Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow син-спад arrow СОБОРНЕ УЛОЖЕННЯ 1649
   

СОБОРНЕ УЛОЖЕННЯ 1649

Уложення царя Олексія Михайловича — звід законів Рос. д-ви, одна з визнач, пам'яток рос. феод, права на етапі переростання станово-представницької монархії у стадію абсолютизму. Безпосеред. поштовхом до його розробки стало повстання 1648—49 посадських людей Москви, підтримане частиною дворянства, та в ін. містах. Після придушення повстання для підготовки проекту було утворено спец, комісію. Проект розглядався на земському соборі, що розпочався у вересні 1648; після, внісши істотні зміни і доповнення до Уложення, собор і цар затв. його. Вступив у дію в січні 1649. Джерелами С. у. 1649 стали Судебник 1497 Судебник 1550, «Стоглав» 1551, указні книги приказів, цар. укази, рішення земс. соборів, вироки Боярської думи, чолобитні від дворян і посадських людей, литовське, а також візант. право (див. Кормчі книги). Згодом С. у. 1649 було доповнено значною кількістю юрид. актів, названих новоуказними статтями.

С. у. 1649 є спробою упорядкувати прав, надбання за галузями та інститутами. Воно має 25 розділів, в яких розглянуто однорідні питання за ступенем їх важливості, та 967 статей. Уложення регулювало широке коло сусп.-політ. відносин. У ньому закріплювалися привілеї правлячих станів і нерівноправне становище залежних станів, а також статус царя як самодерж. і спадкового монарха. С. у. 1649 містило ряд норм, що регулювали важливі питання держ. управління: прикріплення селян до землі, посад, реформу, зміну статусу вотчини й помістя, регламентацію роботи органів місц. самоврядування, режим в'їзду та виїзду тощо. Цив.-прав. норми Уложення остаточно закріпили монопольне право феодалів на зем. власність, які, зокрема, набували права передавати помісні землі у спадщину, обмінювати їх за певних умов на помісні й вотчинні володіння. Водночас С. у. 1649 передбачало остаточне закріпачення селян, які втратили право переходу до ін. власника (скасовувалися «урочні літа») і підлягали безстроковому розшуку та поверненню власнику.

Багато уваги в Уложенні приділено нормам крим. та суд. права. З крим.-карних діянь найтяжчими, за С. у. 1649, вважалися злочини проти д-ви та особи государя — зрада, змова. Передбачалася також крим. відповідальність за злочини проти порядку, управління, суду, військ, злочини. Докладно регламентувалися злочини проти особи та її майна. Жорстока репресивність особливо виявлялась у системі покарань: смертна кара, що передбачалася як санкція у 60 випадках, дуже часто — кваліфікована (спалювання живцем, колесування, четвертування, залиття горла розплавленим металом, закопування живцем); тілесні покарання — таврування, побиття батогами тощо. Смертна кара і тілесні покарання здійснювалися публічно. Застосовувалися також ув'язнення, каторжні роботи, заслання, майнові покарання, церк. каяття тощо. Найвищими орга нами суду та апеляц. інстанціями, за С. у. 1649, були цар і Бояр. дума. Суд. функції виконували Монастирський, Розбійний та ін. прикази. Існували також органи вотчинної воєвод, юстиції, губні та земські суд. установи, церк. суди. Уложення запровадило інститут відводу судді. Воно передбачало розшуковий процес у переважній більшості крим. справ та обвинувачувально-змагальний у порівняно невеликих кримінальних і практично у всіх цив. справах. У розшуковому процесі справа порушувалася держ. установою, яка й здійснювала всі слідчі дії. Як докази застосовувалися усні свідчення, письм. док-ти, тортури (порядок їх уперше регламентувався спец, розділом) тощо. С. у. 1649 було гол. джерелом рос. права до введення у дію Зводу законів Російської імперії (1835).

Літ.: Маньков А. Г. Уложение 1649 г. Кодекс феод, права России. Ленинград, 1980; Рос. зак-во Х-ХХ вв., т. 3. М., 1985; Шевченко О. О. Історія д-ви і права зарубіж. країн. К., 2000.

В. А. Чехович.

 

Схожі за змістом слова та фрази