Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow А-акт arrow АБВЕР
   

АБВЕР

(нім. Abwehr — оборона, відсіч, захист) — спец, служба часів веймар. та фашист. Німеччини, яка існувала у структурі військ, відомства і в період узурпації гітлерівською верхівкою держ. влади здійснювала реалізацію агрес. планів нацист, уряду. Діяльність А. змінювалася залежно від розвитку експансіоніст, планів правлячої кліки, заінтересованої у якомога швидшому відродженні військ, могутності Німеччини після її поразки у 1-й світ, війні. В 1919 у військ, м-ві ств. «відділ захисту», призначений для боротьби з військ, шпигунством. У становленні А. активну участь брав В. Ніколаї — кол. керівник «Третього бюро» (кайзер, розвідка), який зберіг його архіви та картотеку агентури. Він на практиці реалізував свою ідею «тотального шпигунства», що передбачала добування розвід, інформації з одночасним здійсненням диверсій і терористських актів. У кін. 1 -ї пол. 20-х pp. А. починає розвід, роботу за кордоном, використовуючи як прикриття закорд. філії нім. пром. і торг, фірм. Усередині країни А. доручається стеження за політ, партіями і групами. Після встановлення фашист, режиму вплив спец, служби суттєво зростає. А. дістає виключне право здійснювати розвідку та контррозвідку за кордоном. З 1935 службу очолює Ф. В. Канаріс, який удосконалив засади «тотального шпигунства», організувавши принципово нову спец, службу, що не мала аналогів у Європі. Із внутрішньополіт. органу рейхсверу А. перетворено на військ, зовнішньополіт. розвід, службу. В 1938 А. було реорганізовано в управління розвідки і контррозвідки при штабі вермахту. В центр. апараті А. діяли 3 відділи та 2 секції. Відділ «Абвер І» (АІ) збирав розвід, інформацію, виготовляв фальшиві документи для агентів і розробляв засоби зв'язку з ними. Складався із 7 груп та 5 підгруп, що формувалися за ге-огр. і галуз. принципами. Відділ забезпечував дип. прикриття розвідникам у посольствах і консульствах Німеччини. Гол. інтерес для АІ становили армії Чехословаччини, Польщі, Франції, Англії, СРСР. Для збирання інформації створювалися лег. резиденту-ри в зарубіж. країнах, засилалися за кордон нелег. агентурні групи, здійснювалося вербування агентів з місц. населення. Відділ «Абвер II» (АІІ) здійснював диверс.-терорист, діяльність та акції «психологічної війни». Складався з 5 груп, осн. призначенням яких було знищення на території противника важливих пром. об'єктів, руйнування трансп. магістралей, організація терорист, актів. Відділ відповідав за розгортання у пе-редвоєн. період у країнах імовірного противника т. з. п'ятої колони. Саме він організував провокацію, яку Німеччина використала як привід для нападу на Польщу, розв'язавши тим самим 2-у світ, війну. АІІ мав широку мережу навч. центрів для підготовки диверсантів і терористів. У спец, лабораторіях підрозділу виготовлялися засоби підривної діяльності. Відділ «Абвер III» (АНІ) займався контррозвідкою і складався з 10 груп. Здійснював агентурне проникнення до іноз. спец, служб і нагляд за вищим командуванням вермахту, проводив експертизу за фактами розголошення секрет, відомостей. У відділі готувалася дезінформація для поширення її в іноз. розвідках. Крім того, АІІ І контролював пошт.-телегр. зв'язок і займався радіоперехопленнями. До центр, апарату А. входили також центральне бюро (ЦБ) і центральна секція (ЦС). ЦБ координувало розвід, діяльність військ, аташе у нім. посольствах, здійснювало аналіз відкритих джерел інформації. ЦС вела картотеку агентури. Перифер. органами А. були польові розвід, пункти та підпункти (абвер-штелле), розгорнуті у всіх округах Німеччини. З поч. 2-ї світ, війни абверштелле ств. у кожній групі армій. У країнах-сателітах та нейтр. д-вах А. ховався під вивіскою «Військова організація» і діяв нелегально. А. мав свої збройні формування. Спочатку це була «Навчальна будівельна рота № 800», потім «Батальйон Баулера» і, нарешті, — полк «Бранденбург - 800», який підпорядковувався АІІ. Полк складався з 3-х батальйонів. Перший, найчисельніший, призначався для дій на Сх. фронті. Йому підпорядковувалися спец, збройні загони, такі як «Нахтігаль», «Бергман» та ін., що були організовані для виконання особливих доручень у захоплених містах СРСР. Найчастіше ці доручення пов'язувалися з масовими вбивствами мирного населення. У міру того, як плани фашист, агресії зазнавали краху, в політ, і військ, керівництві Німеччини наростало невдоволення діяльністю А., що не зміг виконати своїх осн. завдань на Сх. фронті. В лютому 1944 Ф. В. Канаріса звільнено від роботи в А., а незабаром спец, службу розформовано. Більшість співробітників було переведено до IV та VI управлінь (гестапо і політична розвідка) Головного управління імперської безпеки. У вермахті на базі AI 11 було створено відділ контрроз-відувального забезпечення нім. армії.

Літ.: Конт Л. де. Нем. пятая колонна во Второй мировой войне. М., 1958; Мельников Д. Е., Черная Л. Б. Империя смерти: аппарат насилия в нацист. Германии. 1933— 1945. М., 1987; Сергеев Ф. Тайные операции нацист, разведки. 1933—1945. М., 1991; Семиряга М. И. Тюрем, империя нацизма и ее крах. М, 1991. в. О. Козенюк.