Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow пущ-пять arrow ПШЕНИЦЯ
   

ПШЕНИЦЯ

(Triticum) — рід однорічних трав'янистих рослин родини злакових; найважливіша продовольча культура. Об'єднує 28 дикоростучих і культурних видів, що їх відносять до 3 рядів — диплоїдного, тетраплоїдного і гексаплоїдного, які відрізняються числом хромосом в соматичних клітинах (див. Поліплоїдія). Диплоїдний ряд (2п в 14) включає 2 дикоростучі види — однозернянку дику беотійську (T. boeoticum) та дику однозернянку Урарту (T. urartu) і 2 культурні — однозернянку плівчасту (T. monococcum) і однозернянку голозерну, або пшеницю Синської (T. sinskajae). Тетраплоїдний ряд (2n = 28) об'єднує дикорослі види — дика полба (Т. dicoccoides), полба араратська (Т. araraticum); культурні види з плівчастим зерном і культурні голозерні види — П. тверда (Т. durum). До гексаплоїдного ряду (2n = 42) відносять культурні плівчасті та голозерні форми П. м'якої (Т. aestivum). Стебло — порожниста соломина. Коренева система мичкувата. Листок подовжений, ланцетоподібний, складається з листкової пластинки та піхви. Суцвіття — довгастий, іноді чотиригранний (складний) колос, на його стрижні розміщуються 3—5-квіткові колоски, кожний з яких обгорнений з боків двома колосковими лусками. Квітка складається з двох квіткових (зовнішньої та внутрішньої) плівок, маточки і трьох тичинок з двогніздими пиляками. Плід — однонасінна зернівка, у якої тонкий навколоплідник щільно зрісся з насінною оболонкою. Зерно борошнисте або скловидне, біле або червоне, іноді фіолетове. Його переробляють на борошно, з якого виготовляють хлібобулкові, кондитерські, макаронні вироби, крупи та ін. продукти харчування, а також одержують спирт, крохмаль, клейковину тощо. Пшеничні висівки є цінним кормом для худоби. Солому використовують як корм і підстілку для тварин, у паперовій пром-сті. П.— давня зернова культура. На території сучасного Ірану, Туреччини, Сірії вона була відома у 6—5, а на Україні — у 4—3 тисячоліттях до н. е. За морфологічними ознаками всі види П. поділяються на дві групи; голозерні і плівкові, або полб'яні. У культурних голозерних П. колосовий стрижень не ламкий, і зерно при обмолоті легко відділяється від колоскових лусок. У полб'яних і дикорослих П. колосовий стрижень розламується на окремі членики разом з колосками, а зерно не відділяється від колоскових лусок. Провідне місце у с.-г. виробн. займають голозерні види — м'яка, або звичайна, П. (Т. aestivum, син. Т. vulgare) і тверда П. (Т. durum). Інші види П. тургідум (Т. turgidum), туранська (Т. turanicum), ефіопська (Т. aethiopicum), полонікум (Т. polonicum), карталінська (Т. carthlicum), пшениця Якубцинера (Т. jacubzineri), пшениця Мілітіни (Т. militinae) займають незначні площі. На Україні їх використовують лише в селекц. роботі. З диких видів П. на Україні (в Криму) трапляється П. Тау-дар (Т. thaoudar). М'яка П.— найпошир. на земній кулі вид П. Серед ін. видів П. за площею посіву (бл. 95,8%) вона посідає перше місце. У культурі м'яка П. представлена озимими та ярими формами. У світовому виробництві (в т. ч. в СРСР) поширена яра П. На Пд. Рад. Союзу, зокрема в УРСР, переважає озима П. Озимі форми більш пристосовані до пд. теплих і помірно прохолодних широт, ярі — до континентального клімату. Тверда П.— другий (після м'якої П.) за поширенням у світі вид П. її культивують в СРСР, у середземноморських країнах, Малій Азії, на Близькому і Середньому Сході, в США і Канаді. У виробництві тверда П. представлена переважно ярими формами. Сорти озимої твердої П. малозимостійкі, їх вирощують на незначних площах у Закавказзі, Серед. Азії, у пд. р-нах України. Тверда П.— степова культура, має форми, стійкі проти бурої іржі пшениці. З плівчастих П. на Україні на незначних площах (гірські райони Карпат) сіють полбу. Види П. за морфологічними ознаками (наявністю чи відсутністю остюків, забарвленням зерен, опушенням колоскових лусок) поділяють на багато різновидів. З безостих різновидів м'якої П. у виробництві найпоширеніші: лютесценс (колос білий, зерно червоне) і мільтурум (колос червоний неопушений, зерно червоне); з остистих — еритроспермум (колос білий неопушений, зерно червоне), а з різновидів твердої П.— мелянопус (к олос білий опушений циліндричний, остюки чорні, зерно біле), гордеїформе (колос червоний неопушений, зерно скловидне біле) та ін. Тверда П. дає зерно з підвищеним вмістом білка і клейковини, яке має високу пружність, крупку (борошно) з нього використовують у макаронному виробництві. Зерно м'яких озимих П. містить (у % ) білка 9,6—25,2 (міжнародний стандарт для цих П.— 12,5 і для групи сильних пшениць вСРСРдо14%); крохмалю 48,6— 73,4; цукру 3,0—6,5; жиру 1,42— 3,20; золи 1,28—2,79 (за Княгиничевим). За хлібопекарською якістю зерна сорти м'якої П. поділяють на сильні, середні і слабкі. Із скловидного зерна м'яких сильних пшениць одержують високоякісне борошно. Загальний ареал культурних П. на Пн. досягає 66° пн. щ. (у Швеції), в дослідних посівах — 67,44 пн. ш. (Мурм. обл. РРФСР); на Пд. охоплює Австралію, Америку та Африку. Заг. площа посівів П. у всьому світі (1973. 1976) становить бл. 221,4 млн. га. Найбільше П. виробляють в СРСР. У 1980 площа її становила 61,1 млн. га, в т. ч. ярої — 38,7 млн. га (Сибір, Казахстан, Поволжя, пд.-степові райони Європ. частини РРФСР, східні і зх. райони України) та озимої П.— 22,4 млн. га (УРСР, Молдавія, пд. райони Європ. частини РРФСР, Каз. PCP та Узб. PCP). На Україні виробляють понад 60% валового збору зерна озимої П. в СРСР. Пересічна врожайність 1980 становила 26,6 ц/га, а в окремі роки (1978) по окремих областях понад 36—45 ц/га (Тернопільська, Полтав., Кіровогр., Вінницька, Черкас. обл.). Багато передовиків вирощують зерна П. по 50—65 ц/га. В УРСР усі посіви П. (1982) сортові (див. табл.). Площа посівів ярої П. в УРСР (1978—80) становила 22—32 тис. га. Врожайність ярої П. в УРСР становить 17,3—28 ц/га, передові г-ва збирають по ЗО—35 ц/га і більше. Найпоширеніші на Україні (1982) сорти твердої ярої П. (див. табл.). Селекційну роботу по виведенню нових сортів П. на Україні ведуть Селекції і насінництва пшениці миронівський науково-дослідний інститут. Селекційно-генетичний всесоюзний науково-дослідний інститут, Рослинництва, селекції і генетики український науково-дослідний інститут та обласні сільськогосподарські науково-дослідні станції.

Літ.: Иванов П. К. Яровая пшеница. M., 1971; Мироновские пшеницы. M., 1976; Пшеницы мира. Л., 1976; Пшеница. К., 1977; Николаев Е. Н. Агротехника выращивания высококачественных сильных пшениц на юге УССР. Одесса, 1978; Озимая пшеница. М., 1979; Воронкова А. А. Генетико-иммунологические основы селекции пшеницы на устойчивость к ржавчине. М., 1980.

В. М. Ремесло.

Пшениця - leksika.com.uaПшениця - leksika.com.uaПшениця - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази