Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow нев-нюр arrow НОВГОРОДСЬКА РЕСПУБЛІКА
   

НОВГОРОДСЬКА РЕСПУБЛІКА

- два, що існувала в 1136—1478 на теренах Пн. і Пн.-Зх. Русі з центром у м. Новгороді. Простягалася від Балтики до Льодовитого ок. та Уралу. Веде свій початок від вигнання новгородцями князя Всеволода Мстиславича і встановлення у Новгород, землі респ. порядків. За держ. ладом Н. р. відрізнялася від усіх ін. давньорус. земель. Найвищим органом держ. влади тут було віче. Воно вирішувало найважливіші питання держ. життя, зовн. відносин, оголошувало війну та укладало мир. Його діяльність спрямовувалася Радою господ, що складалася з верхівки бояр. Вона попередньо розглядала справи, які виносилися на віче. Останнє обирало посадника й тисяцького. Перший головував на вічі, очолював разом з князем Новгород, військо, здійснював суд. владу тощо. Тисяцький займався питаннями податків, розглядав позови з торг, справ, а також спори новгородців з іноземцями. Важливу роль у Н. р. відігрівав архієпископ (до 1165 — єпископ). Він відав казною Новгорода, володів держ. землями, представляв Новгород у зовн. зносинах, скріплював печаткою договори і держ. грамоти, зберігав найважливіші документи, здійснював церк. суд. Князь у Новгороді істотно відрізнявся своїм прав, статусом від князів ін. руських земель. Він виконував гол. чин. поліц. і військ, функції. Князь та його дружина не мали права володіти землями, торгувати. Віче укладало з князем відповід. договір. Тер. Новгорода поділялася на кінці. Спочатку їх було три. В 14—15 ст. у джерелах уже згадується 5 кінців. Вони мали спец, органи управління: кінчанські віча і вибрані ними органи управління. Існував у Новгороді ще один рівень управління — вулиця. Джерела свідчать про існування особливої «вуличанської» організації на чолі зі старостами. Н. р. поділялася на 5 областей, або п'ятий. Кожна з п'ятий була приписана до одного з кінців Новгорода і підпорядковувалася йому в адм. відношенні. В свою чергу п'ятини поділялися на волості, якими управляли намісники, що призначалися посадником з числа Новгород, гр-н. У містах Новгород, землі (Стара Руса, Ладога, Псков та ін.) діяли свої віча. У Новгород, землі суд не був відділений від адміністрації. Суд. влада належала вічу, князю, посаднику. Суд з торг, справ вершив тисяцький. Суд. повноваженнями наділявся й архієпископ. Він судив духівництво, а також мирян, що проживали на землях церков і монастирів. Джерелами права у Н. р. була «Руська Правда», вічові рішення, грамоти великих князів, договори Новгорода з ін. д-вами, договірні грамоти Новгорода з князем (збереглося бл. 30 таких грамот 13—14 ст.). Особливе значення мала Новгородська судна грамота. Сусідні д-ви (Тверське князівство, Московське князівства, а також Вел. князівство Литовське) постійно намагалися поширити на Н. р. свій вплив, відірвати її окр. землі. 1478 Новгород, земля була приєднана до Моск. д-ви і припинила своє існування.

Літ.: Неволин К. А. О пятинах и погостах новгородских в XVI в. В кн.: Зап. рус. геогр. общества, кн. 8. СПб., 1853; Вернадский В. Н. Новгород и Новгород, земля в XV в.

М—Ленинград, 1961; Янин В. Л. Новгородские посадники. М., 1962; Янин В. Л. Проблемы социальной организации Новгород, республики. «История СССР». 1970, № 1; Янин В. Л. К вопросу о структуре княжеского аппарата в Новгороде на рубеже XIII—XIV вв. «Вспомогательные ис-тор. дисциплины», 1973, в. 5; Подвигана Н. Л. Очерки со-циально-экон. и полит, истории Новгорода Великого в XII—XIII вв. М., 1976; Свердлов М. Б. К истории Новгород, веча. В кн.: Новгородский край. Ленинград, 1984; Янин В. Л. К истории взаимоотношений Новгорода с князьями. «Проблемы отечеств, и всеобщей истории», 1985, в. 9; Янин В. Л. У истоков Новгород, государственности. «Вестник Рос. академии наук», 2000, № 8.

В. Д. Гончаренко.

 

Схожі за змістом слова та фрази