Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow нев-нюр arrow НЕВИКОНАННЯ СУДОВОГО РІШЕННЯ
   

НЕВИКОНАННЯ СУДОВОГО РІШЕННЯ

- залишення нереалізованим, не проведеним у життя рішення, постановленого судом колегіально чи суддею одноособово. Відповідно до ст. 124 Конституції України суд. рішення ухвалюються судами іменем України. Чинним зак-вом передбачено, що всі суд. рішення у цив., госп., крим. і адм. справах, які набули закон, сили, є обов'язковими для всіх держ. і громад, підприємств, установ і організацій, посад, осіб та гр-н на всій тер. України [ст. 403 КПК України, ст. 348 ЦПК України, ст. З, 6 Закону України «Про виконавче провадження» (1999), ст. 11 Закону «Про судоустрій України» (2002)]. Це означає, що суд. рішення (рішення, вирок, ухвала, постанова), постановлені будь-яким судом України колегіально чи суддею одноособово, після набуття закон, сили є такими ж обов'язковими для виконання фіз. і юрид. особами, яких воно стосується, як і закон. Виконання суд. рішень забезпечується держ. примусом та ін. передбаченими законом засобами. Н. с. р. може мати місце у випадках: відмови особи, якої воно стосується, виконати рішення; вчинення дій, заборонених суд. рішенням; виявлення бездіяльності, тобто невчинення дій, необхідних для виконання рішення. Умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали чи постанови суду, що набули закон, сили, або перешкоджання їх виконанню є крим. злочином, відповідальність за який передбачена ст. 382 КК України. Н. с. р. у цив. справах можливе: у зв'язку з відмовою осіб, яких воно стосується, виконати рішення добровільно; у випадках зупинення виконання суд. рішення, надання відстрочки чи розстрочки виконання, закриття виконавчого провадження, повернення виконавчих документів стягувачеві (ст. 204 ЦПК, ст. 33, 34, 35, 37, 40 Закону «Про виконавче провадження»).

Суд. рішення не виконується і викон. провадження закривається, якщо: 1) провадження виникло незаконно (минув строк давності); 2) дальше виконання рішення неможливе (скасування актів, які були підставою для виконання, смерть стягувача або боржника, якщо передбачені рішенням права чи обов'язки не переходять до правонаступника померлого, недостатність майна юрид. особи — боржника, що ліквідується для задоволення вимог стягувача); 3) дальше виконання рішення недоцільне (судом прийнята письм. відмова стягувача від стягнення, затвердження судом мирової угоди між стягувачем і боржником).

Стягнення може бути накладено: на гр-н і посад, осіб, які ухиляються від виконання розпоряджень держ. виконавця, пов'язаних зі зверненням стягнення на майно боржника, що знаходиться в інших осіб; боржника за невиконання рішення суду, згідно з яким він зобов'язаний виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником; посадових осіб, які з неповаж. причин не повідомили держ. виконавця про зміну боржником місця роботи, проживання чи навчання, про проведені ними стягнення період, платежів за викон. док-та-ми; посадових осіб за невикона ння рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника; боржника, який перешкоджає виконанню рішення про відібрання дитини (ст. 53, 68, 77, 78, 87 Закону «Цро виконавче провадження»). Причинами невиконання вироку, ухвали, постанови у крим. справах є: ухилення підозрюваного, обвинуваченого, засудженого від виконання постановленого щодо нього рішення (взяття під варту, відбуття покарання тощо); звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75, 79, 104 КК); закінчення строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80); якщо законом усунена караність діяння, за яке засуджено особу; прийняття акта амністії або помилування; смерть особи, щодо якої постановлено суд. рішення.

Найпоширенішими причинами Н. с. р. у крим. справах є ухилення засудженого від відбуття покарання, тобто вчинення дій, спрямованих на те, щоб уникнути виконання вироку, а також невиконання рішення про застосування арешту як запобіж. заходу (виїзд з місця проживання, проживання за фальшивими док-тами, втеча з місця позбавлення волі або з-під варти тощо).

Закон передбачає крим. відповідальність за: втечу з місця позбавлення волі або з-під варти особи, яка відбуває покарання чи перебуває в поперед, ув'язненні (ст. 393); ухилення від відбування покарання у вигляді обмеження волі та у вигляді позбавлення волі (ст. 390); ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі (ст. 389); приховування майна, що підлягає конфіскації або на яке накладено арешт чи яке описано (ст. 388); втечу із спеціалізованого лік. закладу (ст. 394). Якщо обвинувальний вирок з дня набуття чинності не був переданий для виконання або хоча і звернутий до виконання, але не виконаний повністю чи частково, він не виконується після закінчення строку давності, передбаченого ст. 80 КК, за умови неухилення засудженого від відбування покарання та невчинення протягом установлених законом строків нового середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину. Питання про застосування давності до особи, засудженої до довіч. позбавлення волі, вирішується судом. У разі засудження за злочини проти миру і людства давність не застосовується. Постанова про накладення адм. стягнення не підлягає виконанню, якщо її не було звернено до виконання протягом трьох місяців з дня винесення, за винятками, передбаченими законом. У випадках, коли негайне виконання постанови про накладення адм. стягнення у вигляді адм. арешту, випр. робіт або штрафу є неможливим, орган (посад, особа), який виніс постанову, може відстрочити її виконання на строк до одного місяця.

Постанова не виконується і орган (посад, особа), який виніс постанову, припиняє її виконання за таких обставин: видання акта амністії, який усуває застосування адм. стягнення; скасування акта, який встановлює адм. відповідальність; смерть особи, до якої було застосовано адм. стягнення. У разі невиконання порушником постанови, якою він був підданий штрафу, ця постанова виконується державним виконавцем згідно з правилами, передбаченими у Законі «Про виконавче провадження». За порушення вимог закону, невиконання вимог держ. виконавця гр-нами чи посад, особами, втрату або несвоєчасне відправлення викон. док-та, неподання відомостей або подання неправдивих відомостей про доходи і майн. стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця роботи (знаходження), якщо ці дії не мають ознак злочину, а також за неявку без поваж, причин за викликом держ. виконавця на винних осіб накладається штраф. У разі наявності ознак злочину в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи ін. чином порушує вимоги зак-ва про викон. провадження, держ. виконавець складає акт про порушення і надсилає до суду подання про притягнення винної особи до крим. відповідальності (ст. 88 Закону «Про виконавче провадження», ст. 18813 КпАП України). В. Г. Маляренко.

 

Схожі за змістом слова та фрази