Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Л arrow ЛОКК
   

ЛОКК

(Locke) Джон (29.VIII 1632, м. Рінгтон, графство Сомерсет — 28.Х 1704, м. Отс, графство Ессекс) — англ. філософ, правознавець, політ, мислитель. Закін. Вестмінстерську школу та коледж Христової церкви Оксфорд, ун-ту. 1667 поступив на службу до лідера партії вігів лорда А. Ешлі (графа Шефтсбері), брав активну участь у політ, діяльності. В 1668 обраний до Лондонського королівського товариства. Переслідуваний урядом короля Карла II, двічі змушений був емігрувати. Багато років провів у Франції та Голландії, де зблизився з Вільгельмом III Оранським. Повернувся до Англії 1689. Займав різні адм. посади, працював викладачем коледжу в Оксфорді, займався наук, дослідженнями. Як філософ і політ, мислитель розробив емпіричну теорію пізнання та ідейно-політ. доктрину лібералізму. Розвинув вчення Ф. Бекона про досвідне походження знань. Осн. праці: «Листи про віротерпимість» (1689); «Дослід про людський розум», «Два трактати про державне управління» (обидві — 1690), «Думки про виховання» (1693).

Найб. цінність в аспекті правознавства та політології мають теор. положення Л. про мир і безпеку, поділ влади, громадян, сусп-во, права народу і людини. На думку Л., мир і безпека людини та

Джон Локк - leksika.com.ua

народів є природним законом, який треба охороняти і захищати, зокрема у формі невідворотності покарання за його порушення в обсязі, що перешкоджав би новим спробам порушення цього закону.

Л. висунув концепцію поділу держ. влади на законодавчу, виконавчу та федеративну. Законод. влада, писав Л., це та влада, що «має право вказувати, як повинна бути використана сила держави для збереження співтовариства та його членів»; ця влада має бути передана особам, здатним «створювати закони для блага суспільства». Викон. влада «має слідкувати за виконанням тих законів, які створюються і залишаються в силі». Федерат, влада «має забезпечувати зовнішню безпеку та інтереси суспільства у відносинах з усіма тими, від кого вона може отримати користь чи зазнати шкоди». Л. досліджував проблему взаємовідносин між гілками влади, наголошуючи при цьому, що законод. влада є «верховною», якій «усі інші підкоряються і мають підкорятися». Сувереном, тобто носієм верх, влади, на думку Л., є народ, який має право передавати цю владу законод. органові. Якщо ж законод. орган діє всупереч нар. волі, він має бути замінений. Висловлюючи ідеї про права та свободи людини, Л. головними з-поміж них вважав права на рівність, індивідуальність, свободу дій, приватну власність, власну працю та її результати. Ці та ін. права і свободи Л. відносив до природ, прав і свобод кожної людини. Л. зробив вагомий внесок у розвиток ідей лібералізму, в розробку концепції громадян, сусп-ва, визначення його осн. рис і критеріїв, формування принципу законності, який полягав у тому, що «жодна людина, котра належить до громадянського суспільства, не може бути винятком щодо законів цього суспільства». Ідеї, концепції і теорії Л. є класич. відображенням ідеології часів індустр. революції та переходу людства від аграрного до індустр. сусп-ва. Вони не лише увібрали в себе всі тогочасні досягнення політ.-правової думки, а й піднесли її на якісно новий рівень. Значна частина теор. доробку Л. увійшла до конституцій, законів, ін. правових актів багатьох держав.

Тв.: Соч., т. 1-3. М, 1985.

Літ.: Aakon R. John Locke. London, 1955; Нарский И. С. Фи-лософия Дж. Локка. М, 1960; Dunn J. The Political Thought of John Locke. Cambridge, 1969; Заиченко Г. А. Дж. Локк. M., 1973; Gongh J. W. John Locke's Political Philosophy. Oxford, 1973. О. В. Картунов, О. M. Мироненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази

  • ЛОКК
    ...
    (Українська Радянська Енциклопедія)