Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow страш-сюр arrow СТРУВЕ
   

СТРУВЕ

Петро Бернгардович (26.1 1870, Перм — 26.ІІ 1944, Париж) — рос. юрист, економіст і політ, діяч, академік Рос. АН з 1917. Закінчив 1895 юрид. ф-т Петерб. ун-ту. В студентські роки захопився марксизмом. Був співредактором (разом з М. І. Туган-Барановським) журналів «Новое слово» (1897) та «Начало» (1899). 1896 брав участь у роботі 4-го конгресу II Інтернаціоналу, а 1898 написав маніфест І з'їзду РСДРП. Незабаром він змінив політ, платформу, ставши одним з вождів лівих, а згодом правих кадетів та

Струве Петро Бернгардович - leksika.com.ua

октябристів. Від червня 1902 С. — редактор журн. «Освобождение» у Штутгарті й Парижі, з жовтня 1905 (після повернення з еміграції) — член ЦК конст.-дем. партії, редактор журналів «Полярная звезда» (1905—07) та «Русская мысль» (з січня 1907). Депутат 2-ї Держ. думи від кадетів. Протягом 1906—17 був професором політекономії у Петерб. полі-тех. ін-ті. Після Жовт. революції 1917 — активний учасник білогвард. руху, редагував газ. «Великая Россия», керував управлінням іноз. справ уряду Півдня Росії. З 1920 — в еміграції: редактор журн. «Русская мысль» (Прага), газ. «Возрождение» (Париж), професор Празького та Белград, ун-тів тощо. Політ.-прав. погляди С. викладені в працях: «Головні поняття політичної економії» (1896), «Свобода та історична необхідність» (1897), «Маркс» (1899), «Передмова до Проекту російської конституції, виробленого групою членів "Союзу визволення"» (1905), «Велика Росія. З роздумів про проблеми російської могутності» (1907), «Уривки про державу» (1908), «Роздуми про російську революцію» (1919) та ін.

Сутність права і д-ви С. тлумачив (до 1902) з філос. позицій т. з. легального марксизму (він був його провідним представником) або (за його власним визначенням) «критичного позитивізму». Згодом його погляди розвивалися під впливом лассальянства, філософії І. Канта та И. Г. Фіхте, економістів Е. Бем-Баверка та В. Зомбарта, соціологів Г. Зіммеля та А. Ріля. Діалектику і марксист, ідею рев. перебудови сусп-ва С. замінив еволюціонізмом і реформізмом.

Стрижнем держ. організації С. вважав владу одних над іншими, владу як «засіб раціонального розпорядку громадського життя», знаряддя внутр. і зовн. могутності д-ви. Був прихильником конституціоналізму. Вивів формулу «правової безпринципності» як революції, так і контрреволюції. Вважав, що ідеї права і законності мають перетворитися на важливу складову політ, свідомості гр-н.

Літ.: Плеханов Г. В. Критика наших критиков. В кн.: Плеханов Г. В. Избр. филос. произведения, т. 2. М., 1956; Франк С. Л. Биография П. Б. Струве. Н.-Й., 1956; Ленін В. І. Екон. зміст народництва і критика його в книзі п. Струве.

В кн.: Ленін В. І. Повне зібр. тв., т. 1. К., 1969; Гнатюк О. Л. П. Б. Струве как социальный мыслитель. СПб., 1998. О. М. Мироненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази