Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow П-пен arrow ПЕЙН
   

ПЕЙН

(Paine) Томас (29.1 1737, м. Тетфорд, графство Норфолк, Великобританія — 8.VI 1809, Нью-Йорк) — англ. і амер. мислитель, громад, діяч. Займався самоосвітою. За радик. погляди переслідувався англ. владою. Став прихильником Б. Франкліна і за його порадою та особистою рекомендацією 1774 емігрував до Пн. Америки. Брав безпосередню участь у війні за незалежність Пн. Америки 1775 — 83.3 поч. 80-х pp. займався громад, діяльністю, 1781 та 1787 від'їжджав до Європи. Учасник Великої франц. революції, 1792 був обраний до Нац. конвенту. Підтримував політику жирондистів. Під час якобін. терору кинутий до тюрми, де перебував з кін. 1793 до поч. листопада 1794. Звільнений термідоріанцями і поновлений у депут. правах. 1802 повернувся до СІНА. П. — засновник радик.-дем. напрямку республіканізму і конституціоналізму кін. 18 — поч. 19 ст. Його прав, і політ, погляди викладені у працях: «Серйозна думка» (1775), «Здоровий глузд. Про походження і призначення державної влади з короткими зауваженнями з приводу англійської конституції» (1776), «Права людини» (1791—92), «Вік розуму» (1794— 95), «Аграрна справедливість» (1797), «Дослідження про основні принципи державної влади» (1795), «Конституційна форма» (1805) та ін. П. належить пріоритет у розмежуванні особи, сусп-ва і д-ви. Він стверджував, що сусп-во, створене об'єктив, потребами людини, існува

Пейн Т. - leksika.com.ua

ло завжди і воно є благом, засобом зближення індивідів, їх захисником. Д-ва ж, продовжував П., виникає через наявність вад у людини, її мета — «загнуздання» цих вад. Роль сусп-ва надалі буде об'єктивно підвищуватись, а значення д-ви — сходити нанівець. Що ж до індивідів, то всі люди народжуються рівними, мають однакові й невідчужувані природні права, які належать їм за «правом існування». П. розвивав положення, що найкращим шляхом виникнення д-ви є сусп. договір. Його укладають вільні індивіди на підставі своїх особистих суверенних природ, прав. Д-ва повинна виникати з народу, а не стверджуватися над народом. Основу громадянських прав людини становлять природні права. Громадян, права — те, що належить людині як члену сусп-ва, а природні права — те, що належить людині як індивіду, живій істоті. Закони (позит. право) кожної країни повинні відповідати цим заг. принципам і виходити з них. У позит. праві П. виокремлює право законодавче (legislative law) і право юристів (lawyer's law). До останнього, як «маси суперечливих думок і рішень судів», П. ставився досить критично, чим підривав заг. засади прецедент, права. Вчення про форму правління П. засновував на «законі природи» та нещадній критиці англ. конституції як «джерела лиха англійського народу». Він відкидав «залишки монар хічної тиранії в особі короля» та «залишки аристократичної тиранії в уособленні палати перів» як «конституцій уряду» і гаряче вітав «республіканські елементи в уособленні палати громад» як «конституції самого народу». Водночас П. розмежовував права парламенту на такі, що належать йому за природою, і такі, які «він сам привласнив». Держ. владу П. поділяв на дві форми: владу виборну (представницьку) і владу спадкоємну. Перша для нього — істинна, оскільки засновується на правах народу, друга — неістинна і не повинна існувати, оскільки має своїм фундаментом узурпацію. Конституцію П. визначав як документ найвищої юрид. сили, що виходить від народу, а не д-ви, і передує держ. владі. Особисті права людини для П. — «різновид власності найсвященнішого характеру», а рівність прав — «істинна і єдино вірна основа представницького правління». Захист особистості через рівність прав він вважає набагато важливішим, ніж захист власності, а приват, власність — суспільним злом, основою соціальної нерівності.

Об'єктами наук, досліджень П. були також суверенітет народу, всезагальне виб. право, скасування майн. та ін. цензів, рівноправність чоловіка і жінки, державне соціальне страхування, перерозподіл прибутків на користь бідних.

здійснення правосуддя лише на підставі законів, рішуче заперечення війн, експлуатації людини людиною.

Вчення П. багато в чому реалізоване в Декларації незалежності 1776, Декларації прав людини і громадянина 1789, Декларації прав людини і громадянина 1793, у державотворенні наст, віків та в сучас. правових системах.

Тв.: Избр. соч. ?.. 1959; Права людини. Л., 2000.

Літ.: Громаков Б. С. Полит, и прав, взгляды Томаса Пей-на. ?., 1960; Гольдберг ?. ?. Томас Пейн. ?., 1969; Мироненко О. ?. Права і свободи людини у зх. політ.-прав. ідеології XVII—XVIII ст. К., 1995.

О. М. Мироненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази