Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow дер-дин arrow ДЕРЖАВНА МОВА
   

ДЕРЖАВНА МОВА

- 1) мова офіц. спілкування гр-н певної д-ви; 2) офіц. мова дшль-ності органів держ. влади та місц. самоврядування; 3) мова, обов'язкова для вивчення у закладах освіти, що існують на тер. певної д-ви; 4) мова держ. ЗМІ; 5) осн. мова в діяльності політ, партій та ін. громад, об'єднань; 6) офіц. мова політ., осв., наук, та ін. форумів (зборів, зібрань, з'їздів, конференцій тощо).

Д. м. визначається і закріплюється, як правило, конституцією та законами д-ви як один з елементів її механізму, ознак, атрибутів. Джерелом Д. м. є мова корінної або однієї з корін. націй, яка, звичайно, є титульною нацією. У деяких д-вах є дві або більше мов корінних народів, які визначаються державними. Іноді замість терміна «державна мова» вживають терміни «офіційна мова» або «національна мова». В Україні Д. м. є українська мова. Статус укр. мови як державної закріплено Конституцією України і Законом «Про мови в Українській РСР» (1989). Відповідно до цього закону укр. мова є мовою діловодства і документації держ. установ та громад, орг-цій, законів та ін. актів держ. влади, провадження суд очинства, наук, конференцій і з'їздів, офіц. ЗМІ тощо.

Д-ва забезпечує можливості для вивчення Д. м. у дошк. установах, загальноосв. школах, серед, спец, і вищих закладах освіти. Закон передбачає право гр-н на вільний вибір мови навчання і спілкування. В Україні вживаються заходи для розвитку укр. мови та мов ін. національностей, які проживають на тер. країни.

В. Ф. Погорілко.

 

Схожі за змістом слова та фрази