Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow син-спад arrow СЛОВ'ЯНИ
   

СЛОВ'ЯНИ

— група споріднених за походженням і мовою народів Європи. С. становлять переважну більшість нас. України, Білорусі,

Болгарії, Боснії і Герцеговини, Польщі, Росії, Сербії, Словаччини, Словенії, Хорватії, Чехії, Чорногорії. Живуть також в Австрії, ФРН, Молдові, Італії, Румунії, Франції, Великобританії, США, Канаді, Аргентині, Бразилії, Уругваї, Парагваї, Австралії та ін. країнах. Слов'ян, мови належать до індоєвроп. мовної груп и. Найближчими до слов'янських вважаються мови народів Балтії (литовців, латишів, прадавніх пруссів). Певний вплив на розвиток слов'ян, мов справили північноіран. наріччя скіфів, сарматів — давніх жителів Пд. Причорномор'я, а також фракійських племен Балканського п-ва.

Перші письм. свідчення про С. належать до 1 тис. до н. е. (праця Геродота «Історія»). В антич. джерелах перших століть н. е. С. під назвою венедів постають як сформована сусп.-політ. сила. Вони займали територію між Зх. Бугом і верх. Віслою на заході та серед, і верх. Дніпром на сході, на пд. зх. — землі між верх, і серед. Дністром. У 3—4 ст. венеди починають розселятися між нижнім Дністром і Дунаєм. Візант. автори (Прокопій Кесарійський та іїч.), гот. історик Йордан (6 ст.) поділяли С. на склавінів на Заході та антів на Сході, між Дніпром, Дністром і Дунаєм, звідки вони почали розселятися на Балканський п-в. Ін. напрямок розселення С. — Верхнє Подніпров'я, землі Полаб'я та узбережжя Балтійського моря. Розселення на величез. просторах з різним населенням руйнувало етн. та мовну спільність С, що призвело до утворення у серед. 1 ст. н. е. трьох слов'ян, угруповань: східних, західних і пївденних; цей поділ зберігся дотепер. Сильніші в екон. і політ, відношенні племена очолювали міжплемінні об'єднання — союзи племен. Такими племін. союзами у сх. слов'ян були літописні дуліби, древляни, поляни, сіверяни, уличі, тиверці, волиняни, дреговичі, радимичі, кривичі, в'ятичі та ш. У складі слов'ян, населення на Балканському п-ві відомі сагудати, севери. На заході, в пониззі р. Лаби, жили полабські С, ободрити, вагри. Розвиток землеробства, ремесел, торгівлі, б-ба з войовничими сусідами прискорювали розклад первіснообщин. ладу у С. Соціальна диференціація давньослов'ян. сусп-ва зумовила зародження держ. структури і формування перших політ, об'єднань. У 3—4 ст. н. е. утворилися два великі об'єднання такого типу — Антське на сході та Склавінське на заході. На чолі цих утворень стояли царі (напр., Бож в антів). їхня влада не була абсолютною. Давні автори підкреслюють демократизм антів, які «живуть у народоправстві». Ост. писемна згадка про антів датується 602. Найраннішим феод. держ. утворенням у сх. слов'ян була Русь (Руська земля) у Серед. Подніпров'ї, яка склалася в умовах б-би дулібів (волинян) з аварами. В 9 ст. на східнослов'янських землях утворилася могутня Київська Русь.

На західнослов'ян. землях у 7 ст. існувала ранньофеод. д-ва Само (до неї входили морави, словаки, чехи, словенці, лужицькі серби). В 9 ст. чехи, хорвати, морави та ін. племена утв. Великоморавську д-ву. В 10 ст. на тер. сучасної Польщі виникла Давньопольська д-ва, до якої увійшли поляни, мазури, вісляни та ін. Полаб. та помор, слов'ян, племена були винищені або асимільовані німцями (за винятком лужичан і кашубів). У пд. слов'ян найбільш раннім держ. утворенням було Болгарське царство (7 ст.), в якому слов'ян, племена (севери, сагудати та ін.), асимілювавши тюркомовне плем'я булгар (переселилося з Верх. Волги), сформувалися у болг. народність.

Наприкінці 1 тис. н. е. почали формуватися й ін. слов'ян, народності. Вони пройшли тривалий час свого становлення і державотворення. Сучасні слов'ян, д-ви є наслідком б-би їх народів за утвердження своєї державності.

Літ.: Брайчевський М. Ю. Біля джерел слов'ян, державності. К, 1964; Толочко П. П. Древняя Русь. К, 1987; Славяне Юго-вост. Европы в предгосударственный период. К., 1990; Брайчевський М. Ю. Конспект історії України. К, 1993; Баран В. Д. Давні слов'яни.

В кн.: Україна крізь віки, т. 3. К, 1998; Дворнік Ф. Слов'яни в європ. історії та цивілізації. К, 2000.

А. Н. Долженко.

 

Схожі за змістом слова та фрази