Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow син-спад arrow СОЦІАЛІЗМ
   

СОЦІАЛІЗМ

(франц. socialisme, від лат. socialis — суспільний) — політ, світогляд і система соціальної організації сусп-ва, в основу яких покладено ідеал сусп. устрою, заснованого на колект. або держ. власності на засоби в-ва, поширення й обміну, на відсутності експлуатації, справедливому розподілі матер, благ і дух. цінностей залежно від затрач. праці, на фунті соціально забезпеченої свободи особистості. Термін «соціалізм» уперше у 18 ст. у Франції вживався щодо юрид. школи Г. Греція; у соціально-політ. значенні був застосований послідовниками Р. Оуена в Англії та К. А. Сен-Сімона у Франції у 30-х pp. 19 ст. Ідейними джерелами С. є соціально-філос. утопії Т. Мора та Т. Кампанелли, теор. побудови соціалістів-утопістів. Осн. цінності С. спираються на доктрини анархізму, марксизму та соціал-демократії. Найвідоміші ідеологи та провідники C. — К. Маркс, Ф. Енгельс, Е. Бернштейн, К. Каутський, В. І. Ленін, Л. Д. Грецький, А. Грамші. У серед. 19 ст. у теорії, а згодом і в практиці С. виокремлюються марксистський (революційний) та соціал-демократичний (реформістський) підходи. Марксист, підхід розглядає С. як першу, нижчу фазу комунізму — найбільш довершеної сусп.-екон. формації. С.-д. погляд на С. базується на визнанні необхідності легал. і мир. завоювання політ, влади пролетаріатом через парлам. вибори. Соціал-демократія виступає за збереження приват, власності, дотримання принципу соціального партнерства у соціально-екон. житті сусп-ва. Розбіжності щодо досягнення осн. цілей С. вперше проявилися у І (1864) і II (1889) Інтернаціоналах. У 20 ст. були утворені дві доктринальні соц. системи, які істотно відрізнялися одна від одної: С. у СРСР та соціал-демократія у країнах Зх. Європи.

Провідники Жовтневої революції 1917 в Росії (В. І. Ленін, Л. Д. Троцький та ін.) взяли за основу втілення у життя марксист.-догм. варіант С, внаслідок чого в СРСР, а пізніше у країнах Сх. Європи виникли тоталіт. режими. Практика засвідчила, що будь-яка соц. модель виявляється контрпродуктивною, коли набуває конфронтац. характеру: політ, режими в СРСР і країнах Сх. Європи були ліквідовані, в Китаї та В'єтнамі відбулася докорінна модернізація соц. екон. моделі через впровадження ринк. механізмів, Куба та КНДР в умовах розпаду світової соц. системи поступово відходять від догм, варіанту С.

Отже, за свідченням історії, С. у різноманітних його проявах постає як жорстко окреслена модель сусп-ва, заснована на парадигмі надання д-ві виключних повноважень, або як гуманіст, доктрина, покликана сприяти розвитку сусп-ва соціальної справедливості й створенню соціальних гарантій для демократії. Літ.: Evans А. В. Developed Socialism in Soviet Ideology. «Soviet Studies», 1977, № 29; Berki R. Socialism. London, 1978; Немарксист, концепции социализма. M., 1986; Ковалев А. М. Что же такое социализм? Сущность, истор. место, проблемы и перспективы. М., 1991; Winock М. lie socialisme en France et en Europe. XIX-XX siecle. Paris, 1992; Певзнер Я. Социализм: утопия или наука? «Свобод, мысль», 1993, № 13; Коломиец В. К. Теор. мысль Грамши и современность. «Полит, исследования», 1997, № 3; Самарская Е. У истоков: зап. вариант индустр. социализма. «Свобод, мысль», 1999, № I; Большевизм — социокультур. феномен (опыт исследования). «Вопр. философии», 2001, № 12.

В. П. Горбатенко.

 

Схожі за змістом слова та фрази