Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow корот-кюч arrow КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
   

КОТЛЯРЕВСЬКИЙ

Сергій Андрійович (1873, Москва —1939) — рос. правознавець, історик і громад, діяч, доктор заг. історії з 1904, доктор держ. права з 1909. Закін. 1896 істор.-філол. ф-т Моск. ун-ту. Захистив магістер. (1901) і докт. (1904) дисертації із заг. історії. У 1905—07 екстерном склав іспити за юрид. ф-т і незабаром захистив на основі від-повід. монографій дис. «Конституційна держава. Досвід політико-морфологічного огляду» (1907) на ступінь магістра держ. права та дис. «Правова держава і зовнішня політика» (1909) — на ступінь доктора держ. права. Ці праці відіграли поміт. роль у

КОТЛЯРЕВСЬКИЙ Сергій Андрійович - leksika.com.ua

становленні в Росії концепції правової д-ви, висунули К. у число провідних державознав-ців. Вони стали внеском у розвиток таких о-новополож. інститутів міжнар. права, як міжнар. договір, право війни, дип. зносини тощо. З 1900 працював у Моск. ун-ті: приват-доцент кафедри заг. історії, пізніше — професор кафедри держ. права. Водночас читав лекції з історії на Вищих жін. курсах у Москві, викладав окр. курси в ін. навч. закладах. З поч. 90-х рр. — активний учасник Союзу земців-конституціоналістів, ряду ін. ліберально-дем. рухів і орг-цій. Один із засновників і упродовж 1905—08 член ЦК конст.-дем. (кадетської) партії. У 1890— 1900 обирався гласним земс. зборів Балашовсь-кого повіту і земс. зборів Саратовської губ., а 1906 від цієї ж губернії—депутатом 1-ї Держ думи Росії. Після розпуску Думи підписав у липні 1906 Виборзьку відозву із закликом до пасив, опору самодержавству, за що був відданий під суд і позбавлений виб. прав. 1912 вийшов з кадет, партії і надалі, за власним визначенням, залишався безпартійним «еволюційним соціалістом». За Тимчас. уряду (трав. — верес. 1917) був чл. особливої наради з розробки Положення про вибори до Установчих зборів, яка підготувала досить якісний, на думку фахівців, проект виб. закону. Входив до Юрид. наради, для якої підготував доповідну записку про укр. автономію. Був товаришем обер-прокурора Синоду і міністра віросповідань, комісаром з питань православної та ін. релігій. Після Жовт. революції 1917 входив до складу ряду опозиційних рад. владі орг-цій — «Ради суспільних діячів», «Національного центру», «Тактичного центру» тощо. Був заарештований у кін. серпня 1919 і засуджений умовно до позбавлення волі строком на 5 років. Надалі працював консультантом Наркомату юстиції РСФРР, наук, співробітником Ін-ту рад. права та співробітником редакції журн. «Советское право».

Автор багатьох наук, праць: монографії «Юридичні передумови російських основних законів» (1912), «Влада і право. Проблема правової держави» (1915), «Війна і демократія» (1917), «Бюджетне право РСФРР і СРСР» (1923), «Бюджет і місцеві фінанси», «Фінансове право СРСР» (обидві — 1926), «Питання союзного громадянства і громадянства союзних республік» (1927), «Зміни Конституції Союзу РСР і пов'язані з ними зміни конституцій союзних республік», «Бюджетні права Союзу РСР і союзних республік» (обидві — 1928), «Радянський федералізм» (1930) та ін.

Літ.: Грабарь В. Э. Мат-лы к истории л-ры междунар. права в России. М., 1958; Кувырченков Н. С. Котляревский С. А.

В кн.: Антология мировой правовой мысли, т. 5. М., 1999.

І. Б. Усенко, Г. А. Бялий.

 

Схожі за змістом слова та фрази