Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow конс-корон arrow КОНФЛІКТ МІЖЕТНІЧНИЙ
   

КОНФЛІКТ МІЖЕТНІЧНИЙ

- суперечність, несумісність та зіткнення інтересів і цілей у різних сферах сусп. життя двох чи кількох етносів (етнонаціональних спільнот). Виникає як вияв усвідомлюваної етн. групою дискримінації з боку ін. етнічної (чи національної) спільноти, що породжує прагнення до усунення перешкод в етнокультурних та етнополітичних самовизначенні. Основою етнополітичних конфліктів є, з одного боку, інтереси етн. еліти в її прагненні до перерозподілу ресурсів влади, для чого вона консолідує етн. спільноту, виводить її на вищий щабель політизації, з другого

— нерозвинутість політ, системи, що виявляється у нездатності політ, еліти нації-держави виробити інституц. процедуру діалогу з етн. групами, задоволення їхніх культур., політ., екон. та ін. потреб.

Осн. чинники міжетн. зіткнень:

1. Екологічні: 1) мігранти, потрапляючи в незвичне екологічне середовище, відчувають пси-хол. дискомфорт, шо зумовлює психофізіол. готовність до конфлікту з корінним населенням

— через несприйняття незвичного фунту, клімату, росл. та твар, світу, стереотипів поведінки тубільного населення; 2) втручання іноетн. населення у звичну для більшості населення етноекол. рівновагу — вирубування лісів, виведення земель із сільськогосп. обороту, забруднення довкілля, що призводить до руйнування традиц. способу життя і сімейно-родинних зв'язків, втрати безпосереднього зв'язку корінного етносу з ландшафтом, порушення екол. стабільності й поступового витіснення місц. етносу і навіть вимирання (народи Крайньої Півночі, Далекого Сходу в РФ, індіанці в США та ін.), а отже, до етноконфліктоген. напруженості.

2. Економічні: 1) вимушена зміна етн. групою традиційної дія даного етносу провідної госп. діяльності, що спричиняє втрату етнокультур, специфіки, акультурацію, а відтак реакцію спротиву цьому процесові й прагнення зберегти етн. ідентичність через утвердження екон. специфіки та своєрідності, відтворення базового типу екон. діяльності, через відстоювання власних екон. інтересів; 2) взаємне або однобічне — добровільне чи вимушене — порушення етносами, що опинилися за різних об'єктивних чи суб'єктивних обставин на одній території (в етноконтактній зоні), традиц. систем життєдіяльності, профілю сукупної діяльності етносу; 3) витіснення одного етносу іншим з традиц. сфери господарської діяльності; 4) оволодіння представниками певної етнічної групи найприбутковішими сферами економіки (контроль над ринками продовольства, наркотиками, зброєю, енергетикою, зовнішня торгівля, банківська діяльність).

3. Соціально-психологічні: а) зіткнення інтересів певних соціальних кіл та структур різних етн. груп; б) стійкі уявлення етн. групи про власне самобутнє походження (від якогось предка — реального, історичного, легендарного чи міфічного; від однієї етноплаценти), що «вивищує» її з-поміж ін. народів і «легітимізує» її претензії на роль корінного народу, «право» підкоряти ін. народи як «менш розвинені й культурні», «нездатні» на створення власної д-ви і т. ін.; 3) реанімація родових зв'язків у період ослаблення політ, суверенітету чи втрати державності; 4) негативні етн. стереотипи щодо типових рис, псих, здібностей, культур, та реліг. особливостей представників ін. етносу. Чим більша відмінність між реаліями та негат. стереотипом, тим більшим виявляється конфліктоген. потенціал. Збільшується дистанція між етносами і завищується власний статус.

4. Релігійні: боротьба різних конфесій за вплив на віруючих, вороже ставлення традиц. церкви до етноконфесій мігрантів тощо.

5. Політичні: ступінь розвитку правової д-ви та громадян, сусп-ва; низька питома вага представників певної етн. групи у вищих органах держ. влади нації-держави; домагання політ, суверенітету чи певної автономії тощо.

6. Адміністративно-правові: недосконале нац. зак-во, де не враховані інтереси численних етн. груп, що становлять єдину політ, націю; брак зваженої, науково обгрунтованої етнонац. політики; суперечності в зак-ві, що спричиняють неадекватне тлумачення правових норм; суперечності між міжнар.-правовими док-тами (зокрема, Рамковою конвенцією захисту прав національних меншин Ради Європи 1994) і нац. зак-вом, підзаконними нормат. актами; порушення прав людини, що спричиняє потоки біженців, проблеми взаємовідносин мігрантів з автохтон, населенням.

7. Територіальні: наявність істор. пам'яток одного етносу на тер. ін. народу; недосконала демаркація кордонів, переважно з політ, міркувань; повернення на істор. батьківщину раніше депортованого етносу; розчленування етносу між різними д-вами.

8. Історичні: збереження в істор. свідомості кол. образ з боку ін. етносу; прагнення відновити істор. справедливість.

Особливості розвитку К. м.: 1) здатність охоплювати ін. конфлікти, надавати їм міжетн. характеру; 2) опосередкованість певною ідеологією (націоналізм, сепаратизм, комунізм, фашизм, панісламізм); 3) неадекватна оцінка «своїх» і «чужих», що спричиняє конфлікт етн. стереотипів; 4) гіпертрофія певним етносом власних соціокультур. характеристик; 5) жорстокість, гострота протиборства, застосування силових методів, зброї; 6) «дзеркальне відображення»: кожна з конфліктуючих сторін звинувачує іншу в тих самих «гріхах», в яких її ж звинувачував противник. Етапи розгортання К. м.: 1) нагромадження образ, формування «образу ворога»; 2) пропаганда одним етносом «вад» ін. етносу; 3) антагонізм та ескалація конфлікту.

І. О. Кресіна.

 

Схожі за змістом слова та фрази