Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow мир-міл arrow МІГРАЦІЯ
   

МІГРАЦІЯ

(лат.— перехід, переїзд, переселення, від —переходити, переїздити, переселятися) — переміщення населення через кордон тих чи ін. територій у межах однієї країни або з однієї країни в іншу із зміною назавжди чи на тривалий час пост, місця проживання або з регуляр. поверненням до нього. М. населення класифікують за рядом ознак. Залежно від характеру кордонів, що перетинаються, розрізняють зовнішню і внутрішню М. Зовнішньою називають М., за якої перетинаються держ. кордони. До внутрішньої М. відносять переміщення населення у межах однієї країни між адміністративними або екон.-географічними районами, нас. п. і т. п. Осн. типами сучас. внутрішньої М. в Україні є М. із сільс. місцевості в міста і міжрайонна М. За часовими ознаками розрізняють М. постійну (безповоротну), тимчасову, сезонну та маятникову. Постійна М. зв'язана з остаточною зміною місця пост, проживання. Тимчасова М. передбачає переселення на тривалий, але визначений, обмежений, часто заздалегідь обумовлений строк. Сезонна М. включає щорічне переміщення людей у певні періоди року: напр., влітку — до курортних районів і т. п. Маятникова М. — це регулярні поїздки людей до місця роботи чи навчання за межі свого нас. п. чи району проживання. Важливе значення має класифікація М. за причинами останньої, серед яких вказують, зокрема, економічні, соціальні, політичні, воєнні. За формами реалізації М. поділяється на організовану та неорганізовану. Залежно від того, чи переміщення людей відбувається за їх бажанням, чи ні, М. буває добровільною або примусовою. З погляду правової оцінки розрізняють легальну (офіційну) і нелегальну М. Остання за певних умов може бути кваліфікована за чинним зак-вом України як незаконне перетинання державного кордону України (ст. 75 Кримінального кодексу України). М. впливає не лише на важливі економічні, соціальні, а й на демографічні та етнічні процеси, часто веде до підвищення поліетнічності населення окр. регіонів держав. Переміщення людей різних національностей, зумовлюючи зміни в розміщенні народів на тер. країни, змінюючи соціальний та етн. склад міст і сіл, розширює міжетн. контакти, збільшує кількість етнічно змішаних шлюбів. Мігранти приносять в ін. етн. середовище елементи своєї етн. культури, мови, психології, притаманні їм особливості побуту тощо. М. як складний процес може мати і негат. наслідки, особливо коли юна пов'язана з неплановим, неорганізованим, стихійним і нераціональним переселенням, коли відплив жителів з одних районів призводить до того, що там не забезпечується просте відтворення населення, відчувається нестача труд, ресурсів. А приплив мігрантів до ін. густонаселених районів, особливо у великі міста, веде до їх перенаселення, неможливості задовольнити потреби мігрантів (соціальні, економічні, етнічні, культурні, мовні та ін.), що інколи спричиняє виникнення міжетн. конфліктів як на міжособовому, так і на груповому рівні, посилення міжетн. напруженості. В Україні деякі питання міграц. процесів регулюються правовими нормами, напр., Законами України «Про біженців» (1993), «Про правовий статус іноземців» (1994), «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (1994), «Про туризм» (1995) та ін. Дані міграц. процесів широко використовуються у різних галузях юрид. науки і практики, напр., у кримінології, при аналізі стану злочинності, визначенні складності операт. обстановки, виявленні причин скоєння правопорушень та в ін. випадках.

Літ.: Піскун О. Основи міграц. права. К., 1998; Міграц. процеси в сучас. світі. К., 1999.

О. В. Бакаев, Ю. І. Римаренко.

 

Схожі за змістом слова та фрази