Віолетта Омелянівна (30.ІІІ 1927, Харків) — укр. правознавець, доктор юрид. наук з 1967, професор з 1969, академік АПНУ з 1992, з. д. н. України з 1982. Закін. 1949 Харків, юрид. ін-т. Працювала слідчим прокуратури м. Ворошиловська (тепер Комунарськ Луг. обл.). Від 1950-уХарків, юрид. ін-ті (тепер Нац. юрид. академія України імені Ярослава Мудрого): асистент, викладач, доцент, зав. кафедри криміналістики; з 1998 — професор. Член президії АПНУ (з 1997). Досліджує проблеми криміналістики і правової психології, зокрема криміналіст, тактики допиту, побудови слідчих версій, психології і логіки у слідчій практиці. Осн. праці: «Проблеми логіки та психології в слідчій тактиці» (1970), «Психологія в розслідуванні злочинів» (1978), «Тактика допиту при розслідуванні злочинів» (1978, у співавт.), «Криміналістика» (1979, у співавт.), «Криміналістична характеристика злочинів» (1985, у співавт), «Правова психологія» (1990, 1997), «Версія: концепція і функції у судочинстві» (2000).
П. Д. Біленчук, А. П. Гель.
|
