Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow ско-слова arrow СЛОВАЧЧИНА
   

СЛОВАЧЧИНА

Словацька Соціалістична Республіка — республіка у складі Чехословаччини (ЧССР). Площа — 49 тис. км2. Населення — 4,99 млн. чол. (1980). Столиця — м. Братислава. В адміністративному відношенні поділяється на три області. С.— соціалістична республіка, що разом з Чеською Соціалістичною Республікою на засадах рівноправності і добровільності утворює федеративну соціалістичну д-ву — Чехословаччину. Найвищим органом держ. влади є Словацька Нац. рада, що обирається населенням на 5 років. Постійний орган ради — Президія Нац. ради, яка призначає уряд республіки. Більша частина тер. С. розташована в межах Зх. Карпат (Словацьких Рудних та ін. гір). На Пд.— частина Середньодунайської рівнини. Поклади бурого вугілля, заліз., марганцевої та поліметалевих руд, сурми, магнезиту. Клімат помірний, континентальний. Ріки С. (Дунай з притоками, Морава, Ваг, Нітра, Грон та ін.) є важливим джерелом гідроенергії.

Основне населення С.— словаки (85,5%). Живуть також угорці (12%), чехи (понад 1%), українці (понад 1%). Пересічна густота нас. — бл. 98 чол. на 1 км3 (1980). Міське населення становить бл. 40%. Найбільші міста: Братіслава, Кошіце, Пряшів (Прешов). Поселення людей на тер. С. відомі з часів палеоліту. Слов'яни заселили тер. С. в 3—4 ст. н. с. і в серед. 1-го тис. стали тут провідним етнічним елементом. У 7 ст. C. входила до складу ранньофеод. слов'ян. д-ви Само, в 9—10 ст.— Великоморавської держави. В серед. 11 ст. С. завоювали угорці, що порушило процес утворення єдиної народності на основі чес.-моравських і словацьких племен. У 13—14 ст. С. зазнала нім. колонізації. Гуситський революційний рух сприяв активізації нац.-визвольного руху і антифеод. боротьби в С. в 15 ст. Словацьке селянство брало участь у Дожі Дєрдя повстанні 1514. В серед. 16 ст. Пд. С. загарбали турки, решта її території в кін. 17 ст. ввійшла до складу монархії Габсбургів. Анти-нар. політика Габсбургів у С. викликала опір словацького народу, розвиток антигабзбурзького й антикатолицького руху. В 17 — на поч. 18 ст. в С. поширився реформаційний рух (див. Реформація), відбувалися численні сел. повстання (1618, 1631—32, 1648, 1660, 1711), виступи ремісників, міської бідноти (1606, 1609, 1626, 1632, 1640). Селянство С. взяло участь у Ракоці Ференца II рухові 1703— 11. В кін. 18 — 1-й пол. 19 ст. в С. почався розвиток капіталістичних відносин, що викликало піднесення над. руху. Під час революції 1848—49 в Австрії діячі нац. руху С. виступили з вимогами бурж.-демократичних перетворень, нац. рівноправ'я словацького народу, проте угор. уряд відхилив ці вимоги. З утворенням Австро-Угорщини (1867) С. залишилась у складі Угорщини. З кін. 19 ст. як самостійна політ. сила виступив робітн. клас С. В 1905 було засн. Словацьку с.-д. партію (1906 об'єдналася з С.-д. партією Угорщини). В роки 1-ї світової війни в С. розгорнувся антиімперіалістичний і нац. визвольний рух (трудящі С. брали участь у заг. Політ. страйку в Австро-Угорщині в січні 1918). Після розпаду Австро-Угорщини (1918) С. ввійшла до складу Чехословацької держави. 16. VI 1919 у Пряшеві було проголошено Словацьку Радянську республіку 1919 (розгромлена інтервенціоністськими військами 7.VII). В січні 1921 в м. Любохні відбувся з'їзд представників лівих соціал-демократів С. і Закарпатської України, що передував створенню в травні 1921 Компартії Чехословаччини (КПЧ). За Мюнхенською угодою 1938 пд. райони С. було відторгнуто від Чехословаччини і передано хортистській Угорщині, на решті тер. С. в березні 1939 словацькі фашисти проголосили утворення "незалежної" Словацької д ви. Трудящі С. під керівництвом Компартії С. (виділилася з КПЧ 1939) розгорнули нац.-визвольну, антифашист. боротьбу; значного розмаху набув партизанський рух. Словацьке національне повстання 1944 (в якому брали участь і рад. партизанські з'єднання) було початком нац.-демократичної революції в Чехословаччині. 4. IV 1945 рад. війська визволили Братіславу. Кошіцька програма (5. IV) уряду Нац. фронту чехів і словаків серед ін. демократичних принципів проголосила принцип рівноправності чес. і словацького народів. До травня 1945 С. було визволено Рад. Армією. Перемога чехословацьких трудящих над силами реакції (див. Лютневі події 1948 в Чехословаччині) відкрила шлях до будівництва соціалістичного суспільства. 1.І 1969 С. дістала статус Словацької Соціалістичної Республіки в складі федеративної ЧССР. Активну участь у соціалістичному будівництві в ЧССР беруть українці, що живуть на тер. Східнословацької обл. ЧССР (див. Пряшівщина). У С. діють політ. партії: Комуністична партія Словаччини (з 1948 — тер. організація КПЧ), Партія словацького відродження, Словацька партія свободи. Нац. фронт ССР входить у Нац. фронт ЧССР (на федеративній основі). Частка С. в національному доході ЧССР становить понад 30%. На базі гол. чин. місцевих мінерально-сировинних ресурсів розвивається добувна (буре вугілля, лігніт, заліз. руда) й металург. пром-сть— більшість чавуну, сталі й прокату виплавляють на Сх.-Словацькому металург. комбінаті в Кошіце, виробн. алюмінію (з до візних бокситів) — у Жарі, міді — у Кромпахі. Машинобудування представлене виробн. радіоприймачів, телевізорів, холодильників, мотоциклів, суден, підшипників, товарних вагонів, верстатів, електротех. устаткування та ін. На нафті й газі, що надходять з СРСР, працює хімічна і нафтохім. пром-сть (нафтопродукти, мінеральні добрива, пластмаси, синтетичні волокна тощо). Значна лісова, деревообр., буд. матеріалів пром-сть. Численні текст., шкіряно-взут., харч. та ін. підприємства. Осн. пром. центри — Братіслава й Кошіце. Більшу частину електроенергії виробляють на ГЕС, у Ясловське-Богуніце працює АЕС. У с. г. переважає тваринництво м'ясо-мол. та м'ясо вовнового напряму (свині, вівці, велика рогата худоба). Гол. с.-г. культури — пшениця, кукурудза, ячмінь. Вирощують також олійні культури, цукр. буряки, тютюн. Розвинуте садівництво і виноградарство. Судноплавство по Дунаю; осн. порти — Братіслава і Комарно. В 1978/79 навч. р. в основних обов'язкових школах налічувалося бл. 670,5 тис. учнів, у повних серед. загальноосв. школах (гімназіях) — 53,3 тис. учнів, у 1—3-річних профес. навч. закладах — бл. 337,6 тис. учнів, у 4-річних серед. профес. школах — бл. 115,9 тис. учнів, у 13 вузах — 72 тис. студентів. Найбільші вузи: Братіславський університет імені Я. А. Коменського, Словацька вища тех. школа, Вища екон. школа, консерваторія — у Братіславі; Ун-т ім. П. Шафарика, Вища ветеринарна школа, Вища тех. школа — в Кошіце, Вища трансп. школа в Жілінї та ін. Вища наук. установа — Словацька академія наук. У Братіславі працюють Ін-т вірусології Чехословацької АН, н.-д. ін-ти зварювання, пед. та ін.; у Жіліні — н.-д. гідрологічний центр. геол. служба, Матиця словацька (див. Матиці)—в Мартіні. Найбільші б-ки: б-ка Матиці словацької (засн. 1863), університетська в Братіславі (засн. 1919), держ. наук. б-ки в Кошіце (засн. 1657) та ін. Важливим осередком укр. культури в С. є Пряшівщина. Гол. музеї: Словацькі нац. музеї в Братіславі і Мартіні, Словацька нац. галерея в Братіславі, Східнословацький музей в Кошіце, Середньословацький музей і Музей Словацького нац. повстання в Банській Бистриці та ін. Найважливіші газети: "Правда" — орган ЦК Компартії Словаччини, "Праца" ("Праця") — орган Словацького революц. профспілкового руху; "Слобода" ("Свобода") — орган Словацької партії свободи; "Люд" ("Народ") — орган Партії словацького відродження; "Смена" ("Зміна") — орган ЦК Спілки словацької молоді. Культурна спілка українських трудящих ЧССР видає газ. "Нове життя", журн. "Дружно вперед" і літ. альманах "Дукля", усі — в Пряшеві. Словацьке радіо й телебачення. Зародження писемності в С. пов'язане з діяльністю братів Кирила і Мефодія на тер. Великоморавської д-ви (2-а пол. 9 ст.). Із включенням словацьких земель до складу Угор. д-ви церковна старослов'ян. мова витіснялася латиною, яка панувала до 15 ст. Під впливом ідей гуситського руху і протестантської Реформації в С. поширювалася чес. мова, яка вбирала в себе словацьку розмовну лексику. Давня л-ра пройнята духом гуманізму і патріотичними мотивами боротьби з тур. навалою. Л-ра 17—18 ст. представлена іменами Я. Вавринця, М. Раковського, Ш. Пиларика і особливо Г. Гавловича. З поч. нац. відродження розвивалася л-ра Просвітительства (кін. 18 — поч. 19 ст.). Найвизначніші представники — письменники Й. І. Байза і Ю. Фандлі, філолог А. Бернолак (розробляв нормативи словацької літ. мови, що відомі під назвою "бернолаччина"). В поезії Б. Табліца і Я. Голлого, драматургії Я. Халупки, літ. і наук. діяльності П. Й. Шафарика і Я. Коллара знайшли широке відображення ідеї слов'ян. єднання. Характерним для л-ри того часу було прагнення до зближення з мовою народу. Досягнення л-ри 40—70-х рр. 19 ст. визначаються творчістю революц. романтиків на чолі з ідеологом нац.-визвольного руху Л. Штуром. Романтики здійснили остаточну реформу літ. мови (1843) на основі середньо словацьких діалектів. їхня творчість пройнята патріотичними мотивами, фольклорними традиціями героїчної особистості (С. Халупка, А. Сладкович, Я. Краль, Я. Ботто). Важливу роль у розвитку романтичної прози відіграли істор. повісті Й. Гурбана, Я. Калинчака. Ста новлення й утвердження реалізму пов'язане з творчістю прозаїка і драматурга Й. Заборського, поетів і прозаїків П. Твездослава, С. Ваянського, М. Кукучіпа. В 90 х рр. в л-ру вступило друге покоління реалістів — т. з. Молода Словаччина, з якою пов'язаний розвиток соціально-психологічної прози (Б. Тімрава, Я. Єсенський, Й. Тайовський, Л. Под'яворинська). На початку 20 ст. виникла течія "Словацька модерна", поетика якої синтезувала творчі принципи реалізму, модернізму і символізму (І. Краско, В. Рой, 1. Галл). Після утворення (1918) Чехословацької республіки л-ра розвивалася в більш сприятливих умовах. Осередком революц. л-ри став журн. "Дав" ("Натовп", 1924—37), де співробітничали поети Я. Понічан, Л. Новомеський, прозаїк П. Їлемніцький, критики-марксисти Е. Уркс, В. Клементіс, Д. Окалі. Вище досягнення критичного, реалізму — проза Ф. Краля, Л. Ондрейова, Я. Єсенського, поезія Я. Понічана. Становлення соціалістичного реалізму пов'язане з творчістю П. Їлемніцького і Л. Новомеського. Провідні теми л-ри після визволення країни Рад. Армією — антифашист. нар. боротьба і побудова нового суспільства. Визначними творами словацької л-ри періоду соціалістичного будівництва є романи Ф. Течка, Р. Яшика, А. Беднара, К. Лазарової, В. Мінача, поезія А. Плавки, П. Горова, В. Мігаліка, Я. Костри, М. Валека. Марксистська літ. критика представлена іменами А. Матушки, С. Шматлака, І. Куси, К. Розенбаума. В С, зокрема на Пряшівщині живуть і працюють укр. поети і письменники Ф. Лазорик, Ф. Іванчов, В. Зозулях та ін.

Розвиткові літ. процесу в С. сприяли взаємозв'язки з рос. і укр. л-рами. Інтерес до укр. л-ри, зокрема, засвідчують переклади словац. мовою творів І. Котляревського, Т. Шевченка, Марка Вовчка, 1. Франка, М. Коцюбинського, Лесі Українки, П. Мирного, М. Кропивницького, І. Карпенка-Карого, О. Корнійчука, І. Микитенка, П. Козланюка, О. Гончара, О. Довженка, В. Сосюри та ін. В укр. перекладах словацька л-ра представлена творами прозаїків П. Їлемніцького, Ф. Гечка, Ф. Краля, Р. Моріца, Р. Яшика, К. Лазарової, В. Мінача та ін. Вірші П. Гвездослава, Л. Новомеського. А. Плавки, Я. Понічана, Я. Костри, П. Горова, М. Руфуса та ін. вміщено в книгах "Словацька поезія. Антологія" (1964) та "Слов'янське небо" (1972) Р. Лубківського. Ідея слов'ян. єднання, якою пройнята творчість Я. Коллара, знайшла відгомін у поезії Т. Шевченка. Укр. мовою твори словацьких поетів перекладали М. Бажан, М. Рильський, А. Малишко, М. Терещенко, Т Масенко, Д. Павличко, Р. Лубківський та ін. На тер. С. збереглися давньоримські будівлі. До перших пам'яток словацької архітектури належать культові споруди і замки в романському стилі (базиліка св. Емерама в Нітрі, 1200; двоярусна капела-ротонда в Скаліце, 12 ст.; церкви в Дяковце, 1228, в Дражовце, 12 ст.; Оравський та ін. замки, 12 ст., згодом перебудовані). В 14—15 ст. панувала готика (кафедральний собор у Кошіце, 1382—1499; собори в Братиславі, 14—15 ст., та ін.). В 16ст. поширилась архітектура Відродження (ратуша в Банській Бистриці, 1510, житлові будинки у Пряшеві, Левочі, Бардейові тощо). Для архітектури 17—18 ст. характерний стиль барокко (церква Трійці, 1717—35; палац примаса з рисами раннього класицизму, 1778—81, арх. М. Гефеле, обидві пам'ятки — в Братіславі; ратуша в Кошіце, 1756). В кін. 18 — на поч. 19 ст. утвердився класицизм у буд-ві поміщицьких маєтків, міст і сіл. В кін. 19 — на поч. 20 ст. переважав модерн. Нар. зодчество С.— зрубні або кам. будинки, дерев'яні церкви — має спільні риси з чес, угор. і зх.-укр. архітектурою. Серед сучас. споруд — корпус Вищого тех. училища (1964), міст через Дунай (1972), готель "Київ" (1974) в Братіславі тощо.

На тер. С. збереглися пам'ятки первісного мист.— палеолітичні жіночі фігурки, кераміка неоліту, вироби фракійців, скіфів, кельтів.

давніх слов'ян та ін. племен. До 4 ст. належать поховання з золотими і срібними виробами, з бронзовим начинням. Живопис 14— 15 ст. представлено фресками (1317, церква св. Мартіна в Спіш-ській Капітулі). В 16 ст. поширені були різьблені вівтарі (Великий вівтар Павла з Левочі, 1508—15, собор св. Якуба в Левочі), які свідчать про перехід до Відродження (живопис майстра "МБ", декор, скульптура, вироби з металу). З 17 ст. поширилося барокко (живопис Я. Купецького, Ф. А. Маульберча; скульптура Г. Р. Доннера). В 1-й пол. 19 ст. з'явилися місц. живописці (Й. Чаусіг, Я. Ромбауер, К. Л. Лібай). У 2-й пол. 19 — на поч. 20 ст. склалися побутовий жанр (В. Климкович, Д. Скутецький, Й. Ганула), пейзаж (Л. Чордак), реалістична скульптура (Я. Коньярек, Ф. Упрка). Серед майстрів 20 ст.— живописці М. Бенка, Г. Маллий, Л. Фулла; скульптори Й. Костка, Ф. Штефунко; графіки О. Дубай, В. Гложнік. У мист. 70-х рр. значне місце посіли такі художники, як В. Глубучек, скульптори Я. Кулих та Й. Кузма, графік Я. Яношка. Серед нар. ремесел поширені різьблення на дереві, розпис селян. будинків, кераміка, вишивка. Між укр. і словацькими митцями здавна існують творчі зв'язки. Відбувається обмін виставками, зокрема, 1978 в Києві експонувалася виставка "Роки боротьби і перемоги у словацькому образотворчому мистецтві".

Музичний фольклор С. багатий на пісенні жанри. Ліричні, епічні, побутові, обрядові пісні ритмічно різноманітні, відзначаються розвинутою мелодикою. Для пісень характерні одноголосся, діатоніка 4- і 5-ступенева. З 13 ст. відомі т. з. розбійницькі пісні, з 14 ст.— культові, у т. ч. гуситські (з 15 ст.), з 16 ст.— історичні, з 18 ст.— пісні куруців, у 19 ст. поширилися т. з. новоугорські пісні. Серед танців — фришкий та одземок. Муз. інструменти — фуяра, пастушачі дудки, гайда (волинка). З 15 ст. розвивалася багатоголоса культова музика, згодом — профес. світська (інструм. твори С. Боксхорн-Капрікорнуса, Я. Куссера Старшого, Й. Шимбрацького) Серед композиторів 18 ст.— Я. Францісці, А. Шкултетин, Ф. К. Будішськин (кантати, арії), П. Баян, Е. Пасха (францисканська пастораль, засн. на нар. мелодіях). Перші опери (позначені впливом австрійського та чеського класицизму) було поставлено в Братіславі при королівському дворі (з 1648) та у міському театрі (з 1776). Основоположник нац. композиторської школи — Я. Л. Белла (опера "Коваль Віланд", 1890; кантата "Весілля Яношика", 1922). Серед ін. композиторів 20 ст.— Б. Булла, А. Г. Крчмери, М. Лац'як. У 2-й пол. 19 ст. розвинулася хорова пісня; утворилися хорові т-ва та гуртки, в т. ч. робочі ("Друкарська спілка", 1872, та ін.). Після утворення 1918 Чехословацької республіки виникли нові муз. організації, колективи, уч. заклади (муз. школа, 1919, яку 1928 було перетворено на Муз. і драм. академію, згодом — консерваторію, 1941). У Братіславі створено мішаний хор "Зора" (1919), оперну трупу Словацького нац. театру (1920), Академічне хорове т-во і хор словацьких вчителів (обидва — 1921), інструм. ансамбль Радіо (1928). Романтичні пісні, симф. і камерно-інструм. твори писали В. Фігуш-Бистрий (опера "Детван", 1925), А. Мойзес, М. Шнайдерірнавський, Ф. Кафенда. Під час 2-ї світової війни 1939— 45 деякі композитори (Я. Ціккер, Т. Андрошован) брали участь у Русі Опору, Словацькому нац. повстанні. Серед композиторів

20 ст.— Е. Сухонь (опери "Крутнява", 1949 та "Сватоплук", 1959, симф., хорові й камерно-інструм. твори), Я. Ціккер, Д. Кардош, І. Зельєнка, І. Грушовський та ін. Створено Східнословацький національний театр і філармонію в Кошіце (1945), Словацьку філармонію з симф. оркестром (гастролював на Україні, 1978) та мішаним хором (1949), хори й ансамблі, в т. ч. "Лучниця" (1948; гастролював на Україні), СЛУК (1949), Словацький камерний оркестр (1960), Вищу школу красних мистецтв (1949) та ін. Серед музикантів — диригенти Л. Словак, Л. Райтер, Б. Режуха, О. Ленард; піаністи М. Карін, І. Павлович, Р. та С. Мацудзинські, К. Гавликова; скрипалі А. Можі, Т. Гашпарек, П. Міхаліца; співаки Ш. Гоза, О. Малаховський, Е. Китнарова, Г. Бенячкова, П. Дворський. Елементи театр. дійства вперше зустрічаються у 12 ст. у виступах нар. акторів — йокуляторів. У 15 ст., на поч. 16 ст. у Брезно, Банській Штявниці та ін. з'явилася шкільна драма (в Братіславі 1439 школярі розіграли пасхальне дійство); в 17—18 ст. розповсюдився нар. театр. у репертуарі якого п'єси на реліг. сюжети ("Гра про святу Доротею" та ін.). Іноз. панування не сприяло розвиткові нац. театру. Лише в 1-й пол. 19 ст. в країні почали утворюватися аматорські драм. гуртки. Аматорський гурток (виник 1830) в Св. Мікулаші (тепер Ліптовський Мікулаш) ставив п'єси чес, угор., нім. драматургів, твори світової класики (Гоголя, Шекспіра, Шіллера). Розвиток аматорського театру в С. припадає на 2-у пол. 19 — поч. 20 ст. В 1890 на нар. кошти збудовано в Мартіні Національний дім, на сцені якого йшли п'єси нац. драматургів Я. Халупки, Я. Паларика, П. Гвєздослава, Й. Тайовського, чехів Й. Тила, А. Ірасека, твори А. Чехова, М. Гоголя. Перший профес. словацький театр створено 1920 в Братіславі. Засновники театру — А. Багар, Я. Бородач, Г. Мелічкова. До 1936 театр мав дві трупи — чес. і словацьку, ставили драм., оперні та балетні вистави. В репертуарі —п'єси словацьких драматургів, а також твори У. Шекспіра, Ж. Б. Мольєра, М. Горького, В. Катаєва ( "Квадратура кола"), О. Афіногенова ("Страх"). Серед провідних акторів — Г. Арбет, Г. Келло, режисерів — В. Шульц, Я. Ямніцький. За часів фашист. режиму 1939 — 45 в партизанських загонах виступали театр. трупи профес. акторів, драматург М. Бор створив п'єси про підпільників-комуністів. Після встановлення в С. нар. влади почався розквіт нац. сценічного мистецтва. В Словацькому нац. театрі режисер Й. Будський поставив композицію за творами В. Маяковського, Д. Бєдного, М. Свєтлова. В репертуарі твори П. Карваша, Ш. Краліка, Й. Тила, рос. драматургів — М. Горького, В. Вишневського, М. Погодіна, К. Треньова, І. Попова. В 1961 театр гастролював в СРСР. В 1944 в Мартіні було створено Театр ім. Словацького нац. повстання. В репертуар включають молоду словацьку драматургію, чес. і словацьку класику, а також "Три сестри" А. Чехова, "Професор Полежаєв" Л. Рахманова, "Людина з рушницею" М. Погодіна, "Іркутська історія" О. Арбузова. Серед режисерів — Й. Будський, І. Ліхард, Т. Раковський, акторів — М. Краловичова, К. Махата, Ю. Пантик, М. Грегор. У С. створено нові театри: Нова сцена у Братіславі, Театр ім. Їлемніцького в Жилині, Словацький театр у Пряшеві; діють колективи — Театр ім. Гайовського (Банська-Бистриця), Держ. театр (Кошіце), Театр ім. Заборського (Пряшів). Є також Угор. театр у Комарно, Пряшівський український народний театр. який підтримує тісні творчі зв'язки з Рад. Україною (1967 і 1968 гастролював на Закарпатті). Головний режисер — Й. Фельбаба. Серед акторів — М. Сисак, І. Стропковський, І. Латта— вихованці Київ. ін-ту театр. мистецтва ім. І. Карпенка-Карого. В репертуарі колективу твори Т. Шевченка, І. Котляревського, М. Старицького, 1. Карпенка-Карого, О. Корнійчука, М. Зарудного, О. Коломійця, "Третя патетична" М. Погодіна (образ В. І. Леніна створив Й. Корба). Театр. кадри виховує Вища театр. школа в Братіславі.

Літ.: История Чехословакии, т. 1 — 3. М., 1956 — 60; Гонак М. І. Галузева і територіальна структура народного господарства ЧССР. Львів, 1978: Чехословацкая Социалистическая Республика. Справочник. М., 1980; Чешско-русские и словацко-русские литературные отношения. М., 1968: История словацкой литературы. М., 1970: Чехословацкое изобразительное искусство XIX и XX веков. Прага, 1953; Солнцева Л. П. Театр Чехии и Словакии. М., 1977.

B. І. Євінтов (державний лад), І. М. Мельникова (історія), Г. О. Касвін (освіта), В. І. Шевчук (література), І. Г. Посудовсъка (театр).

Словаччина - leksika.com.uaСловаччина - leksika.com.uaСловаччина - leksika.com.uaСловаччина - leksika.com.uaСловаччина - leksika.com.uaСловаччина - leksika.com.uaСловаччина - leksika.com.uaСловаччина - leksika.com.uaСловаччина - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази