВР. Як і раніше, впливовою у нормотв. процесі залишалася Президія ВР. Істотні зрушення почалися у кін. 80-х pp.: вони були зумовлені розгортанням руху за незалежність України і поступовим ослабленням віджилої адм.-команд, системи. З переважно декоративного органу ВР перетворювалася на постійно діючий орган парлам. типу. Це відбилося і в новому правовому статусі ВР. Починаючи з 27.X 1989, до Конституції неодноразово вносилися зміни та доповнення з даного питання. Перед підписанням Конституційного договору між ВР і Президентом України (8.V1 1995) ВР уже не очолювала систему органів держ. влади, а стала єдиним органом законод. влади в Україні. Згідно з концепцією розподілу влади ВР мала повноваження розглядати і вирішувати будь-яке питання, що не входило, за Конституцією, до компетенції органів держ. виконавчої чи суд. влади та не вирішувалося тільки всеукр. референдумом. ВР визначала осн. напрями внутр. і зовн. політики, приймала закони з корінних питань екон. і сусп.-політ. життя країни, затверджувала за поданням Президента України Прем'єр-міністра України, здійснювала ряд ін. повноважень. За Конст. договором функції ВР були уточнені і частково перерозподілені на користь Президента України. Зокрема, з повноважень парламенту вилучено конст. положення про те, що ВР визначає осн. напрями внутр. і зовн. політики. Договір надав Президентові право призначати Прем'єр-міністра України і формувати новий склад Кабінету Міністрів України. Якщо за Конституцією ВР могла самостійно призначати Генерального прокурора України і Голову правління Національного банку України, то за Договором вона могла це робити лише за поданням Президента України. За чинною тоді Конституцією ВР могла самостійно обирати весь склад Конституційного Суду України. За Договором же половину його суддів мала призначати ВР, а половину — Президент України.

Нині чинна Конституція України у визначенні правового статусу ВР виходить із су-час. концепцій парламентаризму, враховуючи також і нац. досвід. ВР складається з 450 народних депутатів України, які обираються на 4 роки. Чергові вибори відбуваються в ост. неділю березня четвертого року повноважень парламенту, а позачергові призначаються Президентом України і проводяться протягом 60 днів з часу опублікування рішення про дострокове припинення повноважень ВР України.

Парламент працює сесійно. На першу сесію він збирається не пізніше як на 30-й день після офіц. оголошення результатів виборів і є правомочним за умови обрання не менше двох третин його конст. складу. Засідання Ради відкриті. Закрите засідання проводиться за рішенням більшості її конст. складу. Рішення приймаються лише на засіданнях ВР, кожен депутат має голосувати особисто. Ці та ін. процедурні питання регулюються регламентом ВР України. Орг. функції здійснюють Голова Верховної Ради України, Перший заступник та заступник Голови ВР України, які обираються з числа депутатів. ВР утворює комітети, тимчасові спец, комісії для підготовки та поперед, розгляду питань і тимчасові слідчі комісії для проведення розслідування з питань, що становлять сусп. інтерес. Верх. Рада приймає закони, постанови та ін. акти більшістю її конст. складу, крім випадків, передбачених Конституцією. Зокрема, зміни і доповнення до Осн. Закону мають прийматися не менш як двома третинами складу ВР.

До повноважень парламенту належать: внесення змін до Конституції України: призначення всеукр. референдуму з питання про зміну тер. України; прийняття законів; затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за його виконанням, прийняття рішення щодо звіту про виконання бюджету; визначення засад внутрішньої і зовн. політики; затвердження загальнодерж. програм екон., н.-т., соціального, нац.-культур, розвитку, охорони довкілля; призначення виборів Президента України у строки, передбач. Конституцією; заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України про внутр. і зовн. становище України; оголошення за поданням Президента України стану війни та укладення миру, схвалення рі шення Президента про використання Збройних Сил України у разі збройної агресії проти України; усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту); розгляд і прийняття рішення щодо схвалення програми діяльності КМ України; надання згоди на призначення Президентом Прем'єр-міністра України; контроль за діяльністю КМ України; затвердження рішень про надання Україною позик та екон. допомоги іноз. д-вам та міжнар. організаціям, а також про одержання Україною від іноз. держав, банків і міжнар. фін. орг-цій позик, не передбачених Держ. бюджетом України, контроль за їх використанням; призначення чи обрання на посади, звільнення з посад, надання згоди на призначення і звільнення з посад осіб у випадках, передбачених Конституцією; призначення на посади та звільнення з посад Голови та ін. членів Рахункової палати; призначення на посаду та звільнення з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, заслуховування його щоріч. доповідей про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні; призначення на посаду та звільнення з посади Голови Нац. банку України за поданням Президента України; призначення та звільнення половини складу Ради Нац. банку України; призначення половини складу Нац. ради України з питань телебачення і радіомовлення; призначення на посаду та припинення повноважень членів Центральної виборчої комісії за поданням Президента України; затвердження заг. структури, чисельності, визначення функцій Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військ, формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України; ухвалення рішення про надання військ, допомоги ін. д-вам, направлення підрозділів Збройних Сил України до ін. д-ви чи про допуск підрозділів збройних сил ін. держав на тер. України; надання згоди на призначення на посади та звільнення з посад Президентом України Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України; надання згоди на призначення Президентом України на посаду Генерального прокурора України, висловлення недовіри Ген. прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади; призначення третини складу Конституційного Суду України; обрання суддів безстроково; дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конст. Суду України про порушення нею Конституції або законів України, призначення позачергових виборів до ВР АР Крим; утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення нас. пунктів до категорії міст, найменування і перейменування нас. пунктів і районів; призначення чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування; затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного стану чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про заг. або часткову мобілізацію, про оголошення окр. місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації; надання у встановлений законом строк згоди на обов'язковість міжнар. договорів України та денонсація міжнар. договорів України; здійснення парлам. контролю у межах, визначених Конституцією; прийняття рішення про направлення запиту до Президента України на вимогу нар. депутата, групи нар. депутатів чи комітету ВР, попередньо підтриману не менш як однією третиною від конст. складу парламенту; призначення на посаду та звільнення керівника апарату ВР, затвердження кошторису ВР України та структури її апарату; затвердження переліку об'єктів права держ. власності, що не підлягають приватизації, визначення правових засад вилучення об'єктів права приват, власності. ВР здійснює ін. повноваження, які відповідно до Конституції України віднесені до її відання. Осн. Законом України визначено й питання, нормат. регулювання яких має здійснюватися виключно законами України (ст. 92). Ним же передбачено, що право законод. ініціативи у ВР належить Президентові України, нар. депутатам, КМ України і Нац. банку України (ст. 93).

Повноваження парламенту припиняються у день відкриття першого засідання ВР нового скликання. Окрім того, за Конституцією Президент України припиняє повноваження ВР України, якщо протягом ЗО днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися. Але повноваження парламенту не можуть бути достроково припинені в ост. 6 місяців строку повноважень Президента України.

Ю. С. Шемшученко.

 

Схожі за змістом слова та фрази